Рішення

від 23.06.2008 по справі 22/366-07-8426     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.

Справа  № 22/366-07-8426

За позовом: Представництва по

управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

до відповідачів: 1) Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1; 

2) Житлово-експлуатаційного

об'єднання Ленінського району Управління житлово-комунального господарства

Одеського виконкому в особі Ліквідаційної комісії комунальних підприємств

виконавчого комітету Одеської міської ради згідно рішення Одеської міської ради

№59 від 31.01.2003р.; 

3) Приватного підприємства

"Енергокомплекс"; 

4) Будівельно-ремонтного

кооперативу "Вадим"; 

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2;

про визнання недійсним договору

оренди, виселення та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нежилим

приміщенням;    

Суддя

Торчинська Л.О.

Представники:

Від

позивача: Халдай І.В. - за довіреністю № 01-13/13750 від 26.12.2007р.;

Від відповідачів:

Від Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1.: ОСОБА_3. - за довіреністю №13621 від 14.09.2007р.;

від ЖЕО Ленінського району

Управління житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі

ліквідаційної комісії: не з'явився;

від ПП "Енергокомплекс":

Кубліцький І.В. - за довіреністю №1/07 від 27.07.2007р.;

від Будівельно-ремонтного кооперативу

"Вадим" -не з'явився;

від третьої особи Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2.: ОСОБА_4. - представник за довіреністю № 3563 від

06.11.2007р.;

Суть

спору:  Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з позовними вимогами до

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1., ЖЕО Ленінського району Управління

житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі Ліквідаційної

комісії, Приватного підприємства «Енергокомплекс», Будівельно-ремонтного

кооператива «Вадим» за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє

самостійних вимог фізичної особи підприємця 

ОСОБА_2. про визнання недійсним договору оренди № б\н від 09.08.2002

року комунального майна - нежилого приміщення, першого поверху, площею 33,7

кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, усунення

перешкод в користуванні та виселення відповідачів з нього.

Представник  позивача позовні вимоги підтримує, наполягає

на їх задоволенні. Стверджує, що  ФОП

ОСОБА_1. незаконно займає нежиле приміщення першого поверху площею 33,7 кв.м,

розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, що належить до

комунальної власності, посилаючись на договір оренди № б\н від 09.08.2002 року,

оформлений між ним та ЖЕО Ленінського району строком по 20.08.2003 року.

Зазначив, що вказаний   договір

оренди  не відповідає вимогам статті 638

ЦК України та статей 10, 11, 12, 19, 24 Закону України «Про оренду державного

та комунального майна»( далі Закону), тому як сторони  в належній формі не досягли згоди з усіх

істотних умов договору оренди комунального майна. Обов'язкова експертна оцінка

об'єкту оренди за спірним договором  не

проводилась. Спірний договір оформлений на бланку договору  80-х років, коли розпорядженням міського

голови від 20.07.2001  року № 770-01р,

затверджена типова форма договору оренди комунального не житлового приміщення.

В порушення „Методики розрахунку  

граничних   розмірів   орендної  

плати”, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 1665 - XXIII від

31.10.2000 р, спірний договір оформлений без наявності відповідного

розпорядження міського голови про передачу спірного приміщення в оренду. На

підставі викладеного, згідно ст. 203, 215 ЦК України, спірний договір підлягає

визнанню недійсним.  У ФОП ОСОБА_1., ПП

«Енергокомплекс», БРК «Вадим» відсутні правові підставі для зайняття спірного

приміщення,  користування ним та

збереженню в ньому майна. Вказаними діями створюється перешкоджання позивачу в

здійсненні прав на спірне приміщення комунальної власності,  яке підлягає усуненню,  в зв'язку з чим,  відповідачі підлягають виселенню.  

