Рішення

від 29.11.2011 по справі 13/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/174

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.11.11 р.                                                                                 Справа № 13/174                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество”, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпрокат”, Донецька обл., м. Маріуполь

про стягнення грошових коштів у сумі 393448грн.31коп. та штрафу в сумі 265737грн.80коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество”, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпрокат”, Донецька обл., м. Маріуполь (далі – відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 393448грн.31коп. та штрафу в сумі 265737грн.80коп.

        Ухвалою суду від 19.10.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/174, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 10/01 від 10.01.2011р. відносно своєчасної та повної поставки продукції, внаслідок чого товар на суму передоплати у розмірі 393448грн.31коп. недопоставлений.

Заявою № 1741 від 08.11.2011р.позивач зменшив розмір позовних вимог через здійснене відповідачем часткове повернення грошових коштів, отриманих від позивача в якості передоплати, в розмірі 40000грн.00коп., на підставі чого просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 353448грн.31коп. та штрафу в розмірі 305082грн.63коп.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 29.11.2011р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11662631 станом на 08.11.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпрокат”, Донецька обл., м. Маріуполя, ідентифікаційний код 35312722, значиться за адресою: 87523, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Куйбишева, будинок 10. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Крім того, суд здійснював надсилання ухвал за поштовою адресою, вказаною в позовній заяві: 87505, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, будинок 6. В матеріалах справи наявні повідомленнями про отримання рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду саме за поштовою адресою.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

В судове засідання, призначене на  29.11.2011р. представники сторін не з'явились, проте через канцелярію суду 14.11.2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням розглянути справу без участі представника, направив суду витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої позивачем  заяви № 1741 від 08.11.2011р. про зменшення  позовних вимог.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 10/01, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти поставлену металопродукцію згідно прикладеної специфікації, яка видається на кожну поставляєму партію продукції, з зазначенням її найменування, одиниці виміру, загальної кількості, ціни за метричну одиницю та загальної вартості даної партії, умови поставки.

Відповідно п. 1.2 договору специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору сума договору на момент укладання приблизно становить 10000000грн.00коп.

Відповідно п. 2.2 договору умови оплати: 100% передоплата. У випадку невиконання покупцем зобов'язань відносно попередньої оплати, постачальник вправі застосувати положення ст. 538 ГК України.

Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що умови поставки обумовлюються в специфікації.

Згідно п. 2.5 договору строки відвантаження: обумовлюються в специфікації до даного договору, але не більше 21 робочого дня з моменту 100% передоплати, що надійшла на розрахунковий рахунок постачальника.

Пункт. 6.5 договору встановлює строк дії даного договору, а саме з моменту підписання до 31.12.2011р., якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про своє не бажання продовжити ці відносини в подальшому, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах.

Сторони уклали Специфікацією № 1 від 28.01.2011р. до договору, якою визначили найменування продукції, одиницю виміру, кількість та ціну, загальна вартість товару за цією специфікацією становить 1617800грн.00коп.; за Специфікацією № 2 від 28.01.2011р. до договору загальна вартість погодженого сторонами товару становить 1494750грн.00коп.; за Специфікацією № 3 від 28.01.2011р. до договору сума товару складає 857500грн.00коп.

Задля оплати товару, обумовленого сторонами специфікацією № 1 від 28.01.2011р. до договору, відповідачем був виставлений рахунок № А- 00000002 від 28.01.2011р. на суму 1617800грн.00коп. Платіжними дорученнями № 112 від 28.01.2011р. на суму 200000грн.00коп. та № 182 від 09.02.2011р. на суму 1000000грн.00коп. позивач здійснив попередню оплату товару, погодженого сторонами Специфікацією № 1 до договору, підстава перерахування – передоплата за рахунком № А- 00000002 від 28.01.2011р. Всього позивачем за зазначеним рахунком була здійснена попередня оплата на суму 1'200'000грн.00коп.

