Рішення

від 20.12.2011 по справі 5024/2206/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/2206/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20.12.2011                                                                Справа №  5024/2206/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек", м. Харків,

до комунального підприємства Центральної районної аптеки № 20, м. Цюрупинськ Херсонської області,  

про стягнення 17490 грн. 59 коп.,  

за участю представників сторін:

від позивача: в засідання суду не прибув,

від відповідача: в засідання суду не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства Центральної районної аптеки № 20 (відповідач) 14575 грн. 49 коп. заборгованості за отриманий товар та 2915 грн. 10 коп. штрафу в розмірі 20 %, відповідно до умов договору № 606 від 05.11.2009 р. та додаткової угоди № 1 до договору від 20.04.2010 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

Судові акти направлялись на адресу відповідача, зазначені в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Ухвала суду від 01.11.2011 р. з поштовим повідомленням, надіслана на адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та знаходиться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

05 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (постачальник) та комунальним підприємством Центральної районної аптеки № 20 (покупець) був укладений договір № 606, згідно з яким постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті та кількості, вказаній в накладних, які є не від'ємнимною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1.). Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби; предмети медичного призначення; інші продовольчі та непродовольчі товари, в т. ч. біодобавки (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору ціни на товар зазначаються в рахунку-фактурі або  в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору (п. 3.3). Загальна сума договору 2000000 грн. і складається з сумарної вартості відвантаженого товару за відповідними накладними на протязі дії цього договору (п. 3.4 в редакції додаткової угоди від 20.04.2010 р.). Розрахунки за товар здійснюється по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупець зазначає у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не зазначена покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата видаткової накладної. Оплата поставлених товарів здійснюється покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в п. 3.5 договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника (п. 3.6). Покупець при проведені оплати за поставлений товар зазначає номер договору та накладної, згідно яких проводиться оплата. При наявності заборгованості покупця за отриманий товар за декількома накладними, оплата зараховується в рахунок погашення заборгованості за товар отриманий раніше незалежно від призначення платежу (п. 3.7. Договору).

Згідно п. 5.7 договору товар вважається переданим у власність покупця по кількості та асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом проставлення печатки юридичної особи на видатковій накладній постачальника.

Відповідальність покупця у випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання встановлена в п. 7.2. Договору як сплата постачальнику штрафу в розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу, а також суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострочення та 18 % річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4 та діє до 31. грудня 2015 року, а щодо зобов'язань за договором - до повного його виконання (п. 10.1 додаткової угоди від 20.04.2010 р.).

Відповідно до умов договору про поставку товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши у період з 09.03.2011 року по 20.04.2011 року товар на загальну суму 17755 грн. 49 коп. Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних, скріплених печаткою підприємства, та, відповідно, зобов'язаний був протягом 30 календарних днів (п. 3.3) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 3180 грн., що підтверджується довідкою банку про надходження платежів від відповідача (а.с. 40). Позивачем сплачена сума в розмірі 3180 грн. зарахована в погашення заборгованості за накладною № 100037809/1 від 16.03.2011 р., згідно з п. 3.7 договору. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 14575 грн. 49 коп., що підтверджено видатковими накладними (а.с. 17-25), розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (а.с. 11-12).

Позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства Центральної районної аптеки № 20 14575 грн. 49 коп. заборгованості та 2915 грн. 10 коп. штрафу за договором поставки № 606 від 05.11.2009 р. та додаткової угоди № 1 до договору від 20.04.2010 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої продукції виконано не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки медичних препаратів складає 14575 грн. 49 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 14575 грн. 49 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2915 грн. 10 коп. штрафу за прострочення платежу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено право сторін за умови якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, встановлювати договором розмір штрафних санкцій у певній, визначеній грошовій сумі.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що при простроченні платежу більше ніж на 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань у строки, передбачені домовленістю сторін, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє ці вимоги у заявленій сумі - 90508 грн. 09 коп.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 175 грн. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства Центральної районної аптеки № 20, ідентифікаційний код - 01979894, адреса: буд. 17, вул. Гвардійська, м. Цюрупинськ Херсонської області, п/рахунок - № 26002000122452 в ПАТ КБ "Хрещатик", МФО - 300670 на користь приватного підприємства "Фіто-Лек", ідентифікаційний код - 21194014, адреса: кв. 47, буд. 48, проспект Гагаріна, м. Харків, п/рахунок - № 2600135689201 у ХВ № 1 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО - 300120, 14575 грн. 49 коп. основного боргу, 2915 грн. 10 коп. штрафу, 175 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

Повне рішення складено                                                                                     28.12.2011 р.