Представник третьої особи ФОП  ОСОБА_2, позов підтримує, надав письмові

пояснення з додатковими доказами. Вказує, що орендарем орендна плата за умовами

спірного договору  не здійснювалася,  а це є порушенням виконання обов'язків

орендарем згідно умов вказаного договору та положень ст. 18  Закону. Наполягає, що орендар безпідставно

стверджує про пролонгацію строку дії спірного договору по теперішній час.  Продовження користування спірним орендованим

приміщенням після закінчення строку  дії

вказаного договору є неправомірним в зв'язку зі зміною рішеннями власника

правомочного органу з правами орендодавця комунального майна та у зв'язку з

неправильним застосуванням орендарем умов спірного договору та положень діючого

законодавства України щодо наслідків припинення строку дії вказаного договору.

Посилається на не поступовість позиції ФОП ОСОБА_1., який ще  27.06.2006 року звертався з заявою до

позивача з проханням надати йому в оренду не житлові приміщення двох поверхів,

де перший поверх є об'єктом оренди по спірному договору, і зазначив, що  приміщення не знаходяться у орендованому

користуванні.

Представник відповідача  ФОП ОСОБА_1. проти задоволення позову  заперечує, надала письмове заперечення.  Зазначила, що відповідно до ст. 256-264 та

267 ЦК України  орендодавець дізнався про

порушення його прав одночасно при підписанні вказаного договору оренди, тому з

10.08.2005 року  сплив  трирічний строк позовної давності для

звернення до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору оренди.

Наполягала на застосуванні по справі строків позовної давності для відмови в

задоволенні позову в повному обсязі. Також визначила, що строк дії вказаного

договору оренди встановлений з 09.08.2002 року по 20.08.2003 року. Відповідно

до положень частини 2 статті 17 Закону України 

„Про оренду державного та комунального майна” за відсутністю після

спливу строку дії спірного договору повідомлень з боку орендодавця про його

припинення, даний договір був продовжений на той самий строк. На цих підставах,

строк дії вказаного договору  оренди

продовжувався кожний рік  по 26.09.2006

року на той же строк та на тих же умовах. За рішенням Одеської міської ради від

27.06.2006 року  функції орендодавця по

вказаному договору були передані позивачу, але позивач не має підстав

звертатися до суду з вимогами про визнання недійсним вказаного договору, що є

підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ПП

«Енергокомплекс»проти задоволення позову заперечує, підтримував доводи

викладені відповідачем ФОП ОСОБА_1. у письмовому запереченні.

Відповідачі  ЖЕО Ленінського району в особі Ліквідаційної

комісії  та БРК «Вадим»були  належним чином сповіщені про день та час

розгляду справи, але на судові засідання не з'явилися.  З їх боку відзиви на позовну заяву та докази

в підтвердження своїх доводів до суду не надані, тому справа розглянута по

наявним матеріалам. 

Розгляд справи призупинявся на

підставі ст. 79 ГПК України в зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної

експертизи. Також, у розгляді справи оголошувалася перерва відповідно до ст. 77

ГПК України.

Розглянувши у

відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, суд встановив:

Технічною інвентаризацію від

19.07.2002 року, за реєстровим номером 17м\с-2-3223  КП МБТІ та РОН, встановлено, що за адресою м.

Одеса, Отамана Чепіги, 50 розташоване двоповерхове нежиле приміщення загальною

площею 64,1 кв.м.   Згідно до

розпорядження Виконавчого комітету Одеської міської ради від 05.12.1995 року №

1189, вказане двоповерхове нежиле приміщення відноситься до комунальної

власності  Одеської міської ради.

Відповідно рішення Одеської міської

ради № 56 від 27.06.2006р. «Про впорядкування роботи виконавчих органів

Одеської міської ради з виконанням функцій орендодавця нежилих приміщень, що

знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси»,  позивачу, 

як виконавчому органу місцевого самоврядування надані повноваження

здійснювати повноваження орендодавця об'єктів комунальної власності

територіальної громади.

На виконання вказаного рішення

Одеської міської ради, рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 року №

20-V затверджене Положення про Представництво, яким у параграфі 2 встановлене,

що позивач реалізовує місцеву політику у сфері управління комунальною

власністю, забезпечує надходження коштів до бюджету за рахунок ефективного

обліку, використання, збереження майна територіальної громади, здійснює

повноваження орендаря комунального майна. 

