Постанова

від 06.06.2006 по справі 17/138а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/138а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "06" червня 2006 р.                                                  Справа № 17/138а

м. Чернігів                                                                                                      «06 » червня 2006р.                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання:  Колобова І.Є.

Представників позивача: Григор Н.В. –директор, наказ №46-к від 20.07.01р. паспорт НК 255464 виданий

            Новозаводським ВМ УМВС України у Чернігівський області 07.02.97р.

            Швидкий О.В. –представник, дов.№02 від 18.04.06р.  

Представника відповідача: Бойко О.О. –начальник відділу, дов.№1595/9/21-234 від 19.05.06р.;

матеріали справи №17/138а

За ПОЗОВОМ: Державного підприємства “Торговий дім “Сіверщина”

  14000, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38   

До ВІДПОВІДАЧА: Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області

  14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11

Про скасування рішення                                                                                            

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством “ТД “Сіверщина” пред'явлено позов до РУ ДААК ДПА в Чернігівській області про скасування рішення Відповідача №250473/00/26/21/85 від 21.11.2005р. про застосування фінансових санкцій стягнення 1700 грн. штрафу за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, прийнятого відповідно до акту перевірки №25260698/2303 від 04.11.2005р.

Як підставу своїх позовних вимог Позивач зазначає, що при отриманні алкогольних напоїв візуальних ознак фальсифікації марок акцизного збору, якими були марковані алкогольні напої, виявлено не було. Також, Позивач зазначає, що, як вбачається з ознак фальсифікації, вказаних у експертному висновку, для встановлення таких ознак підробки необхідні спеціальні знання та засоби дослідження, якими Позивач не володіє.

В судовому засіданні представники Позивача підтримали позовні вимоги та надали додаткові пояснення, представник Відповідача проти позову заперечив, зазначаючи, що в даному випадку для притягнення до відповідальності Позивача, наявність його вини не обов'язкова.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

          04 листопада 2005р. працівниками Державної податкової інспекції у м.Чернігові була проведена перевірка магазину №7, який розташований за адресою: м.Чернігів, вул.Шевченка, 183, та який належить Позивачу.

За результатами перевірки складено акт перевірки №25260698/2303 від 04.11.2005р.

Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено, що в магазині здійснювалось зберігання, реалізація алкогольних напоїв з візуальними ознаками фальсифікації, підроблення марок акцизного збору, а саме встановлено, що в торгівельному залі знаходилися 13 пляшок горілки “Столичная водка”, 0.5 л, 40%, виробник ЗАТ “Чернігівський ЛГЗ “Чернігівська горілка”, дата розливу 07.09.05р. по ціні 11грн. за пляшку.

Як вказано в акті перевірки, вищевказаним порушено ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, ч.2 ст.7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, п.20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Також в акті перевірки зазначено, що алкогольні напоїв отримані Позивачем від ПБП “Реніс”, копії накладних надані.

Як зазначено в акті перевірки, 12 пляшок горілки зняті з реалізації, а 1 пляшка відібрана для проведення експертизи.   

Як вбачається з протоколу огляду приміщення ДП ТД “Сіверщина”, що по вул.Шевченка, 183, складеного співробітником УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області, в ході візуального огляду встановлено, що в торгівельному залі знаходилися 13 пляшок горілки “Столичная водка”, 0.5 л, 40%, виробник ЗАТ “Чернігівський ЛГЗ “Чернігівська горілка”, які обклеєні акцизними марками нового зразку, справжність яких викликає сумнів, і перелічені номери акцизних марок. 12 пляшок горілки зняті з реалізації та передані на відповідальне зберігання завідуючій магазином, а 1 пляшка відібрана для проведення дослідження на предмет автентичності акцизної марки №25ААБВ 014311.

Як вбачається з наданого Відповідачем протоколу №293-11-05 від 10.11.05р. експертизи марки акцизного збору №25ААБВ 014311, проведеної Управлінням по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок та документів суворої звітності Міністерства фінансів України, зазначена марка є підробленою.    

          Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі –Закон №481):

“Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.”

Згідно ч.2 ст.7  Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 року N329/95-ВР (далі Закон №329):

“Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.”

