Рішення

від 19.12.2011 по справі 5015/6862/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6862/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6862/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ПП “Зевс”, м.Донецьк;

До відповідача: ТзОВ “Кафе “Дружба”, м.Львів;

Про: стягнення суми боргу 2181,21грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники :

Позивача:    не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ПП “Зевс”, м.Донецьк до відповідача: ТзОВ “Кафе “Дружба”, м.Львів про стягнення суми боргу 2181,21грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 08.11.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 07.12.2011р.

В судове засідання 07.12.2011р. представники позивача та відповідача не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2011р. розгляд справи відкладено на 19.12.2011р., у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом  виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи факт огляду у попередніх судових засіданнях оригіналів документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

У відповідності до Договору поставки напоїв №ЗР-242/10 від 01.02.2010р., відповідачу: товариству з обмеженою відповідальністю „Кафе “Дружба” позивачем: приватним підприємством „ЗЕВС" було поставлено товар - алкогольну продукцію на загальну суму 1766,76грн., за яку Відповідач оплату не провів, тобто станом на 28.10.2011 року Відповідач має заборгованість у сумі 1766,76грн.

Відповідно до вимог ст.534 Цивільного кодексу України, усі грошові кошти, що надходять від покупця (відповідача), зараховуються за продукцію, що поставлена раніше після вирахування нарахованих процентів і неустойки.

Відповідно до цього положення з договору вбачається, що заборгованість виникла за останніми не сплаченими накладними, а саме:

1.          Видаткова накладна 13ЛЛ004865 від 29.06.2010р. (Львів, вул.Горбачевського, 22) на суму 1068,90грн.;

2.          Видаткова накладна 13ЛЛ005301 від 13.07.2010р. (Львів, вул.Горбачевського, 22) на суму 697,86грн.

Про належну поставку і отримання відповідачем продукції свідчать підписані ним товарно-транспортні накладні на вказані обсяги поставки.

Відповідно до умов п.4.3. Договору, для всього асортименту товарів, що поставлятиметься за даним Договором Сторонами встановлено відтермінування оплати на 14 календарних днів з моменту (дати) прийняття товару Покупцем. Відповідно до цього, дати виникнення боргу за кожною накладною вказані у Додатку № 1 до цієї позовної заяви.

Відповідно до умов п.6.3. Договору та на підставі п.6 ст.231 Господарського кодексу України Покупець у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки, від суми боргу за кожен день прострочки.

Розмір облікової ставки Національного банку України опублікований у газеті „Урядовий кур'єр", тому згідно з Законом України „Про інформацію" є загальновідомою інформацією, у зв'язку з чим доказуванню не підлягає. Облікова ставка у 2010 році згідно нормативних актів Національного Банку України встановлювалась у наступних розмірах.

Відповідно до ст. 202 ГК України,  господарське зобов'язання припиняється виконанням, здійсненим належним чином. Зобов'язання відповідачем не виконано до цього моменту.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник зобов'язаний повернути суму   боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і сплатити 3% річних

Загальний борг відповідача складається з наступних сум:

Борг за поставлену продукцію: 1766,76грн.

Пеня: 215,41грн.

Індекс інфляції: 157,59грн.

3% річних: 41,45грн.

Всього: 2181,21грн.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1766,74грн.- основного боргу,  215,41грн.- пені, 41,45грн.- 3% річних, 157,59грн.- інфляційних втрат.

Судові витрати, згідно із ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 174, 216 ГК, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 35, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кафе “Дружба” (79000, м.Львів, вул. Горбачевського, 22, р/р 2600000012340 в ЛФ АК УСБ м.Львова, МФО 325019, код ЄДР 13840575) на користь Приватного підприємства “ЗЕВС” (83047, м.Донецьк, вул. Елеваторна, 1а-1б, код ЄДР 31578034, п/р 26007002000013 в ТзОВ  КБ “Український фінансовий світ”, МФО 377777) 1766,74грн.- основного боргу,  215,41грн.- пені, 41,45грн.- 3% річних, 157,59грн.- інфляційних втрат, 102,00грн.- державного мита, 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя                                                                                             Левицька Н.Г.