На підставі додаткового

погодження  від  27.12.2006 року до існуючого договору  № 19/82 від 11.04.2000 року  оренди приміщень комунальної власності за

адресою м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, 

звеличена загальна площа орендованих приміщень та позивачем, як орендодавцем

передане в строкове платне користування третьої особі ФОП ОСОБА_2., як орендарю

нежиле приміщення першого  поверху,

площею 33,7 кв. що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50 (

далі  - спірне приміщення). 

Відповідно пункту 69 додатку до

рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007 року № 1023

„Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси”, в переліку об'єктів

не житлового фонду комунальної власності визначено спірне приміщення, для

оформлення на нього свідоцтва на право комунальної власності. Дане рішення

прийняте відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від

25.11.1991 року №266-І  „Про розмежування

державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та

районів області”.

Актом обстеження від 15.03.2007

року, складеного представниками позивача, було встановлене, що спірне

приміщення  займає БРК „Вадим”, без

наявності правових підстав.

Заява позивача про зайняття

спірного приміщення ФОП ОСОБА_1. на підставі укладеного між ним та ЖЄО

Ленінського району, як орендодавцем, договору оренди № б/н від 09.08.2002 року,

підтвердив  в судовому засіданні

представник останнього. Також, представники  

відповідачів підтвердили знаходження у спірному приміщенні майна, що належить

ПП „Енергокомплекс” на підставі договору відповідального зберігання від

05.12.2005 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1та приватним підприємством

„Енергокомлекс", строком на три роки.

Дії відповідачів є фактичним

перешкоджанням в здійсненні позивачем повноважень щодо управління комунальним

майном, тому законність спірного договору та правомірність користування

відповідачами спірним приміщенням відносяться до предмету спору  та доказування по даної справі.   

Дослідивши  типовий 

договір  № б/н від 09.08.2002 року

на оренду нежилих приміщень в будинку місцевої Ради ( далі спірний договір),

суд вбачає, що договір оформлений на бланку типового договору зразку 80-х

років. Орендодавцем по спірному договору визначене „домоуправління”, яке

виправлено на  ЖЕО Ленінського району, а

орендарем ПП ОСОБА_1.

Зі змісту пункту 1 спірного

договору вбачається, що графа по номеру та даті 

ордеру, тобто „підстави”, згідно якої орендоване приміщення передається

орендарю,  є не заповненим. Також в

даному пункті не заповнена графа по встановленню площі орендованих приміщень.

Зі змісту пункту 2 спірного

договору вбачається, що є не заповненою графа щодо оцінки орендованого майна.

Зазначено, що технічний стан орендованого майна, встановлюється описом, що

додається до договору. До матеріалів справи опис не наданий, тому суд

встановлює, що він відсутній. 

Відповідно пункту 4 спірного

договору строк орендного  користування

встановлений з 09 серпня 2002 року по 20 серпня 2003 року.

Згідно пункту 5 орендна плата

визначена в сумі ста гривень в місяць, з посиланням на  її відповідність діючим тарифам на

нежилі  приміщення.

Пунктом 8 договору встановлене

зобов'язання для орендаря утримувати приміщення в повному порядку,  здійснювати текучій ремонт.

У пункті 15 договору визначено, що

після закінчення строку дії договору, якщо немає угоди про його подовження на

новий термін, орендар повинен у 15 денний термін повернути приміщення.

13.11.2002 року Одеською міською

радою прийняте рішення № 701-XXIV „Про ліквідацію житлово-експлуатаційних підприємств

територіальної громади м. Одеси”. Рішенням 

Виконавчого комітету Одеської міської ради № 59 від 30.01.2003 року

створена Ліквідаційна комісія по ліквідації житлово-експлуатаційних

підприємств, зокрема Ленінського району м. Одеси. Відповідно даного рішення,

ліквідаційна комісія не наділена повноваженнями орендодавця по  договорам оренди,  раніше укладеним ЖЕО. 

