Рішення

від 19.12.2011 по справі 48/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/524

19.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Європа-Буд"

простягнення 281 635,08 грн. та повернення майна

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Поштар Т.П.

від відповідача:Рогінський Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі –ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Європа-Буд" (надалі –ТОВ "Компанія Європа-Буд") про стягнення 281 635,08 грн. та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №080520-30/ФЛ-Ю-С від 20.05.2008 р. позивач передав у користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по сплаті лізингових платежів не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 225 138,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про повернення майна, а також стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 40 859,00 грн. та 3% річних у розмірі 15 637,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки невиконання ним грошового зобов'язання було спричинене забороною розпоряджатися власними рахунками внаслідок накладення на все майно податкової застави. Крім того, відповідач зазначав, що спірний предмет лізингу був повернутий позивачу 04.11.2011 р.  згідно акту приймання-передачі.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. оголошено перерву до 19.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог суду надала документи, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2008 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Компанія Європа-Буд" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №080520-30/ФЛ-Ю-С (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до Договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Додатком №2 до Договору сторони погодили специфікацію предмету лізингу –комбінований каток HD13 VT фірми HAMM 2008 року випуску вартістю 330 072,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Пунктом 3.4.1 Договору сторони погодили, що вказаний курс гривні до долару США визначається за даними банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою. Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 робочих днів з моменту фактичного проведення банківською установою продажу коштів у іноземній валюті та отримання довідки банківської установи.

Відповідно до статті 4 Договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріпляється печатками сторін.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого строк сплати лізингових платежів становить з 21.05.2008 р. по 19.10.2009 р.

На виконання умов Договору 07.08.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: комбінований каток HD13 VT фірми HAMM 2008 року випуску вартістю 330 072,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування від 07.08.2008 р.

Протягом дії Договору та користування предметом лізингу відповідач частково здійснював сплату лізингових платежів, а станом на 05.04.2011 р. його заборгованість по сплаті таких платежів становить 225 138,78 що не заперечується сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, що виникла у період з 17.04.2009 р. по 19.10.2009 р., а також просить стягнути штрафні санкції та нарахування за прострочення по її оплаті та повернути предмет лізингу.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі) та не заперечується відповідачем.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та з урахуванням положень п.п. 3.4.1-3.4.5 Договору відповідач у період з 17.04.2009 р. по 19.10.2009 р. зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 225 138,78 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 225 138,78 грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України, Графіку лізингових платежів та п.п. 3.4.1-3.4.5 Договору зобов'язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Твердження відповідача про не надсилання на його адресу позивачем довідок про зміну курсу валюти на виконання п. 3.4.1 Договору судом не приймається до уваги, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження зворотного.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність його вини у несплаті лізингових платежів внаслідок накладення податковими органами заборони на розпорядження рахунками судом відхиляються, оскільки наявність чи відсутність вини відповідача не впливає на його обов'язок виконати грошове зобов'язання в розумінні положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, із пояснень відповідача вбачається, що майно відповідача перебувало у податковій заставі з 2010 року, в той час як зобов'язання зі сплати лізингових платежів у ТОВ "Компанія Європа-Буд" виникло за період з 17.04.2009 р. по 19.10.2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з 17.04.2009 р. по 19.10.2009 р. у розмірі 225 138,78 грн.  на підставі Договору. Вказана заборгованість визнана представником відповідача в судовому засіданні. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Компанія Європа-Буд" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з ТОВ "Компанія Європа-Буд" основного боргу у розмірі 225 138,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 40 859,00 грн. та 3% річних у розмірі 15 637,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 18.04.2009 р. по 27.10.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, а тому підлягають до стягнення незалежно від наявності чи відсутності вини боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155, від 17.01.2006 р. у справі №11/690.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 40 859,00 грн. та 3% річних у розмірі 15 637,30 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" спірне майно.

Із відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що 04.11.2011 р. відповідно до акту прийому-передачі відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу за Договором, а саме: комбінований каток HD13 VT фірми HAMM 2008 року випуску. Факт прийняття спірного предмету лізингу підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Позовна заява ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" направлена до суду 30.10.2011 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині повернення майна підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Компанія Європа-Буд" на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" основного боргу у розмірі 225 138,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 859,00 грн. та 3% річних у розмірі 15 637,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки повернення майна здійснено після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Європа-Буд" (01133, м. Київ, вул. Мечникова/Л.Первомайського, 10/2, кім. 126 в літ. А; ідентифікаційний код 33830026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) основний борг у розмірі 225 138 (двісті двадцять п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 40 859 (сорок тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 15 637 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 30 коп., державне мито у розмірі 2 918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині вимог про повернення майна припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.12.2011 р.