Постанова

від 24.10.2006 по справі 12/334-06-7583

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/334-06-7583

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" жовтня 2006 р. Справа № 12/334-06-7583

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: Дрібний Ю.В. –за дорученням    

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області

від  8 вересня 2006 року                    

у справі № 12/334-06-7583                                                                                                                                                                                                                                                                                  

за позовом Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз”, м. Сімферополь

до Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир”, м. Одеса

про стягнення 8527 грн. 18 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

   27.07.2006 р. Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир” (далі відповідач) про стягнення 8527 грн. 18 коп. грошових коштів.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 1590-ПГ-2005/2006 від 27.09.2005 р. щодо проведення розрахунків за отриманий в березні 2006 року природний газ та здійснив їх без урахування абз. 2 п. 6.4 укладеного договору та постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України  (НКРЕ) № 176 від 16.02.2006 р., внаслідок чого має заборгованість по оплаті отриманого природного газу в сумі 8165 грн. 45 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 304 грн. 57 коп. –пені, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 48 грн. 99 коп. –3% річних за цей же час і 8 грн. 17 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з 11.04.2006 р. по 22.06.2006 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 102 грн. –на оплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Письмовий відзив на позов не надходив.  

   Рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2006 р. (суддя Юдова В.З.)  позов задоволений повністю та з відповідача на користь позивача стягнуто: 8173 грн. 62 коп. –боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 304 грн. 57 коп. –пені та 48 грн. 99 коп. –3% річних, а також понесені судові витрати по справі: 102 грн. на оплату держмита та 118 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 1590-ПГ-2005/2006 від 27.09.2005 р. щодо проведення розрахунків за отриманий в березні 2006 року природний газ та здійснив їх без урахування абз. 2 п. 6.4 укладеного договору, постанови НКРЕ № 176 від 16.02.2006 р. та оформленої додаткової угоди № 2/2, внаслідок чого має заборгованість по оплаті отриманого природного газу в сумі 8165 грн. 45 коп., у зв'язку з чим ціна газу застосована позивачем є обґрунтовано та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.  

  В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.  

   Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.            

    Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.

  В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

   Як вбачається з матеріалів справи 27.09.2005 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу і надання послуг з його транспортування за № 1590-ПГ-2005/2006, за умовами якого позивач зобов'язався в 2005-2006 роках передавати у власність відповідача природний газ і надавати послуги з його транспортування, а останній –приймати та своєчасно оплачувати газ та послуги з його транспортування. Строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2006 року.

    В п. п. 6.1, 6.2 договору сторонами погоджена ціна газу та вартість послуг з транспортування яка складається з: ціни реалізації газу –433 грн. 44 коп. за 1 тис. куб. м., цільової надбавки –8 грн. 66 коп. за 1 тис. куб. м. та тарифу на послуги з транспортування газу в сумі 1 грн. 20 коп. за 1 тис. куб. м. з урахуванням ПДВ, а всього 443 грн. 08 коп. за 1 тис. куб. м.  

   Пунктом 6.4 договору встановлено, що при зміні урядовим рішенням, або постановами НКРЕ розміру тарифів на транспортування природного газу, сторони зобов'язуються прийняти до виконання зміни з моменту запровадження в дію даних нормативних документів відповідно до чинного законодавства України шляхом внесення письмових змін у договір.

   У випадку зміни цін на природний газ згідно наказів НАК „Нафтогаз України”, постановами НКРЕ сторони зобов'язуються прийняти до виконання зміну ціни з моменту запровадження її в дію шляхом внесення змін у договір.

   Згідно акту прийому-передачі від 31.03.2006 р., що підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений їх печатками у березні 2006 року позивач передав відповідачеві за умовами вищеназваного договору 29.854 тис. куб. м. природного газу, за який останній перерахував позивачеві 11859 грн. 12 коп.

  Вищенаведене не спростовується сторонами у справі та доказами, що в ній містяться.

   Позивач вважає, що відповідач повинний оплатити 29.854 тис. куб. м. отриманого в березні 2006 р. газу по ціні 670 грн. 75 коп. за 1 тис. куб. м. виходячи з абз. 2 п. 6.4 укладеного договору та постанови НКРЕ № 176 від 16.02.2006 р. в загальній сумі 20024 грн. 57 коп. та має заборгованість по оплаті газу в сумі 8165 грн. 45 коп. (20024.57 –11859.12 = 8165.45).

