Рішення

від 23.12.2011 по справі 5008/1808/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1808/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

23.12.2011                                                                               Справа  № 5008/1808/2011

 12/5008/1808/2011   14184/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вертикаль –Проект”,    м. Ужгород

до відповідача Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 86 961,60 грн.

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –не з'явився (явка на власний розсуд)

Від відповідача –не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Вертикаль –Проект”, м. Ужгород до Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 86 961,60 грн.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органів держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

          У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”

                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1808/2011

                                                                                                   від 23.12.2011 року

зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.  

          Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та  зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

          В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

          До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 86 961,60 грн.  –основного боргу щодо оплати за виготовлену, згідно договорів № 3 та № 4 від 16.08.2011 року, проектно –кошторисну документацію на будівництво загальноосвітньої школи на 330 учнівських місць та дитячого навчального закладу на 140 місць на території Тереблянської сільської ради Тячівського району, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-   актами виконаних робіт від 19.08.2011 року та від 25.08.2011 року;

                                                                      продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1808/2011

                                                                                     від 23.12.2011 року

-  актами приймання – передачі кошторисної документації від 19.08.2011 року та від 25.08.2011 року;

         - розрахунком заборгованості, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача (претензія № 2 від 25.11.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

          Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання–кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є виготовлення проектно –кошторисної документації (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість виготовленої проектно –кошторисної документації є безспірним.

          Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

          Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1808/2011

                                                                                     від 23.12.2011 року

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.             Позов задоволити  повністю.

2.             Стягнути із Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто” (м. Ужгород, вул. Гойди, 8; код 02497832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вертикаль –Проект” (м. Ужгород, вул. Швабська, 10/3; код 37493606) суму 86 961,60 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят одну грн. 60 коп.) –основного боргу та 1 739,24 грн. –судового збору. Видати наказ.

             Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим  до виконання на всій території України.

            Суддя                                                                       Тисянчин В. М.