Рішення

від 21.12.2011 по справі 5016/3762/2011(7/188)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/3762/2011(7/188)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" грудня 2011 р.                                                 Справа №  5016/3762/2011(7/188)

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Рекорд”, 1. 34141, Рівненська область, Дубровницький район, с.Селець, вул.Молодіжна, 16; 2. 33005, м.Рівне, вул.Павлюченка, 31

До відповідача: Приватного малого підприємства “Євроторг”, 1. 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 20, кв. 9, а.я. 247; 2. 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 20, кв. 9

про:  стягнення 16199,78 грн.

                                                  Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: представник не з'явився

Від відповідача: Юношева О.О. - директор

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Рекорд” звернулась до господарського суду з позовними вимогами (зменшення позовних вимог від 24.11.2011 року) про стягнення з  Приватного малого підприємства “Євроторг” 13699,78 грн. з яких: 11078,00 грн. основного боргу, 792,73 грн. пені, 1306,61 грн. інфляційних, 522,44 грн. 3% річних.

20.12.2011 року відповідачем до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області поданий відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що станом на 28 жовтня 2011р. заборгованість ПМП «ЕВРОТОРГ»становила 10700 грн. а не 13578,00 як вказано в позовній заяві, ТОВ «РЕКОРД»не врахувало деякі оплати. Крім того, станом на 20.12.2011 року заборгованість ще зменшилась та становить 8700 грн. ТОВ «Рекорд»не робило акту звірок з ПМП «ЕВРОТОРГ»жодного разу. Відповідач у відзиві визнає суму боргу в розмірі 10700,00 грн. та просить суд не стягувати з нього пеню, 3% річних, інфляційні, та суми сплачених позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2011 року оголошувалась перерва.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

07.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 11/2010 (далі-Договір) згідно умов п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві торф та субстрати на основі торфу в асортименті, кількості та по цінам, що затверджені в додатках до даного договору та узгоджуються в рахунках-фактурах, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах визначених договором. Прийняття продукції здійснюється відповідачем по видатковій накладній (п. 1.2 Договору).

У відповідності до вимог п. 2.1 Договору, - продукція відвантажується на адресу відповідача з урахуванням норм завантаження автомобільного транспорту протягом 7 календарних днів з моменту замовлення продукції відповідачем. Доставка продукції відбувається транспортом позивача. Вартість, транспортування продукції в м. Київ, включена в вартість товару (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, - приймання товару за кількістю відбувається згідно видаткової накладної. Товар вважається прийнятим з моменту приймання товару за видатковою накладною, якщо позивачеві не було передано зауважень щодо відповідності товару до специфікації протягом одного календарного дня з моменту отримання товару відповідачем (п. 4.2 Договору).

Розділом 5 Договору сторонами погоджена ціна та загальна вартість Договору. Так, пунктом 5.1 Договору сторонами визначено, що ціна на продукцію, що входить у партії поставки згідно даного Договору, узгоджується в Додатках до даного Договору. Ціни формуються з урахуванням ПДВ 20%. Загальна сума договору складає 200 000,00 грн. (п. 5.2 Договору). Вартість транспортування товару включена в вартість товару (п. 5.3 Договору).

Розділ 6 Договору встановлює умови розрахунку між сторонами по Договору, а саме у пункті 6.1 Договору сторонами визначені умови оплати за торф: 100% попередня оплата за партію товару. Умови оплати за Субстрати на основі торфу: 100% від вартості продукції, зазначеній в рахунку-фактурі позивача оплачуються відповідачем протягом 21 календарного дня з моменту отримання продукції. Прийняття Продукції відбувається за видатковою накладною (п. 6.2 Договору).

Так, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22240,05 грн., що підтверджується видатковими накладними № 91 від 28.04.2010 року на суму 18415,50 грн. (а.с. 13), № 292 від 24.07.2010 року на суму 3825,00 грн. (а.с. 36), вказаний товар був отриманий відповідачем, що не заперечується останнім у відзиві на позовну заяву та представником в судовому засіданні.

Позивач в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог від 24.11.2011 року зазначає, що в порушення договірних зобов'язань відповідач за отриманий по вищевказаним накладним товар, оплату здійснив частково внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість за поставлений по Договору товар в розмірі 11078,00 грн. (22240,05 грн. –11162,05 грн.), яку позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач 02.12.2011 року та 19.12.2011 року погасив заборгованість в сумі 2000,00 грн., що підтверджується наданими відповідачем в судовому засіданні платіжними дорученнями № 422 від 02.12.2011 року та № 12 від 19.12.2011 року то провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за отриманий по Договору товар в розмірі 2000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене позовні вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по Договору товар в розмірі 9078,00 грн. (110078,00 грн. –2000,00 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 8.2 Договору, - в випадку невиконання відповідачем умов п 6.2. даного договору відповідач виплачує позивачу штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочки, починаючи з дня, що слідує за днем настання строку платежу.

Так, позивач за несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого по договору Товару на підставі п. 8.2 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 792,73 грн. пені нарахованої з 19.03.2011 року по 19.09.2011 року.

Вказані вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, по накладній № 91 від 28.04.2010 року відповідач, враховуючи положення п. 6.2 Договору, мав розрахуватись за отриманий товар до 19.05.2010 року. Позивач з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України має право нараховувати пеню з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року. Всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України позивач нарахував пеню з 19.03.2011 року по 19.09.2011 року.

За накладною № 292 від 24.07.2010 року відповідач, враховуючи положення п. 6.2 Договору, мав розрахуватись за отриманий товар до 15.08.2010 року. Позивач з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України має право нараховувати пеню з 16.08.2010 року по 16.02.2011 року. Всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України позивач нарахував пеню з 19.03.2011 року по 19.09.2011 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 792,73 грн. за період з 19.03.2011 року по 19.09.2011 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем з урахуванням ст. 625 ЦК України зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 522,44 грн., розмір яких обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та просить суд за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати товару стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 1306,61 грн. за період з 29.04.2010 року по 19.09.2011 року.

Дослідивши розрахунок інфляційних в розмірі 1306,61 грн. суд приходить до висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню оскільки, згідно Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№ 02-5/223 від 12.05.1999 року (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 року, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 року та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011 року.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з 29.04.2010 року по 19.09.2011 року на загальну суму 1306,61 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1261,54 грн. з урахуванням періодів прострочення відповідачем грошових зобов'язань, терміни яких є не меншими ніж місяць.

Позовні вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 45,07 грн. (1306,61 грн. - 1261,54 грн.) задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, та оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 78, 80, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за отриманий відповідачем по Договору товар в сумі 2000,00 грн. припинити.

2.          Позовні вимоги задовольнити частково.

3.          Стягнути з Приватного малого підприємства “Євроторг” (1. 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 20, кв. 9, а.я. 247; 2. 54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 20, кв. 9, р/р 26003160859 в РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ, м. Київ, МФО 380805, код 24791644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Рекорд” (1. 34141, Рівненська область, Дубровницький район, с.Селець, вул.Молодіжна, 16; 2. 33005, м.Рівне, вул.Павлюченка, 31, р/р 2600101301800 в АТ "БМ Банк" Відділення № 10 м. Рівне МФО 380913) заборгованість в розмірі 9078,00 грн.; 1261,54 грн. –інфляційних; 522,44 грн. - 3% річних, 128,78 грн. держмита та 221,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 26.12.2011 року.

   Суддя                                                        Н.О.Семенчук