Ухвала

від 30.10.2006 по справі 6/193-б-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/193-Б-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

ОКРЕМА У Х В А Л А

"30" жовтня 2006 р.                                                                  Справа № 6/193-Б-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді   Пригузи П.Д.  розглянувши справу  

за заявою :  Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі, вул.Енгельса, 32, м.Цюрупинськ Херсонської області,

до:  Приватного підприємства "Торгівельна фірма "Випротехнолоджи", ЄДРПОУ 33556232,   вул.Леніна, 170, с.Нова Маячка, Цюрупинського району Херсонської області,

про  банкрутство,

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Херсонської області по цій справі від 10.10.2006р. визнано банкрутом Приватне підприємство “Торгівельна фірма “Віпротехнолоджи”, ЄДРПОУ 33556232,   вул.Леніна, 170, с.Нова Маячка, Цюрупинського району Херсонської області, далі Банкрут. Судом  відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором по справі арбітражного керуючого Чепурного С.А., припинено повноваження статутних органів управління Банкрута; зобов'язано Херсонську філію ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»; АКБ «Правекс-Банк м.Київ»; Філію ВАТ  «МТБ»у м.Симферополі; АКІБ «Укрсиббанк»м.Харків  припинити операції по рахункам боржника за розпорядженнями колишніх керівника, головного бухгалтера, власника та інших уповноважених осіб та зобов'язано  надати суду  інформацію про рух коштів  на рахунках банкрута  за 2005-2006 роки до дня отримання банком цієї постанови.

До суду надійшов лист від філії ВАТ “МТБ” у м.Сімферополі від 18.10.2006р. за №1140/02 в якому керівник вказаної філії банку вказує на наступне. По-перше, ніби-то інформація, що запитується судом відповідно до ст.62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” є банківською таємницею. По-друге, ніби-то існує особливий порядок розкриття вказаної інформації відповідно до п.2 ст.62 Закону “Про банки і банківську діяльність”. По-третє, ніби-то не є можливим виконати вимоги п.8 Постанови господарського суду Херсонської області по справі №6-193-Б-06, що, на його думку, обумовлюється положеннями ст.1074 ЦК України, розділом 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій ПНБУ №22 від 21.01.2004р., відповідно до яких обмеження клієнта щодо розпорядження коштами можливе лише у разі арешту коштів або при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів на підставі постанови ДВС, прийнятої на виконання рішення суду.

Таким чином, керівник філії ВАТ “МТБ” у м.Сімферополі відмовився виконувати постанову господарського суду Херсонської області, яка ухвалена  “Іменем України” та набрала законної сили.

Керівником філії ВАТ “МТБ” у м.Сімферополі порушено банківське законодавство та інші законодавчі акти України, що відповідно до ст.90 ГПК України зобов'язує суд винести окрему ухвалу та направити повідомлення до правоохоронних органів з приводу наявності ознак злочину в діях керівника вказаної філії банку, а саме - умисне невиконання службовою особою постанови суду, що набрала законної сили, або перешкоджання її виконанню.

          Порушення банківського законодавства полягає в наступному.

          Банк, у відповідності до п.2 ст.62 Закону “Про банки і банківську діяльність” зобов'язаний розкрити інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Вимога до банку про надання інформації була викладена в резолютивній частині постанови господарського суду і підлягає безумовному виконанню у відповідності до Конституції України, ГПК України та інших актів законодавства. Так, відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст.4-5 ГПК України Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

          За порушення банківського законодавства, наразі, встановлена відповідальність відповідно до ст.166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а щодо умисного невиконання судового рішення, що набрало законної сили встановлена кримінальна відповідальність у відповідності до ст.382 Кримінального кодексу України.

          При цьому суд зазначає, що мотиви невиконання вимог суду щодо надання інформації та щодо припинення операцій по рахункам боржника за розпорядженнями колишніх керівника, головного бухгалтера, власника та інших уповноважених осіб не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», далі Закон про банкрутство,  з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю. Відповідно до ст.12 Закону про банкрутство та ст.67 ГПК України господарський суд має право вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Вжиті судом заходи грунтуються на приписах п.2 ст.23 Закону про банкрутство, згідно з якими з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Припинення права розпорядження грошовими коштами на банківських рахунках банкрута, як різновидності майна, належного банкруту, за підписами колишніх представників органів управління та уповноважених ними осіб прямо випливає із вказаних вимог Закону про банкрутство  та мають виконуватися установою банку беззаперечно.

Припинення права розпорядження коштами на рахунку банкрута окремими фізичними особами не можна ототожнювати із припиненням права розпорядження коштами самого клієнта банку як юридичної особи, оскільки ці права відповідно до Закону про банкрутство переходять до ліквідатора банкрута, який, при наявності коштів на рахунках, зобов'язаний використати їх у відповідності до вимог вказаного Закону.

Згідно ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та інші, що забезпечує виконання ним вимог Закону про банкрутство. Розпорядження майном банкрута іншими особами після призначення ліквідатора є протиправним.

Отже, посилання керівника банку на ст.1074 ЦК України є безпідставним, а посилання на п.2 ст.62 Закону «Про банки і банківську діяльність»викладені із перекрученням змісту вказаної норми Закону.  Безпідставним як мотив відмови від виконання вимог суду є  також  посилання керівника банку на п.10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»від 21 січня 2004 року №22, яким врегульовано питання щодо порядку виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів. У вказаній постанові господарського суду не йдеться про арешт коштів банкрута, але встановлено іншу вимогу, що також вказує на перекручення  банком  змісту вимог суду та його рішення.

Суд одночасно зауважує, що відповідно до п.5 ст.83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

          Вказані недоліки в роботі філії ВАТ “МТБ” у м.Сімферополі повинні бути виправлені із наданням витребуваних судом відомостей, а про дії керівника філії, що містять ознаки адміністративного проступку суд зобов'язаний повідомити Національному банку України.

          На підставі ст.90, 86   ГПК України, суд

у х в а л и в:

1.Цю окрему ухвалу направити до Філії ВАТ “Морський транспортний банк” у м.Сімферополі для прийняття відповідних заходів для виправлення вказаних недоліків і виконання вимог постанови господарського суду Херсонської області.

2.Направити повідомлення та копію постанови по цій справі і цієї ухвали на адресу Головного управління Національного банку України в автономній республіці Крим (95000, вул.Горького, 4, м.Сімферополь) для прийняття відповідних заходів згідно ст.166-5, 234-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3.Відповідь з приводу зазначеного в цій ухвалі та прийнятих заходів  надіслати до суду в строк до 30.11.2006р.

Суддя                                                                         П.Д. Пригуза