Рішення

від 27.12.2011 по справі 5210-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5210-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.12.2011Справа №5002-15/5210-2011

За позовом Державного підприємства «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114; ідентифікаційний код 00689208)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сад» (95000, АР Крим,                      м. Сімферополь, вул. Сільська, 58/2, ідентифікаційний код 35873648)

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Кузнєцов В.В. – директор

Обставини справи: Державне підприємство «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-сад», в якому просить суд відмінити договір на виробництво науково-технічної продукції №5501/3 від 03.06.2008 укладений між сторонами та визнати недійсною технічну документацію по перенесенню в натуру (на місцевості) меж лоту №30 згідно «Схеми розділу земель колективної власності                    КСП «Пригородне» на території Молодіжненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим.

Відповідач проти задоволення позову заперечував за мотивами викладеними у запереченні на позовну заяву

Позивач до судового засідання не з'явився, надіслав суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського           процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позові зазначає наступне.

03.06.2008 між ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ТОВ «Агро-Сад» був укладений договір №5501/3 на виготовлення технічної документації по перенесенню в натуру (на місцевість) меж лота №30 згідно «Схеми поділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодіжненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим.

Здійснивши перевірку та з'ясувавши, що даний договір був укладений з порушеннями норм законодавства, позивачем було направлено лист відповідачу про розірвання договору.

Підставою для розірвання договору стало:

•          відсутність у ТОВ «Агро-Сад» проекту відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому порядку;

•          технічна документація по перенесенню в натуру (на місцевості) меж лота №30 згідно «Схеми поділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодіжненської селищної ради Сімферопольського району не узгоджена в установленому порядку, (акт здачі межових знаків на зберігання не узгоджений з представником районного відділу земельних ресурсів).

Відмова відповідача розірвати договір, а також, у зв'язку з тим, що договір неможливо розірвати в односторонньому порядку, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Згідно пункту 34 частини 1 статті  26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з положеннями пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного селищна ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються розміри та мета її використання.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, селищна рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд до органу місцевого самоврядування.

В силу частини 10 статті 118 Земельного кодексу України, селищна рада в місячний термін розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто  офіційний письмовий документ, що підтверджує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компенсації органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і не мають нормативного характеру, тобто  індивідуальні.

Підставами для визнання акту протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.  Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Законодавством України, передбачено певний порядок виготовлення технічної документації, що надалі, як наслідок тягне за собою отримання державного акта про право власності на земельну ділянку або право на постійне користування ним.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів про право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за №354/3647.

Пунктом 1.16 інструкції передбачено, що технічна документація щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

•          виписку з рішення відповідної ради або державного адміністрації про надання в постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;

•          технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту;

•          журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

•          кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

•          збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

•          відомості обчислення площі земельної ділянки;

•          відомості обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

•          експлікація земельних угідь за формою 6-зем.

Пунктом 1.17 інструкції передбачено, що до технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою обов'язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, або надання у постійне користування або копія справи щодо підготовки рішення про продаж земельної ділянки.

Пункт 1.18 інструкції вказує, що при наданні земельної ділянки у постійне користування до технічної документації зі складання державного акта обов'язково додається копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки по проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.

Як вбачається із змісту технічної документації з перенесення в натуру (на місцевість) меж лота №30 згідно «Схеми поділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодіжненскої селищної ради Сімферопольського району АР Крим до неї додано:

•          викопіювання з «Схеми поділу земель колективної власності КСП« Приміський »;

•          акт здачі межових знаків на зберігання;

•          акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі;

•          креслення встановлення меж земельної ділянки;

•          схема виносу меж ділянок в натуру;

•          довідка про належність багаторічних насаджень ТОВ «Агро-Сад»;

•          виписка з протоколу №28.

Таким чином, позивач вважає, що технічна документація по перенесення в натуру (на місцевість) меж лота №30 згідно «Схеми поділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодежненского селищної ради Сімферопольського району АР Крим, виготовлена ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та інші   способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норм статті 20 Господарського кодексу України держава, забезпечує  захист прав і законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.                   Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме: відмінити договір на виробництво науково-технічної продукції №5501/3 від 03.06.2008 укладений між сторонами та визнати недійсною технічну документацію по перенесенню в натуру (на місцевості) меж лоту №30 згідно «Схеми розділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодіжненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим не передбачений, ні законом, ні договором.

Наведене свідчить про відсутність у позивача права вимагати від відповідача вчинити дії, які не ґрунтується на матеріальних правовідносинах, що склалися між сторонами.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що відміна договору на виробництво науково-технічної продукції №5501/3 від 03.06.2008 укладеного між сторонами та визнання недійсною технічної документації по перенесенню в натуру (на місцевості) меж лоту №30 згідно «Схеми розділу земель колективної власності КСП «Пригородне» на території Молодіжненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим, не є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача.

Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

У запереченні на позовну заяву відповідач вказав на пропущення позивачем строку позовної давності.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у               три роки.

З матеріалів справи вбачається, що договір №5501/3 був укладений між ДП «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ТОВ «Агро-Сад» 03.06.2008, однак, позивач звернувся з даним позовом до суду 01.12.2011, тобто після закінчення строку позовної давності, а згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.12.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.