Постанова

від 09.09.2008 по справі 23/4-08-1688

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/4-08-1688

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" вересня 2008 р. Справа № 23/4-08-1688

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мацюри П.Ф.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пастушенко О.І. –за дорученням    

від відповідача: Гулакян А.Г., Арутюнян А.С. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марина”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області

від  21 липня 2008 року                    

у справі № 23/4-08-1688                                                                                                                                                                                                                                                                                   

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Сайленс”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марина”, м. Одеса

про стягнення 250 767 грн. 73 коп.

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 115 від 08.09.2008 р.

                                          В С Т А Н О В И Л А:

22.04.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сайленс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марина” про стягнення 250767 грн. 73 коп..

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № 1535 від 30.05.2007 р. щодо своєчасної оплати поставленого технологічного обладнання та має борг в сумі 166375 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 5387 грн. 19 коп. –3% річних за період з 14.07.2007 р. по 13.07.2008 р.; 50937 грн. 15 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з липня 2007 р. по червень 2008 р.; 14284 грн. 25 коп. –пені за 182 дня за період з 14.07.2007 р. по 11.01.2008 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2369 грн. 84 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (остаточні позовні вимоги).  

У відзиві на позов відповідач не заперечує проти сплати позивачеві боргу в сумі 166375 грн., але вважає, що підстави для стягнення індексу інфляції, 3% річних та пені відсутні, оскільки позивач сам не виконав свої зобов'язання за укладеним договором щодо своєчасного та якісного проведення пусконалагоджувальних робіт, внаслідок чого обладнання працювало з перебоями та не на повну потужність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2008 р. (суддя Степанова Л.В.) позов задоволений та з відповідача на користь позивача стягнуто: 166375 грн. –боргу; 50937 грн.15 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції); 5387 грн. 19 коп. –3% річних; 14284 грн. 25 коп. –пені, 2369 грн. 84 коп. –понесених витрат на сплату держмита та 111 грн. 51 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки        №1535 від 30.05.2007 р. щодо своєчасної оплати поставленого технологічного обладнання та має борг в сумі 166375 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 5387 грн. 19 коп. – 3% річних за період з 14.07.2007 р. по 13.07.2008 р.; 50937 грн. 15 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з липня 2007 р. по червень 2008 р.; 14284 грн. 25 коп. –пені за 182 дня за період з 14.07.2007 р. по 11.01.2008 р. Судові витрати по справі покладені місцевим судом на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України. Оскільки, відповідачем не доведено та не надано письмових доказів, що спростовують позовні вимоги у будь якій частині, то доводи останнього про безпідставність позову в частині стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими та до уваги прийнятими бути не можуть.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача індексу інфляції, 3% річних та пені скасувати, оскільки воно, в цій частині, прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити названі вимоги позивача без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.            

У відзиві на апеляційну позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скаржник стверджує, що він не був належним чином повідомлений місцевим судом про розгляд справи 21.07.2008 р. о 11:40. Але, ці доводи є голослівними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що судова ухвала від 14.07.2008 р. про відкладення розгляду справи несвоєчасно отримана відповідачем. Крім того, представник останнього приймав участь у розгляді справи судом 14.07.2008 р. та йому, як і іншим учасникам судового процесу, було оголошено про відкладення розгляду справи на 21.07.2008 р. о 11:40, що вбачається з протоколу судового засідання. Зауваження на цей протокол ніким не внесено, а тому вважати, що відповідач не був належним чином та своєчасно повідомлений про день, час і місце розгляду справи –неможливо, у зв'язку з чим протилежні ствердження скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.   

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 30.05.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір поставки №1535 за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача обладнання для виробництва хлібобулочних виробів загальною вартістю 357375  грн., а останній прийняти та оплатити це обладнання на умовах цього договору.

Пунктом 4 договору сторонами визначені умови поставки:

- франко-склад позивача;

           - бладнання зазначене в позиції № 1 відвантажується до 19.06.2007 р. за умови подачі автотранспорту;   

- обладнання зазначене в позиціях № 3, 5, 16 відвантажуються до 04.07.2007 р.;

-  решта обладнання відвантажується до 15.07.2007 р..

Відповідно до п. 3.2.1 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату товару в наступні строки: 50000 грн. –до 31.05.2007 р.; 20000 грн. –до 21.06.2007 р.; 25000 грн. –до 13.07.2007 р.; 25000 грн. –до 20.07.2007 р.; 25000 грн. –до 27.07.2007 р.; 25000 грн. –до 03.08.2007 р.; 45500 грн. –до 10.08.2007 р.; 45500 грн. –до 17.08.2007 р.; 45500 грн. –до 24.08.2007 р.; 50875 грн. –до 31.08.2007 р..

З довіреностей та видаткових накладних № 1-0827 від 21.06.2007 р., № 1-0875 від 03.07.2007 р. та № 1-0934 від 13.07.2007 р. вбачається, що відповідачем отримане від позивача обумовлене договором поставки обладнання загальною вартістю 357375 грн. без будь-яких зауважень щодо його якості та кількості.

З банківських виписок вбачається, що відповідачем перераховано позивачеві: 31.05.2007 р. –50000 грн.; 21.06.2007 р. –20000 грн.; 18.07.2007 р. –25000 грн.; 23.07.2007 р. –19000 грн.; 25.07.2007 р. –6000 грн.; 26.07.2007 р. – 6000 грн.; 17.08.2007 р. –15000 грн.; 07.02.2008 р. –10000 грн.; 03.03.2008 р. –20000 грн.; 04.04.2008 р. –20000 грн., а всього 191000 грн..

Факт не оплати до сьогоднішнього часу отриманого товару в сумі 166375 грн. не оспорюється відповідачем.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач повинний був оплатити отримане ним обладнання в строк до 31.08.2007 р.. При цьому, строк оплати отриманого обладнання умовами укладеного договору ніяким чином не пов'язаний з виконанням позивачем пусконалагоджувальних робіт, а тому протилежні ствердження скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 166375 грн. боргу.

На підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, внаслідок чого місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача 5387 грн. 19 коп. –3% річних за період з 14.07.2007 р. по 13.07.2008 р. та 50937 грн. 15 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з липня 2007 р. по червень 2008 р..

Пунктом 8.3 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день просрочки від суми неоплаченого обладнання, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 14284 грн. 25 коп. –пені за період з 14.07.2007 р. по 11.01.2008 р..

Понесені позивачем судові витрати по справі правильно та відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України покладені місцевим судом на відповідача.

Ствердження відповідача про те, що позивач несвоєчасно та неналежним чином виконав пусконалагоджувальні роботи обладнання, що звільняє відповідача від сплати 3% річних, індексу інфляції та пені до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки строк оплати отриманого обладнання умовами укладеного договору ніяким чином не пов'язаний з виконанням позивачем цих робіт. Крім того, ці стосунки сторін не є предметом розглянутої справи, так як з відповідним позовом відповідач до суду не звертався та не позбавлений можливості це зробити в порядку окремого судового провадження якщо вважає, що діями позивача йому були заподіяні будь-які збитки або іншим чином порушені його права та охоронювані законом інтереси.     

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                          П О С Т А Н О В И Л А:  

Рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2008 року у справі № 23/4-08-1688 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Марина”, м. Одеса –без задоволення.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.    

            Головуючий суддя:                                                         В. В. Шевченко

            Судді:                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                      П. Ф. Мацюра

Постанову підписано 10.09.2008 р.