Рішення

від 22.12.2011 по справі 5023/8966/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/8966/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/8966/11

вх. № 8966/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Удовіченко А.Р., директор

3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "АЙЯ 77", м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 307", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 856,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  "АЙЯ 77" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основної заборгованості та пені у розмірі 856,69 грн. на підставі договору № 27/11 від 15 березня 2011 р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.12.2011 р. за вх. № Д 2299, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

15.03.2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 27/11 (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виготовити та поставити відповідачу вироби медичного призначення.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що оплата за поставлений по договору товар здійснюється шляхом  перерахування грошових коштів на рахунок позивача не пізніше 21 дня з моменту поставки товару.

Згідно п.3.1. договору товар постачається на адресу відповідача на підставі заявок та видаткових накладних, складених позивачем.

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивач відвантажив відповідачу продукцію по договору за накладною № 3010 від 04 травня 2011 року на суму 877,22 грн. Але відповідач не виконав своїх зобов'язань по договору та перерахував на рахунок позивача лише 26 вересня 2011 року 77,22 грн. про що свідчить складений між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором станом на 25.10.2011 р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором у розмірі 800,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 4.1. договору господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 800,00 грн. та пені у розмірі 56,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307" (61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46, код ЄДРПОУ 22680225, п/р № 26004301815345 у філії ПАТ ПІБ в м. Харків, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "АЙЯ 77" (поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, кв. 75; юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95; код 36458760, п/р 26000243537500 в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) - 800,00 грн. заборгованості; 56,69 грн. пені; 102,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Доленчук Д. О.

Рішення підписано 26.12.2011 р.