На час укладення спірного договору

сторони повинні були керуватися нормами Цивільного Кодексу України  (1963 року) та Закону України „Про оренду

державного та комунального майна” (1992 року). 

Частиною 5 статті 60 Закону України

„Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що органи місцевого

самоврядування від імені та в інтересах територіальної громад здійснюють

правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права

комунальної власності. Майнові операції з комунальним майном не повинні

ослаблювати економічні та матеріально-фінансові основи місцевого

самоврядування.

Згідно статті 144 Конституції

України та частини 1 статті 73  Закону

України ”Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування в межах

повноважень визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до

виконання на відповідний території.

Згідно до статті 153 ЦК України

(1963) та статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального

майна», договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх

істотних умов договору.

Статтею 2 Закону встановлене,

що  орендою  є  

засноване   на  договорі 

строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої  діяльності. У статті 10 Закону визначені

істотні  умови   договору  

оренди   державного   та 

комунального   майна.  

З аналізу спірного договору суд

встановив, що в порушення статті 10 Закону 

сторони не  досягли згоди по

істотної умові  по визначенню об'єкту

оренди за складом по площі, технічному стану, розташуванню і його вартістю з

урахуванням індексу інфляції. В договорі не визначені істотні умови по порядку

використання амортизаційних відрахувань та по страхуванню орендарем взятого ним

в оренду майна. 

Відповідно статті 11 Закону, оцінка

об'єкту оренди передує укладенню договору оренди і здійснюється за методикою,

затвердженою Кабінетом Міністрів України. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. № 629, у пункті

19 зазначено, що для оренди нерухомого майна здійснюється його незалежна

оцінка. В матеріалах справи відсутні докази здійснення оцінки орендованого

приміщення до укладення спірного договору, що суд також визнає порушенням в

погодженні істотних умов при укладенні спірного договору.

Відповідно  статті 

19  Закону  орендар за користування об'єктом оренди

вносить орендну плату незалежно  від

результатів  господарської

діяльності.   Методика розрахунку  й  порядок використання орендної плати для

об'єктів,  що перебувають у комунальній

власності, визначаються   органами   місцевого  

самоврядування.  Рішенням Одеської

міської ради № 1665 - XXIII від 31.10.2000 року затверджена  „Методика розрахунку, граничних розмірів та

порядку використання  орендної плати, за

оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси” (далі

Методика). Згідно до пункту 4 Методики, граничні розміри плати за оренду майна

встановлюються у відсотках від експертної оцінки вартості цього майна на

рік.  Звідси, фіксована сума орендної

плати у спірному договорі без врахування індексу інфляції,  як істотна умова договору оренди - не

відповідає вище значеним нормам законодавства.

Крім того, пунктом 1-2 Методики

визначене, що договір оренди підлягає підписанню з моменту підписання

відповідного розпорядження  міського

голови  „Про передачу в оренду не

житлових приміщень”. Зі змісту спірного договору і  матеріалів справи вбачається,  що відповідного розпорядження міським головою

не приймалося, тому договір був підписаний з боку орендодавця без належних на

те повноважень.   

Зазначені вище норми носять

імперативних характер, тобто обов'язкові для виконання, а тому не дотримання їх

є порушенням вимог законодавства України.

Суд бере до уваги надані до справи

докази, щодо відсутності здійснення орендарем орендної плати по спірному

договору з моменту його укладення, тобто порушення орендарем обов'язків по

своєчасному внесенню орендної плати за користування майном, встановлених

статтею 265 ЦК України (1963) та статтею 18 Закону. Згідно матеріалів справи

суд встановив, що орендар посилаючись на спірний договір оренди, фактично

здійснює безоплатне користування 

комунальним майном, що не відповідає загальним умовам орендних право

відношень. 