  З цими доводами позивача погодився суд першої інстанції в своєму рішенні повністю задовольнивши позовні вимоги позивача.

   Але, ці висновки місцевого суду колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

  В п. п. 6.1, 62 договору від 27.09.2005 р. сторонами визначена ціна газу та вартість послуг з його транспортування яка складає 443 грн. 08 коп. за 1 тис. куб. м. з урахуванням ПДВ.  

  Згідно абз. 2 п. 6.4 договору сторонами погоджено, що у випадку зміни цін на природний газ згідно наказів НАК „Нафтогаз України”, постановами НКРЕ сторони зобов'язуються прийняти до виконання зміну ціни з моменту запровадження її в дію, але не автоматично, а шляхом внесення відповідних змін до укладеного договору.  

   Постановою НКРЕ № 176 від 16.02.2006 р. затверджений граничний рівень ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів у розмірі 548 грн. за 1000 куб. м. без урахування податку на додану вартість і тарифів на транспортування та постачання природного газу.

   Таким чином, вказаною постановою НКРЕ затверджений граничний рівень цін на природний газ, а відповідно до абз. 2 п. 6.4 договору від 27.09.2005 р. договірна ціна природного газу може бути змінена сторонами лише шляхом внесення відповідних змін у договір.

  Додаткова угода № 2/2 від 02.06.2006 р. відповідачем не підписана, а тому вважати, що сторони досягли згоди щодо зміни договірної ціни природного газу –неможливо.

   Відповідно до вимог ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

  В судовому порядку питання щодо внесення змін у договірну ціну природного газу за договором № 1590-ПГ-2005/2006 від 27.09.2005 р. вирішено не було та відповідних доказів в матеріалах справи не міститься. Цей факт не заперечувався і представником позивача при розгляді справи апеляційним судом.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідач повинний оплатити отриманий ним у березні 2006 року природний газ в обсязі 29.854 тис. куб. м. за договірною ціною, а саме в розмірі 443 грн. 08 коп. за 1 тис. куб. м. та сплатити позивачеві 13227 грн. 71 коп. (443.08 х 29.854 = 13227.71).

   Оскільки отриманий у березні 2006 р. природний газ відповідач оплатив в сумі 11859 грн. 12 коп., то з останнього на користь позивача підлягає стягненню 1368 грн. 59 коп. боргу на підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України.          

   Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 грн. 82 коп. –3% річних та 2 грн. 71 коп. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) виходячи з суми боргу 1368 грн. 59 коп. за період з 11.04.2006р. по 22.06.2006 р.  

   Пунктом 7.1 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 грн. 40 коп. –пені за період з 11.04.2006р. по 22.06.2006 р. виходячи з суми боргу 1368 грн. 59 коп.

   Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1371 грн. 30 коп. –боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 50 грн. 40 коп. –пені та 7 грн. 82 коп. –3% річних, а всього 1429 грн. 52 коп.

   Решта частина позову є необґрунтованою та задоволена бути не може.

 Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 16.76 %, то відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 14 грн. 29 коп. понесених судових витрат на оплату держмита та 19 грн. 78 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 34 грн. 07 коп.

   Подана відповідачем апеляційна скарга оплачена держмитом в сумі 44 грн., у зв'язку з чим ухвалою апеляційного суду від 25.09.2006 р. скаржник був зобов'язаний надати докази сплати ним держмита в повному розмірі в сумі 51 грн. Але, ці вимоги суду відповідачем не виконані, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути з останнього до Державного бюджету України 7 грн. недоплаченого державного мита за подану і розглянуту апеляційну скаргу.  

 Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити заявлений позов частково.

                            Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                         П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир”, м. Одеса –задовольнити частково.

   Рішення господарського суду Одеської області від  08.09.2006 року у справі № 12/334-06-7583 –змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

   1. Позов задовольнити частково.

  2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир”, м. Одеса на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз”, м. Сімферополь:1371 грн. 30 коп. –боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 50 грн. 40 коп. –пені, 7 грн. 82 коп. –3% річних, 14 грн. 29 коп. –понесених судових витрат на сплату держмита та 19 грн. 78 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

   3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Торговий дім „Агромир”, м. Одеса до Державного бюджету України (Рахунок:  31117095600008,  Банк: УДК  в  Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ:  23213460 Отримувач  УДК в Одеській області, КЕКД: 22090200 Символ звітності банку: 095) –7 грн. недоплаченого державного мита за подану і розглянуту апеляційну скаргу.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                          М. А. Мирошниченко