Рішення

від 23.12.2011 по справі 5015/6824/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6824/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6824/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стиль Комфорту”, м.Львів

до відповідача: Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту “Львівагропроект”, м.Львів

про: стягнення 162739грн. 68коп.

                                                                                                              Суддя  Гоменюк З.П.

                                                                         Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Гудима Д.А., Котьолкін М.В., Демчина І.М.

від  відповідача: не з'явився

          Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Стиль Комфорту” до Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту “Львівагропроект” про стягнення 99900грн. 00коп. основного боргу, 40899грн. 90коп. інфляційних втрат, 9927грн. 78коп. 3 % річних, 12012грн. 00коп. пені та витрати на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2011р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 23.11.2011р. розгляд справи відкладено на 14.12.2011р.  В судовому засіданні 14.12.2011р. судом оголошено перерву до 23.12.2011р.

В судовому засіданні 23.12.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 23.12.2011р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог  суду не повідомив.

Представникам позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.12.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 12.05.2008р. між ТзОВ “Стиль Комфорту” (виконавець) та Кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом “Львівагропроект” (замовник) субпідрядного договору №07068.1 відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов”язання щодо виконання проектних робіт  згідно ДБН А.2.2-3-2004:  “Системи опалення, вентиляції та кондиціювання” по об”єкту “Лікувальний центр та цех по розливу мінеральної води на території Хряцьківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області”.

Загальна вартість виконаних проектних робіт становить, за погодженням сторін та відповідно до протоколу угоди про договірну ціну 100000грн. 00коп. (п.2.1 договору).  

На виконання умов договору № №07068.1 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 100000грн. 00коп. що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 07068.1 від 07.07.2008р. та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2008р.  

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником  - як замовник.( ч.1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.  Зобов”язання виникають з підстав,  встановлених  статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися  на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.        

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.          

Однак, відповідач своїх зобов”язань належним чином не виконав, 29.07.2011р. частково сплатив 100грн. 00коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 99900грн. 00коп.та підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.10.2011р.

Покликаючись на п. 5.1 договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12012грн. 00коп. за період з 30.04.2008р. по 14.06.2009р. за прострочку платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Сторонами в договорі №07068.1 не передбачено домовленості сторін про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені). Тому суд дійшов висновку про те, що  вимога про стягнення пені є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 9927грн. 78коп. 3 % річних та 40899грн. 90коп. інфляційних втрат за період з 11.07.2008р. по 29.07.2011р. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000грн. 00коп. витрат на правову допомогу адвоката суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи 17.10.2011р. між  адвокатом Гудимою Дмитром Анатолійовичем (повірений) та ТзОВ “Стиль Комфорту” (довіритель та або клієнт) було укладено договір  про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого довіритель (клієнт) доручає, а повірений (адвокат) приймає доручення самостійно чи у порядку передоручення третім особам  - фахівцям у галузі права  - надавати довірителю (клієнту) правову допомогу, а саме: здійснювати усне консультування клієнта з питань цивільного та господарського права; готувати процесуальні й інші документи, необхідні для довірителя (клієнта), зокрема, позовну заяву з вимогами щодо стягнення коштів з Інституту “Львівагропроект” (код 05454384) за субпідрядним договором № 07068.1 на виконання проектних робіт від 12.05.2008р.; подавати необхідні для довірителя (клієнта) документи, підготовлені у справі щодо стягнення коштів з Інституту “Львівагропроект” за субпідрядним договором №07068.1 на виконання проектних робіт від 12.05.2008р.; здійснювати представництво інтересів довірителя (клієнта), всі необхідні або бажані для цього дії від його імені в Україні у господарському суді будь-якої інстанції (в тому числі у місцевому й апеляційному господарському судах, Вищому господарському суді України, Верховному суді України), інших органах державної влади (у тому числі в органах внутрішніх справ, прокуратурі, органах державної виконавчої служби) та місцевого самоврядування з усіма повноваженнями, що надані відповідним законодавством представникові.

Сплата за надану адвокатом правову допомогу в сумі 10000грн. 00коп. згідно договору від 17.10.2011р., підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6 від 14.12.2011р.

        Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката.

     За умовами ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

      Згідно ч.1 ст.12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

      Відповідно до ст. ст. 44, 48 ГПК України, ст. ст. 2, 12 Закону України “Про адвокатуру” судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

      Однак, в пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” із змінами та доповненнями, вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.       

Відтак  суд,  враховуючи  те,  що  розгляд  справи  нетривалий, спір  між сторонами  не є складним, а також те, що розмір витрат на послуги адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, прийшов до висновку стягнути з відповідача 5000грн. 00коп. за послуги надані адвокатом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 99900грн. 00коп. основного боргу, 40899грн. 90коп. інфляційних втрат та 9927грн. 78коп. 3 % річних та 5000грн. 00коп.  витрат на правову допомогу адвоката. В частині стягнення 12012грн. 00коп. пені  та 5000грн. 00коп.  витрат на правову допомогу адвоката –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

   Суд залишає без задоволення заяву позивача про забезпечення позову б/н та дати (зареєстрована канцелярією суду 16.11.2011р. за № 26801/11), оскільки відповідно до п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (з наступними  змінами „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Згідно зі ст.ст. 33, 66 Господарського процесуального кодексу України такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Таких доказів  позивачем  суду  не  надано.  Крім цього, відповідно до підп.3 п.2 ч.2 Закону України “Про судовий збір”  від 08.07.2011р. №3674-VI (набрав чинності з 01.11.2011р.) сили за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, однак позивачем доказів сплати судового збору за заявою б/н та дати (зареєстрована канцелярією суду 16.11.2011р. за №26801/11) про забезпечення позову не подано.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 546, 549, 625, 837, 838 ЦК України, ст.ст.193,230,231 ГК України,  ст.ст.33,34,44,48,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту “Львівагропроект”, м.Львів, просп.Чорновола, 67 (ідентифікаційний код 05454384)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стиль Комфорту”, м.Львів-Винники, вул.Кільцева, 7/30, факт. адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 201 (ідентифікаційний код 34418898) 99900грн. 00коп. основного боргу, 40899грн. 90коп. інфляційних втрат та 9927грн. 78коп. 3 % річних, 5000грн. 00коп.  витрат на правову допомогу адвоката, 1507грн. 27коп. витрат по сплаті державного мита та 218грн. 58коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.  

          3. В частині стягнення 12012грн. 00коп. пені  та 5000грн. 00коп.  витрат на правову допомогу адвоката –відмовити.

Суддя                                                                                             Гоменюк З.П.