Рішення

від 12.12.2011 по справі 51/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/437

12.12.11

За позовом Національного комплексу «Експоцентр України»

до Товариства з обмеженою відповідальністью «Мясніков ЛТД»

про стягнення 2 968,92 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивач: Рудовський В.О.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 968,92 грн. заборгованості, з яких основний борг становить 2 313,60 грн., 3% річних –139,39 грн., інфляційних –353,98 грн. та 161,95 грн. штрафу у розмірі семи відсотків. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані роботи та послуги згідно заявки та виставленого рахунку від 22.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та

наполягав на задоволенні позову.          

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду у даній справі відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.11.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2009 року ТОВ «Мясніков ЛТД»оформив Національному комплексу «Експоцентр Україна» заявку на участь у виставці «Україна зернова –2009», згідно якої позивач виконав для відповідача роботи та послуги  згідно вищенаведеної заявки на участь у виставці «Україна зернова –2009»в строк та в повному обсязі на загальну суму 2 313,60 грн.

Відповідно до заявки на участь у виставці «Україна зернова –2009»від 01.06.2009 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 862/с від 22.09.2009 р. на суму 2 313,60 грн., натомість відповідач наведений рахунок не оплатив.

В свою чергу, відповідач надав позивачу гарантійний лист на оплати зазначеного рахунку.

07.07.2011 р. та 22.08.2011 р. позивач звертався до відповідача з претензіями № 02-11/659 та № 02-11/870, відповідно до яких вимагав від останнього оплати заборгованості згідно рахунку № 862/с від 22.09.2009 р. в сумі 2 313,60 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгованість у сумі 2 313,60 грн. (основний борг) позивачу не оплатив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг шляхом виконання відповідачем робіт та послуги на участь у виставці «Україна зернова –2009», оскільки у позивача виник обов'язок оплатити такі послуги, а у відповідача –надати їх.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, надавши позивачу заявку на участь у виставці «Україна зернова –2009»від 01.6.2009 р. (оферта), погодився із пропозицією позивача прийняти участь на відповідних умовах в даній виставці (акцепт). Підтвердженням прийняття відповідачем від позивача виконаних робіт та наданих послуг гарантійний лист, який підписаний директором  та скріплений печаткою відповідача, отже суд дійшов висновку, що між сторонами на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини з надання послуг.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощеній формі шляхом виконання позивачем та прийняття відповідачем послуг, а оскільки заявка на участь у виставці «Україна зернова –2009», як і виставлений позивачем відповідачу рахунок № 862/с від 22.09.2009 р. на суму 2 313,60 грн. не містять погодженого сторонами строку (терміну) виконання відповідачем обов'язку про сплату 2 313,60 грн. за участь у виставці «Україна зернова –2009», а відтак відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у строк, передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний термін з моменту виставлення вимоги –претензії № 02-11/659 від 07.07.2011 р., тобто у строк до 15.07.2011, чого відповідачем всупереч зазначеної норми законодавства виконано не було. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на час вирішення спору по суті у  відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 2 313,60 грн. за надані послуги згідно виставленого рахунку № 862/с від 22.09.2009 р., а тому вимога позивача про стягнення 2 313,60 грн. –є законною. обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 139,39 грн. 3% річних за період з 25.10.2009 р. по 27.10.2011 р. (733 дні) та 353,98 грн.  інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, та 161,95 грн. –7% штрафу.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. З такими висновками погодився Верховний суд України у постанові № 06/212 від 16.05.2006 р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Оскільки судом вище було встановлено, що датою пред'явлення позивачем відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України вимоги про оплату заборгованості в сумі 2 313,60 грн. згідно рахунку № 862/с від 22.09.2009 р. є 07.07.2011 р., відповідно, початок періоду прострочки грошового зобов'язання у відповідача в даному випадку виник з 15.07.2011 р.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 19,97 грн., у зв'язку з невірно визначеним позивачем початком періоду прострочки грошового зобов'язання у відповідача.

В той же час, з урахуванням рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з липня 2011 року (початок періоду прострочки зобов'язання) по вересень 2011 року (кінець періоду нарахування інфляційних втрат, що заявлений відповідачем) задоволенню не підлягають, оскільки реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення, в той час, коли у зазначений період індекси інфляції становили –98,7%, 99,6%, 100,1% відповідно, та у своїй множині складають від'ємний показник.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 614 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Частиною 1 статті 231 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

Як встановлено ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Натомість, суду не надано двостороннього погодження сторонами неустойки у вигляді штрафу за неналежне виконання відповідачем обов'язку по сплаті 2 313,60 грн. за участь у виставці «Україна зернова –2009».

Враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 161,95 грн. штрафу у розмірі семи відсотків є необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Національного комплексу «Експоцентр України»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністью «Мясніков ЛТД»(03040, м. Київ, вул. Андрія Бубнова, б. 12, корпус 2, кв. 24, код 32103952) на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, б. 1, код 21710384) 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) 60 грн. основного боргу, 19 (дев'ятнадцять) грн. 97 коп. трьох відсотків річних, 80 (вісімдесят) грн. 17 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:19.12.2011 р.