Постанова

від 28.08.2008 по справі 8/271/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/271/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.08                                                                                       Справа №8/271/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

від позивача: Кочергіна В.О., наказ № 18  від 30.11.07,  директор;

                       Бойченко В.І., довіреність № 03  від 03.03.08;

                      Фокін В.С., довіреність № б/н  від 24.12.07, адвокат;

від відповідача: Соляник А.В., довіреність № 4  від 14.02.08,

від відповідача: Мінаєв В.М., наказ 10-К  від 08.07.04,  голова ліквідаційної комісії;

від 3-ої особи на стороні відповідача: Сириця О.Д., довіреність № 22/182  від 28.12.07, головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Південспецводмонтаж» (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2008 р. у справі № 8/271/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пусконалагоджувальне    управління- 222» (м. Запоріжжя)

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Південспецводмонтаж» (м. Запоріжжя)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області                  (м. Запоріжжя)

про визнання права власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пусконалагоджувальне управління - 222» звернулось до господарського суду  Запорізької області з позовом  до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Південспецводмонтаж» про визнання права власності на нерухоме майно – промислову базу, що складається з основного цеху (літ. Г-2), диспетчерської (літ.А-2), складу будівельних матеріалів (літ. Ж), холодного боксу (літ. В), навісу (літ. М), навісу (літ. Н), навісу (літ. І); будинок лабораторії (літ. Б-2), мийку (літ. Д-2), склад – виробничо-побутове приміщення (літ. Е). Позов обґрунтовано приписами  ст.ст. 319, 320, 328 ЦК України, ст. 12 Закону України  «Про господарські товариства».                            В обґрунтування обставин набуття права власності на майновий комплекс промислової бази позивач вказав, що отримав майно від ЗАТ “Південспецводмонтаж” в якості внеску до статутного фонду згідно рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ  від 21.06.2002 р. та акту прийому-передачі від 19.02.2003 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А) від     23.06.2008 р.  у справі № 8/271 /08  позовні  вимоги  задоволено  в  повному  обсязі: визнано за ТОВ «Пусконалагоджувальне управління - 222» право власності на промислову базу, що складається з основного цеху (літ. Г-2), диспетчерської (літ.А-2), складу будівельних матеріалів (літ. Ж), холодного боксу (літ. В), навісу (літ. М), навісу (літ. Н), навісу (літ. І); будинок лабораторії (літ. Б-2), мийку (літ. Д-2), склад – виробничо-побутове приміщення (літ. Е), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нікопольська, 1. Рішення обґрунтовано приписами  ст.ст. 115, 328 ЦК України, положеннями  Законів України  «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про оренду майна державних підприємств та організацій».

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач у справі – Закрите акціонерне товариство «Південспецводмонтаж» звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду  з апеляційною  скаргою.

Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2008 р. у справі № 8/271/08 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в  повному обсязі. З підстав, викладених в апеляційній  скарзі,  заявник стверджує, що рішення суду є необґрунтованим і незаконним, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що судом  першої  інстанції  при  постановленні оскаржуваного рішення не враховано положення допустимості засобів  доказування. Порушення норм процесуального права заявник вбачає також в тому, що  господарський суд Запорізької області не розглянув  його клопотання про витребування від  позивача оригіналів документів, на які той посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що організація орендарів після викупу державного майна припинила своє існування внаслідок досягнення мети створення, а викуплене майно перейшло до орендного підприємства, яке припинило свою діяльність внаслідок обрання нової форми господарського товариства – ЗАТ.

Також  вважає, що позивач не є добросовісним набувачем майна.

В обґрунтування своєї позиції заявник скарги стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом не враховано положення чинного законодавства щодо обов'язковості державної реєстрації права власності на нерухоме майно в БТІ.  

Вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права. На думку заявника апеляційної скарги при вирішенні спору суду треба було застосовувати положення ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України. Просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити повністю.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р. апеляційна скарга ЗАТ «Південспецводмонтаж» прийнята до провадження, судове засідання призначено на 28.08.2008 р.  

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1624 від 28.08.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

В судовому засіданні представник заявника (відповідача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. При цьому підкреслив,  що ЗАТ «Південспецводмонтаж» не претендує на право власності на спірне майно промислової бази, але, оскільки воно не є правонаступником організації орендарів –  покупця державного майна за договором № 171, тому не могло передати майно промислової бази до статутного фонду ТОВ «ПНУ – 222» (позивача у справі).  

Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Пусконалагоджувальне управління - 222»  апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає  доводи  заявника  необґрунтованими та такими, що не відповідають  фактичним  обставинам справи. Свої заперечення на скаргу позивач виклав у письмовому відзиві (вих. № 12 від 12.08.2008 р. додано до справи). Вважає, що господарським судом Запорізької області всебічно, повно, об'єктивно, згідно з чинним законодавством, було досліджено всі надані докази та пояснення в їх сукупності, правильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Відзначає безпідставність тверджень відповідача в обґрунтування скарги та необхідність застосування при вирішенні даного спору положень ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України. Підкреслює, що названі норми регулюють питання, пов'язані з визнанням правочину недійсним, а такі вимоги (про визнання правочину недійсним) не були предметом судового розгляду у справі № 8/271/08. Просить  залишити  апеляційну скаргу  без задоволення, а  оскаржуване  рішення – без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу.

3-я особа – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області – письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні представник 3-ї особи повідомив, що РВ ФДМУ підтримує свою правову позицію, викладену в суді першої інстанції, вважає доводи відповідача хибними, а його апеляційну скаргу – необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За клопотанням представників сторін та 3-ї особи апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами,  наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, Запорізькій апеляційний господарський суд не знаходить підстав для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 11.01.1994 р. конференцією трудового колективу членів організації орендарів концерну «Укрспецводмонтаж» (протоколом № 3) затверджено статут Орендного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Укрспецводмонтаж».

Згідно з п. 1.1 Статуту Орендне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство «Укрспецводмонтаж» створено за рішенням трудового колективу спеціалізованого будівельно-монтажного концерну орендарів «Укрспецводмонтаж».

У Законі України “Про приватизацію майна державних підприємств”, прийнятому 04.03.1992 р., зазначалось, що викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”. До основних положень цього Закону були віднесені, зокрема: 1) об'єктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів; 2) орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами Трудового колективу державного підприємства, громадяни і юридичні особи (ст. 9 Закону). Однак лише при відсутності заяви організації орендарів усі інші фізичні та юридичні особи можуть реалізувати право на оренду (п.3 ст. 10)

Згідно діючого на той час законодавства при передачі майна в оренду утворюються дві юридичні особи — організація орендарів (або товариство покупців) і орендне підприємство. Якщо організація орендарів укладає дого вори оренди цілісного майнового комплексу, володіє пра вом власності на вироблену на основі цього майна про дукцію і є суб'єктом приватизації орендованого майна, то орендне підприємство користується цим майном, вироб ляє продукцію, сплачує орендну плату і є правонаступ ником державного підприємства, оскільки останнє у разі створення організації орендарів набуває нового правового статусу. Коли організація орен дарів викупає орендоване майно, то фактично воно пере дається створеному нею орендному підприємству, бо сама організація   орендарів  після  викупу  ліквідується.

Таку правову позицію було втілено у п. 2.2.5 Положення про застосування способів приватизації  майна державних підприємств (затв. Наказом ФДМ України від 04.02.1993р. №56), а саме: з метою подальшої господарської діяльності товариство покупців обирає організаційно правову форму згідно з чинним законодавством та протягом строку, встановленого в договір купівлі –продажу, створює і реєструє суб'єкт підприємництва. З моменту реєстрації суб'єкта підприємництва товариства покупців припиняє свою діяльність.

Також зазначено у п. 3.1.14 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації (затв. Наказом ФДМ України від 02.05.1995р. №102), а саме: у десятиденний строк з моменту підписання договору купівлі –продажу орган приватизації повідомляє органи статистики та органи, які проводять державну реєстрацію  підприємств та організацій, про приватизацію орендованого майна. Після реєстрації підприємства, створеного на базі приватизованого майна, орендне підприємство та організація орендарів підлягають вилученню з державного реєстру підприємств та організацій України.   

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, за заявою голови ради орендарів від 31.10.1994 р. Регіональним відділенням ФДМ України по Запорізькій області з організацією орендарів орендного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Укрспецводмонтаж» укладено додаткову угоду від 30.12.1994 р. до договору оренди від 23.07.1990 р., якою визначено умови викупу організацією орендарів майна орендованого підприємства.

Наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області від 25.07.1995 р. № 784 Орендне спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство «Укрспецводмонтаж» було включено в перелік об'єктів приватизації, майно яких викупається організацією орендарів.

30.08.1995 р. між РВ ФДМ України по Запорізькій області та організацією орендарів Орендного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Укрспецводмонтаж» було укладено договір купівлі-продажу державного майна, до якого ввійшло, в т.ч., майно промислової бази на земельній ділянці по вул. Нікопольська, 3 (нині за адресою: вул. Нікопольська, 1). в м. Запоріжжі.

