Постанова

від 12.09.2008 по справі 38/46-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/46-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2008 р.                                                          Справа № 38/46-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Плужник О.В., Демченко В.О.

при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

1-го відповідача –не з'явився

2-го відповідача –Прядка В.О.

3-го відповідача –Орлов В.В.

розглянувши апеляційну скаргу 3-го відповідача (вх. № 1887Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.08р. по справі № 38/46-08

за позовом Селянського фермерського господарства "Сейм", с. Стрільники

до  1) ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", м. Антрацит;

      2) Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків;

      3) ТОВ "Еко-вугілля України", м. Єнакієво

про стягнення 7506,20 грн.,-

                                                          встановила:

У лютому 2008 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів (ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" та Державного підприємства "Південна залізниця") 7506,20 грн. за вартість вантажу, якого не вистачає та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 36/46-08 (суддя Жельне С.Ч.) в задоволенні позовних вимог Селянського фермерського господарства "Сейм" до ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" –відмовлено. Позов Селянського фермерського господарства "Сейм" до ТОВ "Еко - вугілля України" –задоволено. Стягнуто з ТОВ "Еко-вугілля України" на користь Селянського фермерського господарства "Сейм" 7506,20 грн. за недопоставлене вугілля, 102 грн. витрат по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн.

Рішення мотивоване з тих підстав, що ТОВ "Еко-вугілля України" недопоставило Селянського фермерського господарства "Сейм" 13160 кг вугілля за договором постачання вугільної продукції № 77-уг від 08.08.2007 р.

3-й відповідач (ТОВ "Еко-вугілля України") з рішенням суду першої інстанції не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, в позові відмовити та всі судові витрати покласти на позивача.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційному поданні 3-й відповідач вказує на те, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального права.

При цьому, 3-й відповідач вказує на те, що між ним та позивачем було укладено договір № 77-уг від 08.08.2007 р., згідно п.2.2 якого, товар постачається на умовах «FCA станція відправлення», згідно базовим умовам постачання Інкотермс в редакції 2000 р., що зумовлює постачання товару шляхом передачі призначеному покупцем перевізнику у вказаному місці –станція відправника.

До того ж, апелянт зазначає, що він сумлінно виконав взяті на себе зобов'язання по перевезенню товару. Нестача товару у вагоні № 67875138 була виявлена під час комісійної видачі товару покупцю на підставі чого був складений комерційний акт № АК 159022/3 від 14.08.07 р., при цьому завантаження та відвантаження продукції були проведені за рахунок вантажовідправника - ВАТ Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", що підтверджується залізничною накладною № 50053532, а перевезення продукції проводилось залізницею.

Отже, 3-й відповідач вказує на те, що він не є учасником спірних відносин, стосовно нестачі, невідповідності даних, зазначених в документах та фактичних даних по кількості продукції та документальні підтвердження для покладення на постачальника відповідальності за нестачу продукції –відсутні, оскільки його вина в нестачі продукції не доведена.

2-й відповідач апеляційну скаргу не підтримує, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції –залишити без змін.

В підтвердження доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу 2-й відповідач посилається нап.5 ст.307 ГК України, відповідно до якої, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.5 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457) нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеку руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Крім того,  2-й відповідач вказує на те, що вагон №67875138 прибув на станцію Білопілля 14.08.2007 по залізничній накладній №50053532 на адресу позивача зі станції Карахаш Донецької залізниці від 2-го відповідача. При прийманні вагону було виявлене заглиблення в вантажі розміром 6,5 м х 2,7 м глибиною до полу вагона, люк закритий дошками та віхтями. Відповідно до пункту 65 «Інструкції з ведення станційної комерційної звітності», який наголошує, що у разі виявлення втрати, псування або підмочки вантажу через технічну несправність вагона, крім комерційного акту, складається акт про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106, акт про технічний стан вагона складається в день виявлення несправності вагона і не пізніше дня складання комерційного акта, при зазначенні в акті про технічний стан причин несправності обов'язково вказується характер пошкодження та його походження, акт форми ГУ-106 підписують два працівника: вагонної служби і станції. Технічний стан вагону №67875138 був перевірений перед комісійною видачею і за результатами перевірки складений Акт №2 про технічний стан вагону від 14.08.2007 відповідно до якого виявлена несправність, що полягає у «неплотном прилегании 5, б, 7 люков к хребтовой и поперечним балкам вагона, имеются зазори от 50 мм до 20 мм возникшие в ходе эсплуатации от ранее производимих погрузо - разгрузочних работ.. До погрузки груза отправитель заметить мог», висновок про можливість втрати вантажу в наслідок вказаної вище несправності «Утрата груза возможна».

