Рішення

від 28.12.2011 по справі 5023/10647/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/10647/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/10647/11

вх. № 10647/11

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Машир В.О. 3-ї особи < Текст > 

відповідача - Дворачек В.М. 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "МаксПак", м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ "Аврора", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Макс - Пак" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Аврора" 2000 грн. заборгованості по договорам №2008/ОБ-02 від 09.07.08р. та №2009/ОБ-02 від 23.11.09р.

Розгляд справи було призначено на 28.12.11 р.

27.12.11 р. до суду надійшла заява позивача про зміну позову, відповідно до якої він просить суд визнати дійсними договори №2008/ОБ-02 від 09.07.08р. та №2009/ОБ-02 від 23.11.09р. з додатковими угодами до них, укладені між сторонами.     

Позивач просив позов задовольнити повністю.

Відповідач просить в задоволенні позову відмовити з підстав відсутності у позивача права на звернення до суду для захисту порушених прав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне:

09.07.2008р. між ТОВ «Інноваційно-технічний центр «Єврообладнання» (продавець), правонаступником якого є позивач ТОВ «МаксПак , та відповідачем ТОВ «Аврора»(покупець), було укладено правочин у вигляді договору №2008/ОБ-02.

Згідно з пунктом 1.1. договору, ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” було зобов'язано поставити та передати у власність ТОВ „Аврора” товар - автоматичну лінію для виробництва ламінатних туб LT125, а ТОВ „Аврора” було зобов'язано здійснити попередню оплату товару та прийняти його на умовах договору.

На виконання умов договору №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. відповідачем було здійснено попередню оплату товару на користь ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” в розмірі 19 639 195.20 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146 від 24 липня 2008 р.

В зв'язку із тим, що подією, яка сталася раніше, було зарахування коштів від ТОВ „Аврора” на банківський рахунок ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, останній, відповідно до вимог п.п.7.2.3 та 7.3.1 ЗУ „Про податок на додану вартість” видало ТОВ „Аврора” податкову накладну №3 від 24.07.2008р. на суму 19 639 195,20 грн.

29.03.2010 на підставі протоколу №12 загальних зборів ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, останнє було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „МаксПак”, в зв'язку з чим відповідно до передавального акту від 29.03.2010р. до ТОВ "МаксПак" перейшли всі майнові права та обов'язки ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, в тому числі зобов'язання за діючими на момент приєднання господарськими договорами про купівлю-продаж (поставку) ТМЦ.

31.03.2010р. між ТОВ „Аврора”, ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” та ТОВ „МаксПак” було укладено додаткову угоду №1 до договору №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р., за умовами якої всі майнові права та обов'язки ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, як продавця, перейшли до ТОВ „МаксПак” як його правонаступника.

В подальшому згідно з актом прийому-передачі обладнання від 01 грудня 2010р. ТОВ „МаксПак” було здійснено поставку товару на суму 19 639 195,20 грн. Податкова накладна під час фактичної передачі обладнання, враховуючи вимоги п.п.7.2.3. та 7.3.1. Закону України „Про податок на додану вартість” не виписувалась, оскільки раніше була складена продавцем після отримання попередньої оплати.

23.11.2009р. між ТОВ „Аврора” (покупець) та ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” (продавець), правонаступником якого є позивач ТОВ "МаксПак"  було укладено правочин у вигляді договору №2009/С-21.

Згідно з пунктом 1.1. вище вказаного договору, ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” було зобов'язано поставити та передати у власність ТОВ „Аврора” товар - продукцію виробничо-технічного призначення, а ТОВ „Аврора” було зобов'язано здійснити попередню оплату товару та прийняти його на умовах договору.

На виконання умов договору №2009/С-21 від 23.11.2009р. відповідачем було здійснено попередню оплату товару на банківський рахунок ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” в розмірі 55  950 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, 398, 399, 400, 401, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417 від 24 листопада 2009р.

В зв'язку із тим, що подією, яка сталася раніше було зарахування коштів від ТОВ „Аврора” на користь ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, останній відповідно до вимог п.п.7.2.3. та 7.3.1. ЗУ „Про податок на додану вартість”, видало ТОВ „Аврора” податкові накладні №18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 24.11.2009р. на загальну  суму 55 950 000,00 грн.

В подальшому, на виконання умов договору №2009/С-21 від 23.11.2009р. ТОВ „МаксПак” здійснив на ТОВ „Аврора” поставку товару на 55 950 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 36 від 30.04.2010р., №37 від 30.04.2010р., №38 від 11.05.2010р., №40 від 12.05.2010р., №41 від 25.05.2010р., №42 від 25.05.2010р., №44 від 26.05.2010р., №58 від 05.07.2010р., №59 від 06.07.2010р., №64 від 19.07.2010р., №66 від 27.07.2010р., №70 від 16.08.2010р., №73 від 18.08.2010р., №75 від 26.08.2010р., №76 від 26.08.2010р., №77 від 30.08.2010р., №82 від 13.09.2010р., №87 від 20.09.2010р., №91 від 07.10.2010р., №94 від 11.10.2010р., №96 від 18.10.2010р., №99 від 27.10.2010р., №105 від 01.11.2010р., №106 від 08.11.2010р., №109 від 15.11.2010р., №110 від 16.11.2010р., №117 від 22.11.2010р., №118 від 23.11.2010р., №122 від 29.11.2010р., №125 від 01.12.2010р., та Актом від 01.11.2010р. приймання - передачі обладнання за договором №2009/С-21 від 23.11.2009р.