Приватизоване майно Цілісного майнового комплексу було передано організації орендарів ОСБМП «Укрспецводмонтаж» за актом від 03.11.1995 р. після повної сплати за об'єкт приватизації.

Право власності виникло у набувача за договором з моменту передачі майна відповідно  до ст.128 ЦК України (в редакції 1963 року).

10.04.1996 р. на базі орендного підприємства було створене Закрите акціонерне товариство «Укрспецводмонтаж», яке є правонаступником прав та обов'язків орендного підприємства  згідно  зі  ст.28 Закону України «Про приватизацію державного майна».   

21.12.1995 р. Установчими зборами засновників затверджено Статут ЗАТ «Південспецводмонтаж», який зареєстровано Розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів від 10 квітня 1996 року №635. Відповідно до п. 1.3 вказаного Статуту закрите акціонерне товариство «Південспецводмонтаж»  є правонаступником  Орендного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Укрспецводмонтаж».

Таким чином, слідуючи приписам вищенаведеного законодавства організація орендарів після викупу державного майна припинила своє існування внаслідок досягнення мети створення, а викуплене майно перейшло до орендного підприємства, яке припинило свою діяльність внаслідок обрання нової правової форми господарського товариства – Закритого акціонерного товариства, що повністю відповідає п. 3.1.14 названого Положення, та правонаступником якого став відповідач у справі.

В подальшому, як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, загальними зборами акціонерів ЗАТ «Південспецводмонтаж» від 21.06.2002 р. прийнято рішення про реорганізацію дочірніх підприємств, зокрема ПНУ –222, та створення на їх базі товариств з обмеженою відповідальністю, в тому числі і ТОВ «Пусконалагоджувальне управляння-222». ЗАТ «Південспецводомонтаж» увійшло до складу засновників ТОВ «ПНУ-222» основними засобами та обіговими коштами, що належали ЗАТ та знаходилися на балансі дочірнього підприємства  «ПНУ-222»; в їх число  входила і продбаза. Внесок ЗАТ «Південспецводомонтаж»  у статутний фонд ТОВ «ПНУ-222»  оформлено актом прийому-передачі від 19.02.2003 р., за умовами якого ЗАТ «Південспецводмонтаж» передало, а ТОВ «ПНУ –222» прийняло до статутного фонду товариства майнові цінності, в тому числі будівлі та споруди по вул. Нікопольська, 3. Загальна вартість  переданого закритим акціонерним товариством майна до статутного фонду склала 48 760,00грн. ( 48,76%)

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 115 ЦК України передбачено, що господарське товариство є власником майна, зокрема, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

Більш того,  виходячи зі змісту протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю « ПНУ-222»  та умов договору купівлі-продажу від 12.01.2004 року, укладеного  між відповідачем та позивачем у справі,  відповідач (ЗАТ «Південспецводомонтаж»  ) продав, а позивач (ТОВ «ПНУ-222»  ) купив  долю Закритого акціонерного товариства  у статному фонді ТОВ «ПНУ-222», яка рівняється 48760,00грн.

Відповідно до акту взаємозвірки розрахунків  між позивачем та відповідачем, всі розрахунками між товариствами з приводу купівлі-продажу долі в уставному фонді  ТОВ «ПНУ-222» здійснено.  Перелічені документи підписані  від імені  ЗАТ «Південспецводмонтаж»  головою правління генеральним директором Минаєвим В.Н. Ним же, вже як головою ліквідаційної комісії ЗАТ «Південспецводмонтаж», підписано лист від 25.09.2007 року, відповідно до якого відповідач не  має матеріальних та фінансових претензій до ТОВ «ПНУ-222».

Проаналізувавши наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову -  визнання права власності на  майно, перелічене у позовній заяві.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищезазначеним та наступним.

        Стосовно тверджень заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права, зокрема, приписів ст.ст. 34, 36 ГПК України щодо допустимості засобів доказування, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Перелік видів доказів (засобів доказування) встановлено частиною 2 ст. 32 ГПК України. Як докази допускаються, зокрема, письмові докази.

Згідно ст. 36 ГПК України  письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали  документів  подаються,  коли   обставини    справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

Стаття 34 ГПК України, на яку посилається заявник апеляційної скарги, встановлює, що господарський суд приймає тільки ті  докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вивчивши матеріали справи, апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

Крім того, в судовому засіданні представниками позивача колегії суддів були надані для огляду оригінали документів, копії яких додано до справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на  заявника апеляційної скарги (відповідача  у справі).           

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Південспецводмонтаж»        (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2008 р. у справі № 8/271/08 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2008 р. у справі № 8/271/08 залишити без змін.

Постанова оформлена та підписана 05.09.2008р.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.