Рішення

від 19.12.2011 по справі 48/531

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/531

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/531

19.12.11

За позовомПриватного виробничо-сервісного підприємства "Проба-Ой"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альтерн"

простягнення 91 372,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Бойчук Д.В.

від відповідача:Пархоменко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне виробничо-сервісне підприємство "Проба-Ой" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альтерн" (надалі –"Товариства") про стягнення 91 372,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання по поверненню орендованого за договором оренди будівлі №01/07-08 від 01.07.2008 р. майна, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 287,50 грн. за прострочення по поверненню приміщення. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 88 335,00 грн., завданих неналежним утриманням орендованого майна, та витрат, понесених на визначення розміру вказаних збитків, у розмірі 2 750,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.12.2011 р.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 19.12.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву за змістом якого проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди будівлі №01/07-08 (надалі –"Договір"), за змістом п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлову будівлю, що знаходиться у місті Кіровограді на вулиці Промисловій під номером 2.

Пунктом 1.5 Договору погоджено, що до підписання цього договору майно візуально оглянуте орендарем. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням виявлені не були. Технічний стан майна на момент передання в оренду –задовільний.

Відповідно до п. 3.1 Договору цей договір укладається сторонами на 35 (тридцять п'ять) місяців з 01.07.2008 р. по 01.06.2011 р.

Положеннями п.п. 4.2, 4.3 Договору встановлено, що загальний розмір орендної плати з ПДВ становить 5 750,00 грн. на місяць. Орендну плату орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або в касу підприємства орендодавця 100% розміру місячної орендної плати наперед кожного 5 числа та не пізніше 10 числа попереднього місяця.

Згідно із п.п. 7.4, 7.5, 7.6 Договору при передачі майна складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Майно вважається фактично переданим орендарем орендодавцю з дати підписання акта прийому-передачі. Майно повинно бути повернуте орендодавцеві не пізніше строку, зазначеного в п. 3.1 договору у тому стані, у якому воно було передане в оренду, з урахуванням нормального зносу.

На виконання умов Договору 01.07.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі майна по Договором від 01.07.2008 р.

Листом №30 від 29.04.2011 р. позивач повідомив відповідача про те, що термін дії Договору закінчується 01.06.2011 р., а тому останній зобов'язаний в визначений таким договором строк звільнити орендовану будівлі та підготувати її до повернення, а також, пропонував укласти новий договір оренди спірного майна.

07.06.2011 р. позивач повідомив відповідача про необхідність повернути спірне майно у зв'язку із спливом строку дії Договору

Листом №156 від 20.09.2011 р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією підписати угоду про продовження строку дії Договору та зобов'язувався сплатити орендну плату за період з 01.06.2011 р. по 15.10.2011 р.

Листом №121 від 15.10.2011 р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку із нез'явленням 15.10.2011 р. представників останнього для прийняття спірного майна відповідачем було самостійно складено акт прийому-здачі об'єкта оренди, який направлено позивачу, а також, вказував на відсутність можливості здійснити оплату за оренду спірного майна у зв'язку із не підписанням сторонами угоди про продовження строку дії Договору від 20.09.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі №5013/1321/11-7/244 задоволено позов Підприємства до Товариства та виселено останнього із спірної будівлі.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання по поверненню спірного приміщення за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити штраф у розмірі 287,50 грн., а також вказує на нявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 88 335,00 грн., завданих неналежним утриманням орендованого майна.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем спірного майна в оренду відповідачу.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 9.5.1 Договору дія договору припиняється в разі закінчення строку дії, а за змістом п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що даний договір укладено строком на 35 місяців з 01.07.2008 р. по 01.06.2011 р.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п.п. 3.1, 9.5.1 Договору Договір припинив свою дію 01.06.2011 р.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи наведених норм та положення п. 7.6 Договору зобов'язання відповідача по поверненню спірного майно мало бути виконане до 01.06.2011 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується представником відповідача, що об'єкт оренди у встановлений Договором строк повернуто позивачу не було, а відтак відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поверненню спірної будівлі позивачу у зв'язку із припиненням дії Договору.

Наведений факт також було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. у справі №5013/1321/11-7/244 за позовом Підприємства до Товариства про виселення, що мало своїм наслідком задоволення такого позову та виселення відповідача із об'єкту оренди.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі прострочення орендарем строку передачі-приймання майна він сплачує штраф у розмірі 5% від суми щомісячної орендної плати. Сплата даного штрафу не звільняє від сплати орендної плати.

