Рішення

від 07.12.2011 по справі 51/487

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/487

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/487

07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс"    

про стягнення 3 429, 98 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Лубунський В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс" про стягнення коштів у розмірі 3 429, 98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення ремонту ТНВД та форсунки, який оплачено позивачем платіжним дорученням № 525 від 30.05.2011 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0000298 від 24.05.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась на зазначену у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців адресу відповідача –02218, м. Київ, вул. Райдужна, 55, кв. 70, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні зазначеної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі № 51/487 отримано 12.11.2011 р. отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс", що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" рахунок-фактуру № СФ-0000298 на оплату вартості ремонту ТНВД та ремонту форсунки на загальну суму 3 429, 98 грн.

30.05.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" здійснило оплату рахунку-фактури № СФ-0000298, що підтверджується платіжним дорученням № 525 від 30.05.2011 р.

28.09.2011 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс" з вимогою № 191-09.11 від 14.09.2011 р. про здійснення ремонту ТНДВ та ремонту форсунок у 7-дений строк з моменту отримання вимоги, або повернути сплачені кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана вимога отримана відповідачем 04.10.2011 р., що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо здійснення ремонту ТНДВ та ремонту форсунок та, при цьому, продовжує утримувати кошти, перераховані позивачем, у якості оплати його вартості.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України якою передбачено, що особа зобов'язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала та зазначає, що відповідач продовжує неправомірно користуватись коштами, перерахованими позивачем платіжним дорученням № 525 від 30.05.2011 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0000298 від 30.05.2011 р., в той час як підстава, на якій вони були набуті відпала.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд вважає, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" відповідач отримав 04.10.2011 р., а відтак –відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо здійснення ремонту ТНДВ та ремонту форсунок мав виконати не пізніше 11.10.2011 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, доказів належного виконання зобов'язання  щодо здійснення ремонту ТНДВ та ремонту форсунок, або повернення сплачених позивачем коштів суду не надано.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Як вже зазначалось вище, відповідач мав виконати зобов'язання щодо здійснення ремонту ТНДВ та ремонту форсунок, вартість якого оплачена позивачем за платіжним дорученням № 525 від 30.05.2011 р., не пізніше 11.10.2011 р.

Разом з тим, доказів виконання вищевказаних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс" суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно утримує перераховані позивачем кошти у розмірі 3 429, 98 грн., а відтак –вимоги позивача про стягнення таких коштів визнаються судом обґрунтованими.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент сплати судових витрат та подання позову), покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЗ-Дойц сервіс" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 55, кв. 70, код ЄДРПОУ 33741392), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 36591348) грошові кошти у розмірі 3 429, 98 (три тисячі чотириста двадцять дев'ять грн. 98 коп.) грн., 102 (сто дві грн. 00 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп. ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                              Пригунова А.Б.         

                                                                                Повне рішення складено: 12.12.2011 р.