Задля оплати товару, обумовленого сторонами Специфікацією № 2 від 28.01.2011р. до договору, відповідачем був виставлений рахунок № А- 00000004 від 28.01.2011р. на суму 1'494'750грн.48коп. Докази здійснення передоплати за цим рахунком суду не представлені.

Задля оплати товару, обумовленого сторонами Специфікацією № 3 від 28.01.2011р. до договору, відповідачем був виставлений рахунок № А- 00000003 від 28.01.2011р. на суму 857'500грн.56коп. Платіжним дорученням № 1095 від 28.01.2011р. на суму 38000грн.00коп. позивач здійснив оплату товару, погодженого сторонами Специфікацією № 3 до договору, підстава перерахування - передоплата за рахунком № А- 00000003 від 28.01.2011р.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору перераховано відповідачеві попередню оплату за товар на загальну суму 1'238'000грн.00коп., проте відповідач прийняті на себе згідно договору обов'язки з поставки товару на всю суму передоплати не виконав, товар поставив частково на суму 744551грн.69коп. за видатковою накиданою № А-00000011 від 19.05.2011р.

15.08.2011р. та 02.11.2011р. відповідач здійснив повернення отриманих від позивача в якості передоплати грошових коштів відповідно у сумі 100'000грн.00коп. та 40'000грн.00коп. відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Таким чином, за доводами позивача сума неповерненої попередньої оплати склала 353'448грн.31коп., яка і остаточно заявлена до стягнення.

         У зв'язку з відсутністю поставки попередньо оплаченого товару неодноразово претензіями № 1136 від 15.07.2011р. та № 1227 від 03.08.2011р. позивач просив відповідача повернути грошові кошти не покриті поставкою в сумі 493448грн.31коп., без врахування здійсненого відповідачем часткового повернення грошових коштів.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (не поставив товар на всю перераховану суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 10/01 від 10.01.2011р., що стало підставою для нарахування штрафу в розмірі 305082грн.63коп. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 10/01 від 10.01.2011р. у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Відповідно п. 2.1 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Умови поставки як і строки відвантаження визначаються в специфікації до даного договору, але не більше 21 робочого дня з моменту 100% передоплати, що надійшла на розрахунковий рахунок постачальника (пункти 2.4 та 2.5 договору).

Як вже встановлено судом, позивачем було здійснено попередню оплату продукції на загальну суму 1'238'000грн.00коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 112 від 28.01.2011р., № 182 від 09.02.2011р., № 1095 від 27.05.2011р., відповідачем в свою чергу була здійснена за видатковою накладною № А-00000011 від 19.05.2011р. поставка товару загальною вартістю 744551грн.69коп.

В подальшому відповідач 15.08.2011р. та 02.11.2011р. повернув частково отримані в якості попередньої оплати грошові кошти в загальному розмірі 140000грн.00коп.

         Відтак, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, поставка товару на кошти у розмірі 353448грн.31коп. не здійснена.

         Позивач звернувся до відповідача з претензіями № 1136 від 15.07.2011р. та  № 1227 від 03.08.2011р., у яких просив постачальника через неналежне виконання останнім взятих на себе зобов'язань за договором № 10/01 від 10.01.2011р. щодо своєчасного та повного відвантаження товару на всю суму перерахованої попередньої оплати, повернути грошові кошти на які поставка не здійснена, докази направлення – поштові квитанції від 19.07.2011р. та 03.08.2011р. наявні в матеріалах справи.

         Отримавши вимогу повернути кошти у розмірі 493448грн.31коп. відповідач не повідомив позивача про готовність здійснити поставку продукції на вказану суму, проте здійснивши дії направлені на повернення грошових коштів 15.08.2011р. у розмірі 100000грн. та 02.11.2011р. у розмірі 40000грн.00коп., призначення платежу яких повернення за недоотриманий товар відповідно до листа № 1227 від 03.08.2011р., відповідач фактично визнав неможливість здійснити поставку продукції, у зв'язку з чим у нього виникло зобов'язання повернути сплачені позивачем кошти.