Згідно ч.4 п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджених  постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N567 (далі Положення):          “Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.”                                         

         Згідно абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481, за порушення норм даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зберігання,   транспортування,   реалізації   фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових  виробів,  алкогольних  напоїв  та тютюнових  виробів  без марок акцизного збору встановленого зразка або  з  підробленими  марками  акцизного  збору  -  100  відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Відповідно п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.

“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

·          матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”

Відповідно до п.6 даного порядку:

“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Відповідачем прийнято спірне рішення №250473/00/26/21/85 від 21.11.2005р. про застосування до Позивача фінансових санкцій в розмірі 1700грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Вважаючи вищенаведене рішення незаконним, Позивач звернувся з позовною заявою про скасування даного рішення з тих підстав, що представники Позивача не мали змоги самостійно виявити факт фальсифікації марок акцизного збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №329:

“Марки  акцизного  збору  виготовляються,   зберігаються та продаються відповідно до Положення про  виробництво,   зберігання, продаж  марок  акцизного збору,  маркування алкогольних  напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів   проводять маркування  кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв  та кожної пачки (упаковки) тютюнових  виробів  у  такий  спосіб,  щоб  марка розривалася   під   час   відкупорювання   (розкривання)    товару відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж  марок акцизного  збору,  маркування  алкогольних  напоїв  та   тютюнових виробів.”

          Відповідно до п.19 ч.1 п.20 Положення:

“19. Маркування  алкогольних  напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції.”

20. Марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий  спосіб,  щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів.”

З вищенаведених норм вбачається, що право наклювати на алкогольні напої марки акцизного збору належить саме виробнику алкогольних напоїв, а не їх оптовому чи роздрібному торговцю.           

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р.:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

    1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

    2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

    3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

    4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

          Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.03р.:

“За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

          Згідно абз.3 ч.1 ст.239 даного Кодексу:

“Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції –адміністративно-господарський штраф;

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.”

          Згідно ч.ч.1,2 ст.218 даного Кодексу:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського  правопорушення.”

          З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що для правильного вирішення справи необхідно з'ясування вини Позивача у скоєному правопорушенні, як обов'язкової ознаки настання відповідальності, вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського  правопорушення, та можливості взагалі вжити якісь заходи.

Спірним рішенням Позивача притягнуто до відповідальності за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, передбаченої абз.13 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. № 481/95-ВР (далі –Закон №481).

Таким чином, для з'ясування обставин справ, встановлення та доведення наявності чи відсутності вини Позивача у визначеному в спірному рішенні правопорушенні, ухвалою суду від 11.05.06р. від Відповідача витребовувалися докази наявності вини у діях Позивача, а саме, що:

·          Позивач зберігав та реалізовував алкогольні напої з підробленими марками акцизного збору, які підроблені ним самостійно;

·          або Позивач самостійно не підроблював акцизні марки, але знав, що зберігає та реалізовує алкогольні напої з підробленими марками акцизного збору, в тому числі, якщо не може пояснити джерело придбання даних алкогольних та підтвердити відповідними документами;

·          або Позивач не знав, що зберігає та реалізовує алкогольні напої з підробленими марками акцизного збору, але міг вжити залежні від нього заходи, які не суперечать чинному законодавству, з метою виявлення їх фальсифікації;   

·          нормативно-правове обґрунтування, завдяки яким, залежним від Позивача заходам, які не суперечать чинному законодавству Позивач міг виявити при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, якщо за відсутність цих марок (в тому числі внаслідок їх відокремлення) також встановлена відповідальність і повторно наклеювати їх він не має права.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-0014231  від 21.10.05р. вищевказані алкогольні напої були отримані Позивачем від постачальника ПБП “Реніс”, тобто Позивачем доведено документами джерело придбання даних алкогольних напоїв.

Крім того, Позивачем  надані сертифікат відповідності та посвідчення якості №2801033264 від 12.09.05р., видані виробником ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” на вищезазначені алкогольні напої.

Згідно письмового пояснення завідуючої магазином №7 Сергейчик І.В., даного нею під час перевірки, дані алкогольні напої буди отримані від  ПБП “Реніс”, але про факт підробки марок акцизного збору вона не знала.  

