Рішення

від 13.12.2011 по справі 9/136-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 9/136-11

За позовом Бориспільської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива Будпроект”

про внесення змін до умов договору та стягнення 240 864,40 грн.

        Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:           

Від позивача                    ОСОБА_1 (дов. № 14-20-6305 від 12.12.2011 р.)

Від відповідача          не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Бориспільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перспектива Будпроект” про внесення змін до умов договору та стягнення 240 864,40 грн.  

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 28 лютого 2006 року  між сторонами був укладений договір оренди землі  (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9,8000 га, під будівництво виробничо-складського комплексу за адресою: м. Бориспіль, вул. Широка, в районі заводу «Озон».

У зв'язку із внесенням змін до Закону України “Про плату за землю” та набранням законної сили Податковим кодексом України, позивач звернувся до відповідача з листами, повідомляв про необхідність внесення змін до договору та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

 Відповідач звернення позивача залишив без відповіді.

 Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просить суд внести зміни до договору, п. 6 якого викласти в наступній редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, від нормативної грошової оцінки земель (3 %), на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця : № 33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059 місцевий бюджет.»Відповідно пункт  8 Договору виключити, а також стягнути з відповідача витрати надходжень бюджету за оренду в розмірі 240864,40 грн.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року порушено провадження у справі № 9/136-11 та призначено розгляд справи на 21.11.2011 р.

У судове засідання 21.11.2011р. представник відповідача не з‘явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим ухвалою суду від 21.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.; зобов'язано позивача надати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; обґрунтувати розрахунок витрат надходжень до бюджету за оренду у сумі 240864,40 грн. із зазначенням періоду такого нарахування, зазначити методику здійсненого розрахунку, надати докази в підтвердження вихідних сум, на підставі яких зроблено розрахунок; обґрунтувати першу позовну вимогу та зазначити спосіб захисту, якому вона відповідає; зобов'язано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України,інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 13.12.2011р. представник відповідача не з‘явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача надав суду усні пояснення у справі та повідомив суд про відсутність у Бориспільської міської ради додаткових угод або будь-яких інших доказів продовження дії спірного договору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Оскільки, справа № 9/136-11 вже відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2006 року  між Бориспільською міською радою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива Будпроект»був укладений договір оренди землі  (далі –договір).

Відповідно до п.п. 1,2 договору позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 3210500000:04:026:0004, загальною площею 9,8000 га, під будівництво виробничо-складського комплексу за адресою: м. Бориспіль, вул. Широка, в районі заводу «Озон».

Згідно з п. 5 договору, спірний договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору відповідач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі відповідач не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово позивача про намір продовжити його дію.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду та просить суд внести зміни до договору, п. 6 якого викласти в наступній редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, від нормативної грошової оцінки земель (3 %), на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця : № 33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059 місцевий бюджет.»Відповідно пункт  8 Договору виключити.

Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України “Про плату за землю” та набранням законної сили Податковим кодексом України, Бориспільська міська рада зверталася до відповідача з листами, повідомляла про необхідність внесення змін до договору, приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства та направляла йому приведений у таку відповідність додатковий договір, але відповідач, в свою чергу, звернення позивача залишив без відповіді, а додатковий договір не підписав.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(у редакції Закону

 України від 17.02.2011 р. N 3038-VI) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Судом встановлено, що строк дії спірного договору оренди землі є 28.02.2006 р. по 28.02.2011 р. (п. 5 договору).

За ствердженням позивача, відповідачем будь-яких заперечень щодо умов або строку дії договору на адресу Бориспільської міської ради не надходило, листів про визнання за відповідачем переважного права на поновлення дії договору позивач також не отримував.

Бориспільська міська рада в судовому засіданні 13.12.2011 р. повідомила суд про відсутність будь-яких рішень ради або додаткових угод щодо пролонгації (поновлення) дії спірного договору.

Так, приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ні умови договору оренди землі, ані норми Закону не визначають автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише встановлюють переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору, при цьому, таке право може бути реалізоване перед іншими претендентами на земельну ділянку за інших рівних з ними умов.

Відповідно до п. 34 ст. 26 «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні ради-сесії.

Тобто, законодавством України передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності (або ж визнання його продовженим), є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу  в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим, оскільки це б порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Зазначеній нормі відповідає пункт 28 договору оренди землі, згідно якого зміни до цього договору здійснюються за взаємною згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та /або доповнення до цього договору –є його рішення, прийняте в установленому порядку.

На момент закінчення строку дії спірного договору оренди (28.02.2011 р.) не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін та укладення додаткової угоди з цього приводу без відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а лише визначалось, що в цьому разі договір підлягає поновленню (п. 5 договору).

Судом встановлено, що на момент звернення з позовом у даній справі Бориспільська міська рада не приймала рішення з цього приводу.

Суд також звертає увагу позивача на той факт, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2011 р. у справі № 6/129/10.

Відповідно до положень земельного законодавства, що діяло на момент виникнення спору, необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, визначено наявність відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а відтак визнання відповідного договору оренди поновленим та внесення до нього інших змін за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

З викладених вище підстав, права позивача не можуть бути захищені в спосіб, визначений при зверненні з позовною заявою в даній справі, оскільки за відсутності прийняття відповідного рішення сесії ради щодо поновлення спірного договору та внесення до нього змін заявлені позивачем вимоги є передчасними.

Аналогічна правова позиція щодо передчасності вимог про внесення змін до договору за відсутності прийняття відповідного рішення сесії ради щодо поновлення спірного договору та внесення до нього змін викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі № 13/192.

Крім того, суд також звертає увагу на той факт, що долучені позивачем до матеріалів справи листи Бориспільської міської ради від 01.06.2007 р. та від 25.07.2008 р. № 12-18-5122, та проект додаткового договору, надісланого відповідачу супровідним листом від 19.10.2011 р. № 14-20-5273 не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки зазначені документи стосуються інших земельних ділянок, про що свідчать їх кадастрові номери та реєстраційний номер нотаріального посвідчення договору (у додатковій угоді зазначено № 809, в той час як спірний договір зареєстровано під номером № 810).

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати надходжень бюджету за оренду в розмірі 240 864,40 грн., мотивуючи свою позицію тим, що внаслідок ухилення відповідача від внесення у договір змін, бюджет недоотримав вищевказану суму коштів.

Суд дослідивши вказану позовну вимогу встановив, що її предметом є вимога про стягнення 240 864,40 грн. втраченої вигоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010 р. у справі № 20/035-09.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Будь-яких доказів, зокрема письмових, на підтвердження заподіяння відповідачем збитків позивач суду не надав, внаслідок чого суд приходить до висновку, що позивач не довів суду за допомогою належних і допустимих доказів факт спричинення йому відповідачем збитків на суму 240 864,40 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача збитків є безпідставною та необґрунтованою, а тому в її задоволенні суд відмовляє.    

Враховуючи викладене, а також той факт, що заявлені позивачем вимоги про внесення змін до спірного договору визнані судом передчасними, суд дійшов до висновку, що заподіяння збитків позивачу внаслідок дій відповідача по невнесенню змін до договору в частині розміру орендної плати під час розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не доведений через відсутність доказів наявності причинного зв'язку між протиправністю дій відповідача та грошовими втратами позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

        В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                            Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 16.12.2011 р.