        Відповідач отримав грошові кошти в якості передоплати за товар у розмірі 1'238'000грн. без будь-яких заперечень та зауважень, в матеріалах справи відсутні будь–які докази звернення відповідача до позивача з приводу перерахування останнім коштів у розмірі всієї виставленої у рахунках суми, проте своїми конклюдентними діями щодо здійснення зустрічних дій – частковою поставкою продукції за накладною № А-00000011 від 19.05.2011р. на отриману попередню оплату та часткове повернення грошових коштів відповідач прийняв на себе обов'язок відносно повернення попередньої оплати у розмірі, на яку поставка не здійснена.

Таким чином, станом на теперішній постачання товару на суму 353448грн.31коп відповідачем не здійснено, грошові кошти, сплачені у якості попередньої оплати не повернуті.

Під час судового розгляду позивач посилався на те, що поставка продукції на даний час втратила у нього інтерес і він не має потреби у постачанні. Здійснивши дії щодо звернення до постачальника з претензіями № 1136 від 15.07.2011р. та № 1227 від 03.08.2011р. позивач фактично відмовився від поставки спірної продукції.  

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом п. 2.5 договору встановлено, що строки відвантаження обумовлюються в специфікації до даного договору, але не більше 21 робочого дня з моменту 100% передоплати, що надійшла на розрахунковий рахунок постачальника.

Специфікаціями № 1, 2, 3 від 28.01.2011р. до договору сторонами не встановлені будь – які умови оплати та поставки товару.

Визначивши у договорі форму розрахунків 100% передоплата сторонами не визначено від якої суми вартості товару слід здійснювати такий розрахунок. Сума договору визначена сторонами у розмірі 10'000'000грн. лише орієнтовно (п. 2.1. договору).

Відповідно до ст. 693 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач не наполягає на передачі продукції, посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими позивачем коштами заявив про своє право повернути сплачені грошові кошти.

          Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом пред'явлення відповідачу претензій № 1136 від 15.07.2011р. та № 1227 від 03.08.2011р. Враховуючи, що зазначені претензії були надіслані позивачем ще 19.07.2011р. та 03.08.2011р., про що свідчить наявні в матеріалах справи квитанція органу поштового зв'язку, станом на день звернення позивача до суд почалося вже прострочення виконання зобов'язання відносно повернення передоплати.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача. Докази повідомлення позивача про готовність відвантажити товар на вказану суму суду не представлені.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 353448грн.31коп.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 305082грн.63коп.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку затримання виконання зобов'язань однією із сторін, сторона, що допустила прострочення, виплачує штрафні санкції у розмірі 0,2% від суми неоплаченої в строк продукції, або від суми непоставленої в строк продукції, за кожний день прострочення.

Як вже зазначалось, п. 2.5 договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється не пізніше 21 робочого дня з моменту отримання 100% передоплати.

Таким чином, відповідно до умов договору момент поставки товару пов'язаний з моментом перерахування покупцем (позивачем) на рахунок відповідача саме передоплати у 100% розмірі.

Однак, оскільки умовами договору не визначено від якої саме суми вартості товару повинен здійснюватися розрахунок процентного співвідношення, то неможливо чітко визначити момент виникнення у позивача права нараховувати штрафні санкції передбачені п. 2.5 договору.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог в цій частині.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 353'448грн.31коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 40000грн. після подання позову, що стало підставою для зменшення позовних вимог позивачем, в цій частині судові витрати будуть покладатися на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 538, 670, 693  Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество”, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпрокат”, Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення грошових коштів у сумі 353448грн.31коп. та штрафу в сумі 305082грн.63коп. задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовпрокат” (юридична адреса: 87523, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Куйбишева, будинок 10, код ЄДРПОУ 35312722)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” (юридична адреса: 52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Полтавська, будинок 42, код ЄДРПОУ 34245231) грошові кошти в розмірі 353'448грн.31коп., витрати на оплату державного мита в сумі 3'934грн.48коп., інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 140грн. 86коп.

         В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 305082грн.63коп. – відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 29.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >