Постанова

від 10.06.2008 по справі 23/389-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 10 червня 2008 р.                                                                                   

№

23/389-б 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого     

Панової

І.Ю.,

суддів

Заріцької

А.О. (доповідач у справі), Хандуріна М.І.

розглянувши

касаційну скаргу

 Державної податкової інспекції у

Печерському      районі м. Києва

на

постанову  у справі за заявою до

господарського

суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року 

№ 23/389-б господарського суду міста Києва  фізичної особи ОСОБА_1  корпорації "Тролайнінг Україна"

про

визнання

банкрутом

ліквідатор

ОСОБА_2

за

участю представників сторін:  кредитора ОСОБА_1.,

ліквідатора

корпорації "Тролайнінг Україна" ОСОБА_2,

ДПІ у

Печерському районі м. Києва Москальової Г.С.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою

господарського суду міста Києва від 25 вересня 2007 року за заявою фізичної

особи ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1.) порушено провадження у справі № 23/389-б про

банкрутство корпорації "Тролайнінг Україна" у порядку ст. 52 Закону

України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” (далі -Закон).

Постановою

господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року (суддя Демидова А.М.)

визнано відсутнього боржника - корпорацію "Тролайнінг Україна"

банкрутом відповідно до ст. 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру,

ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 та зобов'язано

ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу

оголошення про визнання боржника банкрутом.

З

постановою суду першої інстанції не погодилася державна податкова інспекція у

Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва).

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від 8 січня      2008 року ДПІ у Печерському районі м.

Києва у прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду міста

Києва від 10 жовтня 2007 року відмовлено. Постановою Вищого господарського суду

України від 18 березня 2008 року вказана ухвала залишена без змін.

ДПІ у

Печерському районі м. Києва оскаржила постанову господарського суду міста Києва

від 10 жовтня 2007 року в касаційному порядку до Вищого господарського суду

України.

В

обґрунтування касаційної скарги послалася на те, що оскаржувана постанова

прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:

ст.ст. 34, 35 ГПК України, ст.ст. 1, 7, 14, 40, 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом".

Просить

постанову господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року скасувати,

справу направити на розгляд до суду першої інстанції. 

За

розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 9

червня 2008 року розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого

господарського суду України у складі: судді       Панової І.Ю. -головуючого, суддів

Заріцької А.О., Хандуріна М.І.

Перевіривши

матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.

З

матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 23/389-б про

банкрутство корпорації "Тролайнінг Україна" порушено за заявою

фізичної особи ОСОБА_1. ухвалою від 29 вересня 2007 року у порядку,

передбаченому ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" - у зв'язку з відсутність боржника за  його місцезнаходженням. Сума заборгованості

боржника перед кредитором складає 505 000 грн.

У

підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням заявник послався

на акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби  Печерського районного відділу юстиції про

неможливість стягнення від 109 червня 2007 року, у якому зазначено, що виходом

по місцю знаходження боржника за адресою АДРЕСА_1, боржника та його майна не

виявлено (а.с.18).

В

ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство корпорації

"Тролайнінг Україна" суд 

вказав, що відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в Єдиному

державному реєстрі, крім іншого, містяться також відомості про відсутність

юридичної особи за її місцезнаходженням і зобов'язав боржника надати докази від

державного органу реєстрації боржника про наявність у Єдиному державному

реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відомостей про відсутність

юридичної особи -боржника за її місцезнаходженням.

Як

вбачається з оскаржуваної постанови господарського суду та стверджено

матеріалами справи (а.с. 26, 27) 10 жовтня 2007 року до справи було долучено

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців, станом на 10 жовтня 2007 року, з якого вбачається

місцезнаходження корпорації "Тролайнінг Україна" за адресою:

АДРЕСА_1, статус відомостей про юридичну особу підтверджено. Відомостей про

відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  витяг з Єдиного державного реєстру не

містить.

   Згідно з положеннями ст. 52 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

застосування процедури банкрутства відсутнього боржника можливе за наявності

умов, чітко визначених законом, тобто: 1) якщо керівні органи боржника -

юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або 2) у разі ненадання

боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із

законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, 3) а

також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника. У зазначених випадках заява про порушення справи про

банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від

розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

 Колегія суддів Вищого господарського суду

України виходить з вимог закону про те, що обов'язок доведення вказаних у ст.

52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” підстав покладається на ініціюючого кредитора. Ініціюючий кредитор

на момент порушення справи за спрощеною процедурою  зобов'язаний довести обставини, зазначені у

ст. 52 Закону, а також інші суттєві обставини справи про банкрутство у

відповідності до чинного законодавства України.

          Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб -підприємців”, який набув чинності з 01 липня 2004 року,

визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність

юридичної особи за її місцезнаходженням.

          Відповідно до вимог ст. 17 вказаного

Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність

юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження

відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування

юридичних осіб.

              Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст.

18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру,

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були

внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути

використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

               Якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не

можуть бути використані в спорі з третьою особою.

          Вказаний закон також визначає порядок

внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної

особи за її місцезнаходженням.

              За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК

України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

          Обставини щодо відсутності боржника

-юридичної особи за її місце - знаходженням, не може підтверджуватися іншими

засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто, лише  факт внесення відомостей про відсутність

юридичної особи за її місцезнаходженням 

до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

         Такі дані у матеріалах справи

відсутні, а посилання у постанові про визнання боржника банкрутом на те, що у

матеріалах справи знаходяться надані заявником докази відсутності боржника, не

відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

За

таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про

доведення заявником відсутності боржника та його керівних органів за його

місцезнаходженням, зроблено без належних доказів і фактично без з'ясування

обставин справи щодо місцезнаходження боржника у законодавчому  визначенні, тому не ґрунтується на чинному

законодавстві України.

        Враховуючи викладене, колегія суддів

вважає, що оскаржувана постанова не може бути залишена без змін і підлягає

скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

На

підставі наведеного, ст.ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119,

- 1112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

задовольнити.

Постанову

господарського суду м. Києва від 10 жовтня 

2007 року у справі № 23/389-б скасувати.

Справу

передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                     

І.Ю. Панова

Судді                                                                                           А.О.

Заріцька

М.І. Хандурін