Також, 2-й відповідач посилається на те, що згідно з ч.2 п.11 Правил видачі вантажу 09.11.2005 р. вагон №60292950 був поданий для комісійної видачі. Комісійна видача відбулася 14.08.2007 в присутності начальника станції Захарченко Л.А., представника лінійного відділу міліції Кратенко А.В., прийомоздавальника Степовик Т.А., представника Позивача Кугуенко В.М. При видачі виявилося що вагон навантажений нижче рівня бортів 0,2 м заглиблення навантаження розміром 6,5 м х 2,7 м глибиною до полу над 5, 6, 7 вигрузочними люками. 5 люк закритий дошками та віхтями. Відповідно до перевізного документу вага брутто - 90360 кг., тара з брусу –21360 кг, вага нетто - 69000кг. При комісійному переваженні вагону виявилося: вага брутто - 77200 кг, тара з брусу - 21360кг, вага нетто - 55840кг, тобто менш ніж у документі на 13160 кг.

Відповідно до ст.31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу визначає відправник, якщо завантаження здійснюється його засобами, про навантаження вантажу засобами відправника в накладній №50053532 зроблена відповідна відмітка.

До того ж, 2-й відповідач зазначає, що відповідно до ч.3 п.3.9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 04 - 5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», які видані з метою однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання, якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Позивач та 1-й відповідач у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. 1-й відповідач причини своєї неявки суду не повідомив. Позивач надіслав до апеляційного господарського суду телеграму, в якій зазначив, що не має можливості прибути до судового засідання та просив розглядати справу без його участі.

       Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2007 року між ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” та фермерським господарством “Сейм” був укладений договір постачання вугільної продукції за №77-уг, за умовами якого, в т. ч. специфікації №1 до нього від 08.08.2007 р., ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” (3-й відповідач) зобов'язався поставити фермерському господарству “Сейм” (позивач) вугілля антрацит “АМ” у кількості 69 т, а позивач, як покупець, зобов'язався сплатити його вартість по узгодженим сторонами цінами. В специфікації №1 до вказаного договору сторонами було узгоджену ціну товару у 441,67 грн. без ПДВ.

Згідно платіжних доручень №118 від 08.08.2007 р. та №119 від 09.08.2007 р. позивач перерахував ТОВ “Еко-вугілля України”, за виставленим останнім рахунком-фактурою №35 від 11.08.2007 р., 38356,60 грн. та 1000 грн. відповідно, що загалом становить 39356 грн. 60 коп. У вказану суму війшла ціна вугілля –30475 грн. 23 коп., залізничний тариф в сумі 2282 грн. 00 коп., послуги експедитора в сумі 39 грн. 94 коп. та ПДВ в сумі 6559 грн. 43 коп.

Як вбачається з залізничної накладної №50053532 від 11 серпня 2007 року, вантажовідправником - ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” (1-й відповідач) зі станції відправлення Карагаш Донецької залізниці на станцію призначення Білопілля Південної залізниці, в вагоні №67875138, на адресу позивача було відправлено 69т вугілля марки антрацит “АМ”.

При прибутті вантажу 14.08.2007 р. у вагоні №67875138 на станцію призначення Білопілля Південної залізниці, згідно з вищевказаною залізничною накладною, при перевірці, вантаж був переважений і виявлено нестачу вугілля в вагоні у кількості 13160 кг, що було відображено у комерційному акті АК159022 /3 від 14 серпня 2007 року.

Претензію позивача про стягнення вартості вантажу, якого не вистачає, в сумі 7506,2 грн., СТГО “Південна залізниця” було відхилено, оскільки відповідати за втрату вантажу має вантажовідправник, який завантажував вагон для позивача.

Тотожну претензію позивача до 3-го відповідача останнім було відхилено через те, що договір з ним було укладено позивачем на умовах - станція відправлення”, у зв'язку з чим продавець зобов'язаний передати товар перевізнику, і після цього ніякої відповідальності за нього не несе.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено ст.5 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457) нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеку руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Вагон №67875138 (вантаж-антрацит (АМ) прибув на станцію Білопілля 14.08.2007 по залізничній накладній №50053532 на адресу позивача зі станції Карахаш Донецької залізниці від 2-го відповідача. При прийманні вагону було виявлене заглиблення у вантажі розміром 6,5 м х 2,7 м глибиною до полу вагона, люк закритий дошками та віхтями. Відповідно до пункту 65 “Інструкції з ведення станційної комерційної звітності”, який наголошує, що у разі виявлення втрати, псування або підмочки вантажу через технічну несправність вагона, крім комерційного акту, складається акт про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106, акт про технічний стан вагона складається в день виявлення несправності вагона і не пізніше дня складання комерційного акта, при зазначенні в акті про технічний стан причин несправності обов'язково вказується характер пошкодження та його походження, акт форми ГУ-106 підписують два працівника: вагонної служби і станції. Технічний стан вагону №67875138 був перевірений перед комісійною видачею і за результатами перевірки складений Акт №2 про технічний стан вагону від 14.08.2007 відповідно до якого виявлена несправність, що полягає у “неплотном прилегании 5, 6, 7 люков к хребтовой и поперечным балкам вагона, имеются зазоры от 50 мм до 20 мм возникшие в ходе эксплуатации от ранее производимых погрузо-разгрузочных работ… До погрузки груза отправитель заметить мог”.