Податкові накладні під час фактичної передачі товару не виписувалися, оскільки відповідно до вимог п.п.7.2.3. та 7.3.1. Закону України „Про податок на додану вартість” вже були складені продавцем раніше після отримання попередньої оплати.

09 вересня 2011 р. позивач отримав від відповідача лист №155 від 09.09.2011р. відповідно до умов відповідач вказує про допущені позивачем порушення ЗУ „Про податок на додану вартість” в частині ненадання ТОВ «МаксПак» податкових накладних при фактичній поставці товару відповідачу по договорам №2008/ОБ-02 від 09.07.2008 р. та №2009/С-12 від 23.11.2009р., а також вважає укладені договори №2008/ОБ-02 від 09.07.2008 р. та №2009/С-21 від 23.11.2009 року нікчемними, оскільки вони порушують норми, встановлені статтями 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим ТОВ "Аврора" відмовляється в подальшому виконувати умови зазначених договорів.

З аналізу вищевикладених обставин вбачається, що незважаючи на фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів, відповідач вважає їх недійсними, посилаючись при цьому на його невідповідність нормам, встановлених статтями 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи твердження відповідача в листі №155 від 09.09.2011р. щодо  порушення позивачем ЗУ „Про податок на додану вартість” в частині ненадання ТОВ «МаксПак» податкових накладних при фактичній поставці товару, слід зазначити наступне:

На момент отримання оплати та здійснення поставки товару між сторонами, був чинний ЗУ „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Згідно п.7.3.1 ЗУ „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата,  яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування  коштів  від  покупця  (замовника) на банківський рахунок  платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.7.2.3. ЗУ „Про податок на додану вартість” податкова  накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, отже, в зв'язку із тим, що подією, яка сталася раніше, було зарахування коштів від ТОВ „Аврора” на банківський рахунок ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, останнє видало ТОВ „Аврора” у відповідний термін податкові накладні на суми отриманої попередньої оплати.

Оскільки 29.03.2010 р. на підставі протоколу №12 загальних зборів ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „МаксПак”, то в зв'язку з цим до останнього, як правонаступника, перейшли всі майнові права та обов'язки ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, в тому числі зобов'язання за діючими на момент приєднання господарськими договорами про купівлю-продаж (поставку) ТМЦ, про що до договорів №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. між ТОВ „Аврора”, ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” та ТОВ „МаксПак” 31.03.2010 р. було укладено відповідні додаткові угоди.

Реорганізація ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання” шляхом приєднання до ТОВ „МаксПак” не змінила фінансово-господарської суті вищевказаних договорів, в її процесі не відбувалася поставка або сплата ТМЦ, не змінювався об'єкт оподаткування, тому цей процес не має податкових наслідків для суб'єктів господарювання, зокрема не породжує будь-яких змін щодо оподаткування вже проведених операцій податком на додану вартість.

У відповідності з цим ТОВ „МаксПак” при подальшій фактичній поставці ТМЦ ТОВ „Аврора” по договорам №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. правомірно не складав податкові накладні, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ у продавця виникли раніше, після зарахування коштів на банківський рахунок ТОВ „ІТЦ „Єврообладнання”, і на суму отриманої попередньої оплати податкові накладні вже були видані ТОВ „Аврора”, тому вимогу відповідача щодо надання ТОВ „МаксПак” податкових накладних при відвантаженні товарів суд вважає  необгрунтованою.

Аналізуючи твердження відповідача в листі №155 від 09.09.2011р. щодо відмови від виконання зобов'язань за договорами №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. з підстав іх невідповідності статтям 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне:

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до умов додаткових угод до договорів №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. вбачається, що сторони передбачили спосіб захисту своїх прав за договором як право сторони на звернення до суд з вимогою про визнання правочину дійсним.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Інший спосіб захисту своїх прав за договором, в розумінні приписів статті 16 ЦК України сторони встановили в додаткових угодах до основних договорів.

ТОВ «МаксПак», як спосіб захисту своїх прав за договором ставить перед судом вимогу визнання договорів №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. дійсними з моменту їх укладення.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п.4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення спірних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України. Правочини підписані двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк виконання зобов'язань, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на фактичне виконання договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, та не спростовується обома сторонами.

Надані позивачем в обґрунтування позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договорів №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, суд визнає відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань за договорами №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. з підстав їх невідповідності статтям 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України необґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд вважає правочини у вигляді договорів №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. та №2009/С-21 від 23.11.2009р. з додатковими угодами такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «МаксПак» є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем, оскільки позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 202, 203,235, 627, 638, 1011, 1012, 1023 ЦК України, ст.ст. 43, 174, 180 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсними з 09.07.2008р. правочин у вигляді договору №2008/ОБ-02 від 09.07.2008р. з додатковими угодами до нього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСПАК» (код ЄДРПОУ  31557255) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРА» (код ЄДРПОУ 22634780).

Визнати дійсними з 23.11.2009р. правочин у вигляді договору №2009/С-21 від 23.11.2009р. з додатковими угодами до нього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСПАК» (код ЄДРПОУ  31557255) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРА» (код ЄДРПОУ 22634780).

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Тихий П.В.

< Текст >