Рішення

від 19.12.2011 по справі 48/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/506

19.12.11

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кран Сервіс Україна"

простягнення 19 812,84 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пошиванок Т.П.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" (надалі –"Завод") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кран Сервіс Україна" (надалі –"Товариство") про стягнення 19 812,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №616 від 17.06.2011 р. позивач перерахував передоплату за товар, а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі

19 680,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 132,84 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. розгляд справи відкладено до 19.12.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №11109079 від 13.09.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011 р. між Товариством (продавець) та Заводом (покупець) укладений договір поставки №616 (надалі – "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві кран консольний у кількості 2 шт., а покупець прийняти та оплатити дану продукцію згідно додатку №1 (специфікації), який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума договору складає 24 600,00 грн. без ПДВ. Загальна сума підтверджується додатком №1.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунків-фактур, які виставляє продавець на адресу покупця.

Відповідно до п. 3.2 Договору частина оплати в розмірі, еквівалентному 80% від загальної вартості продукції по договору, перераховується покупцем протягом 10 банківських днів після виставлення рахунку. Ціна після перерахування передоплати за продукцію, не підлягає перегляду в бік збільшення.

Згідно з п. 3.3 Договору наступні 20% від вартості продукції перераховуються покупцем протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки продукції на склад покупця.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк поставки продукції: протягом 5 робочих днів, після зарахування 80% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 19 680,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5288 від 01.07.2011 р.

Листом №9689 від 30.08.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму передоплати на яку не було поставлено продукцію у розмірі 19 680,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 680,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар протягом 5 робочих днів, після зарахування 80% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Матеріалами справи підтверджується оплата позивачем на користь відповідача першого платежу у розмірі 80% вартості товару, що складає 19 680,00 грн.

Таким чином, з урахуванням дати здійснення попередньої оплати, зобов'язання відповідача по поставці виробів мало бути виконано до 08.07.2011 р.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено поставки продукції позивачу згідно умов Договору.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом №9689 від 30.08.2011 р. позивач вимагав від відповідача повернути суму передоплати на яку не було поставлено продукцію у розмірі 19 680,00 грн.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 19 680,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 19 680,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Заводу про стягнення з Товариства основного боргу у розмірі 19 680,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 132,84 грн. за прострочення виконання зобов'язання у період з 09.07.2011 р. по 31.08.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 09.07.2011 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення строків поставки продукції продавець сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми договору за кожен день такого прострочення до повного виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.   

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.   

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.   

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.   

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільного кодексу України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема,  передбаченої п. 6.2 Договору, яка не суперечить висновкам законодавства.   

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р. у справі №14/80-09-2056.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 132,84 грн. за період з 09.07.2011 р. по 31.08.2011 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Заводу основного боргу у розмірі

19 680,00 грн. та пені у розмірі 132,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кран Сервіс Україна" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2; ідентифікаційний код 35379614) на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (94018, Луганська обл., м. Стаханов, просп. Леніна, 67; ідентифікаційний код 00210890) основний борг у розмірі 19 680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 132 (сто тридцять дві) грн. 84 коп., державне мито у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.12.2011 р.