Рішення

від 11.09.2008 по справі 7824-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7824-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2008Справа №2-7/7824-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, ідентифікаційний код 25136031)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим» (95026, м. Сімферополь, вул. Семашко, 9, кв. 37, ідентифікаційний код 33918503)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Баканова А. А., предст., дов. від 21.07.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим», в якій просить визнати дійсним укладений 07.07.2008 р. між сторонами договір купівлі-продажу будівель та споруд загальною площею 884,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, у складі: літер «Б» - основне, площею 285,6 кв. м.; літер «В» - основне, площею 353,4 кв. м.; літер «И» - склад, площею 39,7 кв. м.; літер «И1» - склад, площею 17,2 кв. м.; літер «З» - основне – в стані будівництва, площею 144,0 кв. м.; літер «К» - трансформаторна – в стані будівництва, площею 44,6 кв. м. Крім того, позивач просить визнати за ТОВ «Сантехсервіс-1» право власності на нерухоме майно, придбане за спірним договором купівлі-продажу.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим», ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що спірні будівлі та споруди дійсно були продані позивачеві, проте, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося через завантаженість та обмаль часу представника продавця. За таких обставин, відповідач просить розглянути справу за відсутністю свого представника.

          У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Вказане клопотання судом було задоволено.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            07.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу, пунктом 1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує будівлі та споруди загальною площею 884,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, у складі: літер «Б» - основне, площею 285,6 кв. м.; літер «В» - основне, площею 353,4 кв. м.; літер «И» - склад, площею 39,7 кв. м.; літер «И1» - склад, площею 17,2 кв. м.; літер «З» - основне – в стані будівництва, площею 144,0 кв. м.; літер «К» - трансформаторна – в стані будівництва, площею 44,6 кв. м.

Відповідно до п. 4 Договору вартість відчужуваного об'єкта складає 65 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 5 Договору оплата за об'єкт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або шляхом внесення грошових коштів в касу Продавця.

Передача об'єкта здійснюється на підставі акта приймання-передачі, підписаного обома сторонами та який є невід'ємною частиною цього договору (п. 6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відчужуване майно було передано у власність позивача за відповідним актом приймання-передачі від 14.07.2008 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

В свою чергу, вартість майна була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №108 від 22.07.2008 р.

Листами №4 від 22.07.2008 р. та №5 від 24.07.2008 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим» з проханням забезпечити явку представника товариства до нотаріальної контори у зв'язку з необхідністю посвідчення укладеного договору купівлі-продажу. Проте, до теперішнього часу нотаріальне посвідчення договору не відбулося, через що суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку   набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Судом встанвлено, що спірний договір від 07.07.2008 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У відповідності до частини 1 статі 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Частиною  1   статті  220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Також, відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Виходячи з того, що Договір купівлі-продажу від 07.07.2008 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов'язань.

Однак, при цьому відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди всіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши текст Договору купівлі-продажу від 07.07.2008 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

Що стосується виконання Договору, то матеріали судової справи свідчать про фактичну передачу відчужуваного майна за відповідним актом приймання-передачі та містять докази його оплати.

Правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації (чатина 1 статті 210 Цивільного кодексу України).

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Аналіз змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Отже, зобов'язання сторін по договору купівлі-продажу від 07.07.2008 р. виникають з моменту державної реєстрації договору.

Як вже було вказано раніше, між сторонами договору купівлі-продажу від 07.07.2008 р. підписано акт прийому-передачі до договору, відповідно до якого відповідач передав позивачеві об'єкт купівлі-продажу. Крім того, відбувся факт оплати позивачем придбаного майна.

Вказане дає підстави суду стверджувати, що сторони повністю виконали умови Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості  від 07.07.2008 р.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України пов'язує визнання нікчемного правочину дійсним з обов'язковою наявністю всіх визначених статтею умов, а саме: узгодження сторонами всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухиляння однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох умов, Договір купівлі-продажу від 07.07.2008 р., укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим» підлягає визнанню дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно.

Суду, всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано на час розгляду справи доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 07.07.2008 р. майном.

У зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 07.07.2008р. судом визнаний дійсним, він є підставою для набуття позивачем права власності на будівлі та споруди загальною площею 884,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, у складі: літер «Б» - основне, площею 285,6 кв. м.; літер «В» - основне, площею 353,4 кв. м.; літер «И» - склад, площею 39,7 кв. м.; літер «И1» - склад, площею 17,2 кв. м.; літер «З» - основне – в стані будівництва, площею 144,0 кв. м.; літер «К» - трансформаторна – в стані будівництва, площею 44,6 кв. м., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 07.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, ідентифікаційний код 25136031) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лідер-Крим» (95026, м. Сімферополь, вул. Семашко, 9, кв. 37, ідентифікаційний код 33918503) договір купівлі-продажу будівель та споруд загальною площею 884,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, у складі: літер «Б» - основне, площею 285,6 кв. м.; літер «В» - основне, площею 353,4 кв. м.; літер «И» - склад, площею 39,7 кв. м.; літер «И1» - склад, площею 17,2 кв. м.; літер «З» - основне – в стані будівництва, площею 144,0 кв. м.; літер «К» - трансформаторна – в стані будівництва, площею 44,6 кв. м.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс-1» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, ідентифікаційний код 25136031) право власності на будівлі та споруди загальною площею 884,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 20, у складі: літер «Б» - основне, площею 285,6 кв. м.; літер «В» - основне, площею 353,4 кв. м.; літер «И» - склад, площею 39,7 кв. м.; літер «И1» - склад, площею 17,2 кв. м.; літер «З» - основне – в стані будівництва, площею 144,0 кв. м.; літер «К» - трансформаторна – в стані будівництва, площею 44,6 кв. м.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.