Отже, з огляду на положення п. 4.2 Договору, яким сторонами погоджено місячний розмір орендної плати, п. 8.4 Договору та враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання по поверненню об'єкту оренди за Договором, здійснивши перерахунок суду вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу у розмірі 287,50 грн. (5 750,00,00 грн.*5%).

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього штрафу за прострочення по поверненню приміщення, у зв'язку із підписання сторонами 18.10.2011 р. актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді спірної будівлі за період з липня по жовтень 2011 року, є безпідставним, оскільки такими актами сторонами лише погоджено вартість оренди відповідачем спірного майна протягом вказаного приміщення та не спростовують висновки судів (у даній справі та справі №5013/1321/11-7/244) про неповернення відповідачем об'єкту оренди після закінчення строку дії Договору.

Внесення орендної плати за період фактичного користування (в т.ч. після припинення дії Договору з червня по жовтень 2011 року) не свідчить про продовження дії Договору, а є обов'язком особи, яка користується чужим майном.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 88 335,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода –наслідком протиправної дії.   Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В якості обґрунтування розміру збитків завданих неналежним утриманням майна позивач посилається на висновок №569/2 будівельно-технічного дослідження від 21.10.2011 р.

За змістом вказаного висновку фактичний знос орендованого майна становить 42%, а вартість ремонтно-відновлювальних робіт для повернення будівлі в задовільний стан становить 88 335 грн.

По-перше, під задовільним станом висновком визначається вартість приведення майна до стану в якому воно знаходилося 30.06.2007 р.

Разом із цим, із матеріалів справи вбачається, що майно в оренду за Договором передано відповідачу 01.07.2008 р., а відтак підстави для покладення на відповідача відповідальності за погіршення стану майна по відношенню до стану, в якому воно перебувало 30.06.2007 р. (за 1 рік до моменту його приймання) відсутні.

Посилання позивача на те, що з 01.10.2007 р. таке майно використовувалося Приватним підприємством "Виробничо-наукова фірма "Альтерн" (ідентифікаційний код 35212453) не спростовує викладеного висновку суду, оскільки відповідачем у справі є ТОВ "Виробнича компанія "Альтерн" (ідентифікаційний код 35848297), тобто інша юридична особа (докази правонаступництва матеріали справи не містять), а тотожність керівників двох юридичних осіб та однакова назва не дає підстав для висновку про існування однієї юридичної особи.

Доказів на підтвердження особи, яка використовувала майно з 30.06.2007 р. по 01.10.2007 р. матеріали справи взагалі не містять.

Отже, позивачем не доведено розміру збитків та їх спричинення саме відповідачем.

По-друге, позивач посилається на те, що майно, яке передавалося в оренду за Договором знаходилося в доброму стані, що на його думку підтверджується п. 4 акту приймання-передачі від 01.07.2008 р.

В той же час, із змісту п. 1.5 Договору вбачається, що технічний стан майна є задовільним.

Наведене підтверджується також і поданим позивачем актом приймання-передачі майна від 01.10.2007 р. за яким майно передавалося в оренду іншій особі –ПП "Виробничо-наукова фірма "Альтерн", відповідно до п. 4 якого зазначено, що технічний стан майна є задовільним.

Відтак, суд погоджується із твердженнями відповідача, що стан майна на момент його передачі за Договором був задовільним, що відповідно до приблизної шкали оцінки зносу елементів будинку (використана на стор. 5 висновку №569/2 будівельно-технічного дослідження від 21.10.2011 р.) відповідає фізичному зносу 21-40%.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами в Договорі визначено технічний стан майна, який у 2008 році відповідав зносу до 40%, а у 2011 році такий знос становив 42%, що відповідає нормальному зносу будівлі при її експлуатації протягом 4 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Наведене свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача.

З огляду на викладене, та враховуючи недоведеність позивачем наявності таких складових цивільного правопорушення, як розміру збитків та протиправної поведінки, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у розмірі 88 335,00 грн. відсутні.

Відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків свідчить про безпідставність похідних позовних вимог про стягнення витрат, понесених  на визначення розміру таких збитків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства штрафу у розмірі 287,50 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного виробничо-сервісного підприємства "Проба-Ой" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альтерн" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10; ідентифікаційний код 35848297) на користь Приватного виробничо-сервісного підприємства "Проба-Ой" (25006, м. Кіровоград, вул. Декабристів, 21, кв. 1; ідентифікаційний код 13758247) штраф у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 5 (п'ять) грн. 75 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.12.2011 р.