В акті перевірки тричі зазначено, що виявлені марки акцизного збору з ознаками фальсифікації, проте жодного разу не зазначено, які саме ознаки фальсифікації встановили перевіряючі.

Судом було зобов'язано Відповідача забезпечити явку в судове засідання працівників ДПІ у м.Чернігові Клоновець та Олійник, які проводили перевірку, з метою з'ясування питання, які саме ознаки фальсифікації встановили перевіряючи та чи можливо їх встановити простим візуальним оглядом. Також, судом даним працівникам були надіслані повістки за місцем роботи, проте останні в судове засідання 06.06.06р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Крім того, сам факт, що марки дійсно сфальсифіковані, на момент перевірки остаточно встановлений не був, що підтверджується зазначенням в акті перевірки, що “Після отримання результатів експертизи буде прийнято рішення про застосування фінансових санкцій”.  

Безпосередньо факт фальсифікації був встановлений протоколом №293-11-05 від 10.11.05р. експертизи марки акцизного збору №25ААБВ 014311, проведеної Управлінням по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок та документів суворої звітності Міністерства фінансів України.

З вищенаведеного вбачається, що для встановлення того факту, що вилучені марки акцизного збору сфальсифіковані, необхідна наявність особи, що має спеціальні знання в даній галузі, та має відповідне обладнання для дослідження відокремлених від алкогольних напоїв марок акцизного збору.

Разом з тим, чинне законодавства не передбачає обов'язку чи необхідності суб'єкта господарювання тримати в штаті таку особу та самостійно проводити експертні дослідження.

При цьому суд враховує, що відокремити акцизні марки Позивач не міг, оскільки вищенаведеним абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481 передбачена відповідальність і за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а самостійно їх наклеювати після перевірки Позивач не має права, оскільки згідно наведених норм таке право належить тільки виробнику.

Ухвалою від 11.05.06р.  від Відповідача вимагалося представити оригінал вилученої акцизної марки, проте Відповідач надати її не зміг, оскільки згідно листа СВ ПМ ДПА в Чернігівській області  від 24.05.06р., марка акцизного збору №25ААБВ 014311 долучена до кримінальної справи №901/0594 та направлена на дослідження в рамках призначеної по даній кримінальній справі судово-технічної експертизи документів.

З врахуванням вимог ст.ст.79, 80 Кримінально-процесуального кодексу України, отримати з кримінальної справи оригінали даних марок для дослідження в адміністративному суді не представляється можливим.   

Тому не представляється можливим оглянути в судовому засіданні дану марку та перевірити реальну можливість встановлення ознак фальсифікації з зовнішньої сторони неспеціалісту візуальним оглядом.     

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

“В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.”

Витребуваних ухвалою суду від 11.05.06р. доказів вини Позивача у скоєному правопорушенні, в тому числі, що Позивач без наявності спеціальних знань, відповідного обладнання та відокремлення марок, міг вжити залежних від нього заходів, які не суперечать чинному законодавству, для виявлення при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, але не вжив, як і нормативно-правового обґрунтування, завдяки яким, залежним від Позивача заходам, які не суперечать чинному законодавству, Позивач міг без відокремлення виявити при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, Відповідач не надав.

Доводи Відповідача, що на застосовані до Позивача фінансові санкції не розповсюджуються норми ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно вищенаведеної ст.217 даного Кодексу адміністративно-господарські санкції визначені як різновид господарсько-правової відповідальності поряд з відшкодуванням збитків, штрафними санкціями та оперативно-господарськими санкціями, а отже на адміністративно-господарські санкції розповсюджуються і загальні підстави господарсько-правової відповідальності, передбачені ч.2 ст.218 Господарського кодексу України  

Доводи Відповідача, що на застосовані до Позивача фінансові санкції не розповсюджуються норми Господарського кодексу України, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці санкції були застосовані до Позивача за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, а отже дані санкції повністю підпадають під терміни визначені ст.ст.238,239,241 Господарського кодексу України.

Крім того, що наявність вини випливає зі ст.218 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який визначає підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності фізичних осіб, не суб'єктів підприємницької діяльності, передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, тобто даний кодекс передбачає обов'язковою умовою притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності наявність в його діях вини.