Відповідно до ч.2 п.11 Правил видачі вантажу 09.11.2005 р. вагон №60292950 був поданий для комісійної видачі. Комісійна видача відбулася 14.08.2007 в присутності начальника станції Захарченко Л.А., представника лінійного відділу міліції Кратенко А.В., прийомоздавальника Степовик Т.А., представника позивача Кугуенко В.М. При видачі виявилося, що вагон навантажений нижче рівня бортів 0,2 м заглиблення навантаження розміром 6,5м. х 2,7 м глибиною до полу над 5, 6, 7 вигрузочними люками. 5 люк закритий дошками та віхтями. Відповідно до перевізного документу, вага бруттто –90360 кг, тара з брусу –21360 кг, вага нетто –69000 кг. При комісійному переваженні вагону виявилося: вага бруто –77200 кг, тара з брусу –21360 кг, вага нето – 55840 кг, тобто менш ніж у транспортному документі на 13160 кг.

Відповідності до ст.31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу визначає відправник, якщо завантаження здійснюється його засобами, то про навантаження вантажу засобами відправника в накладній №50053532 зроблена відповідна відмітка.

Як зазначено ч.3 пункту 3.9 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України 04 –5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, які видані з метою однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання, якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Таким чином, позовні вимоги до перевізника – СТГО “Південна залізця” є безпідставними.

З огляду на зазначене вбачається, що нестача вугілля в вагоні №67875138 виникла з вини вантажовідправника –ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська”, яке мало визначити придатність вагону для перевезення вказаного вантажу і при виявленні будь-яких несправностей повинен був відмовитись від його завантаження, але не вжив жодних з них.

Проте, суд не вбачає підстав для покладення обов'язку сплатити вартість вантажу, що його не дістає у вагоні №67875138, на ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська”, через відсутність у нього договору з постачальником, - ТОВ Торговий дім “Еко-вугілля України” м. Єнакієве Донецької обл., а в силу положень ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи за виключенням випадків, коли в останньої можуть виникати права у зобов'язанні в разі, коли це передбачено договором. Жодних зобов'язань перед ФГ “Сейм” ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” немає також.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про встановлення між ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” (вантажовідправник) та ТОВ Торговий дім “Еко-вугілля України” (продавець) господарських відносин, які б регулювали, зокрема, взаємну відповідальність цих осіб у спірних відносинах та визначали її межі.

Натомість, здійснюючи відправлення вугілля у вагоні №67875138, ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” діяла за вказівкою ЗАТ “Луганська вугільна компанія”, і таке відправлення, з огляду на повне співпадіння якісних та кількісних параметрів вантажу у залізничній накладній №50053532 від 11 серпня 2007 року та договорі постачання вугільної продукції за №77-уг від 08 серпня 2007 року, укладеним між ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” і фермерським господарством “Сейм”, здійснювалось 1-м відповідачем, як третьою особою, на виконання зобов'язань ТОВ “Торговий дім “Еко - вугілля України” перед фермерським господарством “Сейм” за договором постачання вугільної продукції за №77-уг від 08 серпня 2007 року.

При виконанні зобов'язань за вказаним договором сторони обопільно відступили від визначеної в ньому умови поставки - станція відправлення”, за якою ризики щодо товару знімаються з постачальника з моменту передання вантажу перевізнику, оскільки навантаження товару здійснювалось ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” через третю особу - ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська”, власними засобами останнього, що є відповідальним за вантаж у відповідності до вищевказаних норм Статуту залізниць України з врахуванням судової практики.

В п. 6 Специфікації №1 до договору №77-уг від 08.08.2007 р. ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України”та ФГ “Сейм”домовились, що відвантаження товару постачальником здійснюється на протязі 5 календарних днів після надходження попередньої оплати на рахунок постачальника.

Таким чином, ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” недопоставило фермерському господарству “Сейм” 13160 кг вугілля за договором постачання вугільної продукції за №77-уг від 08 серпня 2007 року.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно визначив, що ТОВ “Торговий дім “Еко-вугілля України” зобов'язане сплатити позивачу 7506,2 грн., виходячи з наступного розрахунку: 570,38 грн. (ціна 1 т вугілля з врахуванням залізничного тарифу та послуг експедитора (39856,33 грн. ділене на 69 т) помножене 13,16 т (кількість недопоставленого вугілля).

У зв'язку з викладеним, рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2008 року прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 511, ст.ст. 670, 712 Цивільного кодексу України ст. ст. 5, 31 Статуту залізниць України, пункту 65 “Інструкції з ведення станційної комерційної звітності”, ч.2 п.11 Правил видачі вантажу, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2008 р. по справі № 38/46-08 залишити без змін, а апеляційну –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                  судді                                                            Плужник О.В.

                                                                                                        Демченко В.О.

Повний текст постанови підписаний 12.09.2008 року.