Постанова

від 15.06.2006 по справі 17/572-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/572-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 червня 2006 р.                                                                                   № 17/572-05  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу    Марухевич В.Є. дов. від 03.06.2005 рокуне з'явились Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”

на постановуХарківського  апеляційного господарського суду

від13.03.2006 року   

у справі№ 17/572-05       

за позовомЗакритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”

доВідкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство”

простягнення 254622,9грн.

Закрите акціонерне товариство “АТ Каргілл” звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” збитків в сумі 254622,90 грн., завданих позивачу в результаті неналежного виконання рішення арбітражного суду Сумської області від 19.11.2001 року № 4507-9/253, згідно з яким відповідач зобов'язаний був повернути борг в натурі, але перерахував грошові кошти в розмірі 78729,90 грн.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2006 року  (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача збитки у розмірі 60941,46 грн., 609,41 грн. держмита, 28,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В іншій частині позову відмовлено, з посилання на те, що позивачем не надано належних доказів наявності причинного зв'язку між розміром решти збитків, розрахованих позивачем, та невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2006 року (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужнік О.В.) рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2006 року скасував та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив повністю. Постанову вмотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння збитків, їх розміру та безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням рішення суду та заподіяними позивачу збитками, в зв'язку з чим суд визнав вимоги щодо стягнення збитків в сумі 60941,46 грн. такими, що не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю. Крім того апеляційний господарський суд в постанові послався на те, що позов подано з порушенням вимог статті 257 Цивільного кодексу України, оскільки термін позовної давності закінчився 30.08.2005 року, а позовна заява пред'явлена 20.10.2005 року .

Закрите акціонерне товариство “АТ Каргілл” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненням до касаційної скарги і просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 року повністю;       прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” збитки у розмірі  254 622,90 грн., 2 546,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Скаржник посилається на те, що в процесі розгляду апеляційної скарги судом було допущено процесуальне порушення, яке полягає у неповному дослідженні всіх обставин справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 22, 261, 611, 623 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильної постанови. Скаржник також зазначає, що весь час до дати винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження, а саме до 25.10.2002 року, позивач не знав і не міг знати про порушення свого права на отримання від відповідача належного виконання рішення суду, а право на позов про захист порушеного права виникло у позивача 25.10.2002 року, однак суд не взяв до уваги ці обставини при визначенні початку перебігу строку позовної давності, в результаті чого припустився порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України , а саме —оцінив докази без повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відкрите акціонерне товариство “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” надало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує,  з  посиланням на те, що позивач не довів ті обставини , на які він посилається, та, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того Відкрите акціонерне товариство “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” направило до Вищого господарського суду України заяву в якій просило покласти на позивача судові витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 40000грн.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в постанові Харківського апеляційного  господарського суду   у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції. Відповідно до вимог частини 2 статті  1115 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.   

Під час розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій    встановили наступне.

Рішенням арбітражного суду Сумської області від 19.11.2001 року у справі № 4507-9/253 були задоволені позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” на користь Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл”  277,794 т. насіння соняшника на суму 78 954,61 грн., про що був виданий відповідний наказ.

Оскільки, при вчиненні виконавчих дій, державним виконавцем встановлено, що насіння соняшника, на яке може бути накладене стягнення, та яке належить відповідачу, відсутнє, за результатами вчинення виконавчих дій 25.10.2002 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа у зв'язку із відсутністю майна, на яке звернене стягнення, а також надано повідомлення № 2099 про закриття виконавчого провадження.

Крім того в ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що  відповідач замість повернення позивачу насіння соняшника в кількості 277,794 т. перерахував на користь останнього грошові кошти в розмірі 78 729,90 грн., а також відшкодував 789,55 грн. витрат позивача по сплаті державного мита та 69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 79 588,45 грн.  

Позивач 20.10.2005 року звернувся до Відкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство” з позовом про відшкодування йому завданих збитків в результаті неналежного виконання рішення арбітражного суду Сумської області від 19.11.2001 року № 4507-9/253.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються ви трати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником, отже збитки відносяться до зобов'язального права.  

За загальним правилом збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків позивач повинен довести   наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку Відкритого акціонерного товариства “Краснопільське хлібоприймальне підприємство”, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Харківським апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи правомірно зазначив, що позивачем не надано належних доказів в розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України  наявності причинного зв'язку між розміром збитків розрахованих позивачем та невиконанням відповідачем зобов'язань.  

Крім того, Харківський апеляційний господарський суд в постанові дійшов правомірного висновку відносно того, що позовну заву було подано Закритим акціонерним товариством “АТ Каргілл” поза межами встановленого строку позовної давності.

Згідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність -  строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( стаття 257 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи Харківський апеляційний господарський суд встановив, що позивачу у серпні 2002 року було відомо про невиконання рішення суду в частині передачі товару, що підтверджується платіжним дорученням № 422 від 23.08.2002 року та листом позивача № 467 від 30.08.2002 року,  в якому він вказує, що залишок боргу складає 33717,16 грн., позивач не відмовився від одержання коштів та на протязі 3-х років не вимагав передання товару в натурі. Зважаючи на те, що право на позов у Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл” виникло 30.08.2002 року, коли позивач дізнався про перерахування коштів замість товару, а позовна заява подана 20.10.2005 року, висновок Харківського апеляційного  господарського суду відносно того, що позов подано з порушенням вимог статті  257 Цивільного кодексу України  відповідає обставинам справи.

Щодо заяви відповідача стосовно стягнення  судових витрат  з оплати послуг адвоката, колегія суддів відзначає, що в силу приписів статті 11111 Господарського процесуального кодексу України в постанові має бути зазначено про новий розподіл судових витрат лише у разі скасування чи зміни рішення; згідно частини 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України  розподіл господарських витрат між сторонами вирішується судовим рішенням; обов'язок розподілу господарських витрат покладається на суд при прийнятті ним рішення, що прямо випливає з приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги щодо стягнення послуг адвоката не заявлялися підчас розгляду справи місцевим судом.

           Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України  прийшла до висновку що  Харківський апеляційний господарський суд  на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів обґрунтовано і правомірно відмовив позивачу в задоволенні заявлених вимог, а тому підстав для  скасування судового акта не вбачається.

          Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

           Постанову Харківського апеляційного  господарського суду від 13.03.2006 року у справі №  17/572-05 залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “АТ Каргілл” –без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                  Т.Гоголь

                                                                                           Л.Продаєвич