За таких обставин, притягнення до адміністративної відповідальності без наявності вини, за виключенням випадків, коли це прямо передбачено законом, суб'єктів господарювання: юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, на яких не розповсюджується Кодекс України про адміністративні правопорушення, а розповсюджується Господарський кодекс України, суперечить принципу рівності всіх суб'єктів (як суб'єктів господарювання, так і фізичних осіб –не суб'єктів господарювання) перед законом та судом, передбаченому ст.7  Закону України “Про судоустрій України”  від 7 лютого 2002 року N3018-III.

  Крім того, Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України(справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

           “Відповідно до частини першої  статті  8  Конституції  України в  Україні  визнається і діє принцип верховенства права.  Верховенство права - це  панування  права  в  суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність,  зокрема у  закони,  які  за  своїм змістом мають   бути   проникнуті  передусім  ідеями  соціальної справедливості,  свободи,   рівності   тощо. Одним   з   проявів верховенства   права   є   те,   що   право  не  обмежується  лише законодавством як однією з його форм,  а включає й інші  соціальні регулятори,  зокрема  норми  моралі,  традиції,  звичаї тощо,  які легітимовані  суспільством  і   зумовлені історично   досягнутим культурним рівнем суспільства.  Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості,  ідеї права,  яка значною мірою   дістала   відображення   в   Конституції   України.

Таке розуміння права не дає підстав для його  ототожнення  із законом,  який  іноді  може  бути  й несправедливим,  у тому числі обмежувати свободу та рівність  особи.  Справедливість  -  одна  з основних   засад   права,  є  вирішальною  у  визначенні  його  як регулятора суспільних відносин,  одним із загальнолюдських вимірів права.  Зазвичай  справедливість розглядають як властивість права, виражену,  зокрема,  в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної      відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері   реалізації   права   справедливість   проявляється, зокрема,  у  рівності всіх перед законом,  відповідності злочину і покарання,  цілях законодавця і  засобах,  що  обираються  для  їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд  України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі  про  розгляд  судом  окремих  постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише  за  умови,  що  воно  відповідає  вимогам  справедливості  і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи  правосуддя  на  засадах  верховенства права, забезпечує захист гарантованих  Конституцією та законами  України  прав і свобод  людини  і громадянина,  прав і законних  інтересів  юридичних  осіб,  інтересів   суспільства і держави.”

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для адміністративного, цивільного та господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, а також того, що:

·          Позивачем доведено документально джерело придбання даних алкогольних напоїв;

·          для встановлення того факту, що марки акцизного збору сфальсифіковані, необхідна наявність особи, що має спеціальні знання в даній галузі, та має відповідне обладнання для дослідження відокремлених від алкогольних напоїв марок акцизного збору;

·          доказів вини Позивача у скоєному правопорушенні, в тому числі, що Позивач без наявності спеціальних знань, відповідного обладнання та відокремлення марок, міг вжити залежних від нього заходів, які не суперечать чинному законодавству, для виявлення при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, але не вжив, як і належного нормативно-правового обґрунтування, можливості вжиття таких заходів, Відповідач не надав;

·          сума штрафних санкцій визначена без реальних доказів фальсифікації всіх вилучених 408 марок акцизного збору, а за аналогією експертизи 4 марок,

суд вважає, що притягнення до відповідальності Позивача без наявності його вини у скоєному правопорушенні, і без можливості Позивача вжити залежні від нього заходи, які не суперечать чинному законодавству, з метою уникнення скоєння правопорушення, суперечить вищевказаним принципам верховенства права та справедливості.   

За таких обставин позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94  Кодексу адміністративного судочинства України:        

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).”

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.  

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати повністю рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області №250473/00/26/21/85 від 21.11.2005р. про застосування фінансових санкцій до Державного підприємства “Торговий дім “Сіверщина” у розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

3.Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31114095600002 УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 22825965) на користь Державного підприємства “Торговий дім “Сіверщина” (14000, м.Чернігів, вул.Котляревського, 38, код 21391080) понесені судові витрати, а саме 3 грн. 40 коп. державного мита.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 08.06.06р.

Суддя                                                                                                                              І.В. Кушнір