Також суд враховує, висновок

судової будівельно-технічної експертизи № 023\2008  від 16.04.2008 року,  яким встановлене, що технічних стан

двоповерхового приміщення складав -51 % фізичного зносу у 2002 році і  60 %  у

2008 році, та їх вартість  на час укладення

договору складала 6919 грн. Таким чином, звеличення проценту зносу спірного

приміщення з часу укладення договору до проведення експертизи,  свідчить про 

не належне  виконання обов'язків

орендаря по договору, щодо утримання орендованого комунального майна та

здійснення його текучого ремонту. 

Спірні право відношення, пов'язані

з недійсністю спірного договору, 

продовжують існувати після набрання чинності діючого Цивільного Кодексу

України (2003), тобто відповідно  „Прикінцевих

та перехідних положень”  до них  застосуються 

відповідні норми цього Кодексу.  

Статтею 15 частина 1 ЦК України

передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання. 

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав

та інтересів може бути визнання правовчину недійсним, припинення дії, яка

порушує права та відновлення становища, яке існувало до порушення ( стаття 16  частина 1-2 ЦК України).

Згідно до статті 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5

та 6 статті 203 цього Кодексу.  Частиною

1  статті 203 Цивільного кодексу України,

передбачено, що  зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Зазначені норми кореспондуються з положеннями

статті 207 Господарського Кодексу України 2003 року, норми якого підлягають

застосуванню відповідно до п. 4 „Заключних положень”.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного

кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Кожна із сторін

зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину.

Враховуючи підтвердження

відповідача ФОП ОСОБА_1. про фактичне зайняття та користування вказаним

приміщенням першого поверху на підставі спірного договору оренди з моменту його

укладення та неможливість повернення отриманого орендарем за договором

(фактичне користування приміщенням),  суд

дійшов висновку про правомірність вимог позивача про визнання спірного договору

недійсним на майбутнє, що випливає  з

припису частини  2 статті 236 ЦК України,

та  про необхідність повернення спірного

приміщення позивачу.

Не приймаються до уваги суду  доводи позивача та третьої особи, щодо

необхідності встановлення фактичної зміни сторони орендодавця по спірному

договору відповідно до рішень Одеської міської ради, якими права управління

комунальним майном з правами орендодавця передавалися з початку районним

адміністраціям, а потім позивачу. Матеріали справи свідчать, що ліквідація ЖЕО

не є завершеною його виключенням з державного реєстру, а додаткових  угод по заміні орендодавця  за рішеннями органу місцевого

самоврядування  по спірному договору не

укладалося. Суд також не враховує доводи, щодо неправильності застосування

орендарем положень ст. 17 Закону відносно продовження строку дії спірного

договору на той же строк  після його

закінчення,  тому як позовні вимоги не

пов'язані з розірванням дійсного договору.

Суд приймає до уваги, що з боку

відповідача БРК „Вадим” не надані докази правомірності зайняття спірного

приміщення.  Крім того,  вказаний договір зберігання від 05.12.2005

року по своїй правовій природі випливає зі спірного договору оренди, тому з

визнанням останнього недійсним також є неправомірним подальше користування ФОП

ОСОБА_1спірним приміщенням для розміщення і зберігання майна ПП

„Енергокомплекс”.  

Суд визнає, що подальше знаходження

майна ПП „Енергокомплекс” у спірному приміщенні 

створює перешкоджання для позивача у вільному застосуванні прав

власності на нього, тому є правомірною позовна вимога, щодо зобов'язання ПП

„Енергокомплекс” усунути ці перешкоди.

Відповідно до ст. 79 Закону України

„Про виконавче провадження”, виселення полягає у  звільненні 

приміщення,  зазначеного  у виконавчому документі, від особи (осіб),

яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі

користуватися цим приміщенням. Примусовому 

виселенню  підлягають  лише 

особи, які визначені  у  виконавчому 

документі. 

Суд зазначає, що вимога виселення

пов'язана з звільненням приміщення від 

відповідачів та їх майна, незалежно від зайнятої площі та міста у

приміщенні, де воно зберігається і є дією, за наслідком якої майно

повертається  позивачу ( ст. 216 ЦК

України). Тому, суд визнає, що позовні вимоги по виселенню ФОП ОСОБА_1., ПП

„Енергокомплекс” та БРК „Вадим” також підлягають задоволенню.

Згідно п. 3.3 Роз'яснення президії

Вищого господарського суду  № 02-5\111

від 12.03.1999 року (зі змінами) „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними”, недійсні угоди, як правило, не

породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог визнання таких угод не

дійсними строки позовної давності не застосуються. Як свідчать матеріали

справи, ФОП ОСОБА_1. на підставі спірного договору продовжує на цей час

неправомірно користуватися спірним приміщенням, чим порушує права позивача,

тому суд  не застосовує  позовну давність для його  визнання 

недійсним.

Судові витрати по сплаті державного

мита та витрати на ІТЗ судового процесу покласти на відповідачів відповідно до

ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.

ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір № б/н від

09.08.2002 року на оренду нежилих приміщень в будинку місцевої ради, укладений

між ЖЄО Ленінського району Управління житлово-комунального господарства

Одеського виконкому та фізичною особою підприємцем Філінським Станіславом

Тадеушевичем, відповідно до якого останньому надано у користування нежиле

приміщення першого поверху площею 33,7 кв.м. по вул. Отамана Чепіги, 50 в м.

Одесі - недійсним на майбутнє.

3. Виселити фізичну

особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1) з нежилого приміщення

першого поверху площею 33,7 кв.м по вул. Отамана Чепіги, 50 в м. Одесі.

4. Виселити Приватне підприємство

«Енергокомплекс»(65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, Код ЄРДПО 31772434)

з нежилого приміщення першого поверху площею 33,7 кв.м по вул. Отамана Чепіги,

50 в м. Одесі.

5. Зобов'язати Приватне

підприємство «Енергокомплекс»(65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50, Код

ЄРДПО 31772434)  усунути  Представництву по управлінню комунальною

власності перешкоди у користуванні нежилим приміщенням першого поверху площею

33,7 кв.м. по вул. Отамана Чепіги, 50, в м. Одесі.

6. Виселити Будівельно-ремонтний

кооператив «Вадим»(65003, м Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50) з нежилого

приміщення першого поверху площею 33,7 кв.м по вул. Отамана Чепіги, 50, в м.

Одесі.

7. Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1)

на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в

ГУДКУ по Одеській області, код ОКПО 26302595) по сплаті державного мита

21,25/двадцять одну грн. 25 коп./ та послуг з інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу 29,50/двадцять дев'ять грн. 50 коп./

8. Стягнути з

Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського району Управління

житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі Ліквідаційної

комісії комунальних підприємств виконавчого комітету Одеської міської ради

згідно рішення Одеської міської ради №59 від 31.01.2003р. (65101, м. Одеса,

вул.. Варненська, 27) на користь Представництва по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р

37326027001909, МФО 828011 в ГУДКУ по Одеській області, код ОКПО 26302595) по

сплаті державного мита 21,25/двадцять одну грн. 25 коп./ та послуг з

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 29,50/двадцять дев'ять

грн. 50 коп./

9. Стягнути з Приватного

підприємства "Енергокомплекс" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги,

50, Код ЄРДПО 31772434) на користь Представництва по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р

37326027001909, МФО 828011 в ГУДКУ по Одеській області, код ОКПО 26302595) по

сплаті державного мита 21,25/двадцять одну грн. 25 коп./ та послуг з

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 29,50/двадцять дев'ять

грн. 50 коп./

10. Стягнути з Будівельно-ремонтного

кооперативу "Вадим" (65003, м Одеса, вул. Отамана Чепіги, 50) на

користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в

ГУДКУ по Одеській області, код ОКПО 26302595) по сплаті державного мита

21,25/двадцять одну грн. 25 коп./ та послуг з інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу 29,50/двадцять дев'ять грн. 50 коп./

Рішення суду

набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати

в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення

підписано 01.07.2008р.

Суддя                                                                                      

Торчинська Л.О.