Рішення

від 19.12.2011 по справі 33/343

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/343

19.12.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом           публічного  акціонерного товариства «Київенерго»

до                            товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»

про                           стягнення 3 939,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № Д07/2011/00/02-1 від 02.09.2011 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

Публічне  акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»про стягнення 3 939,53 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.10.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»було укладено договір на постачання електричної енергії.

Відповідно до розділу 1. договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року.

Додатком 2.1. до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2007 року встановлено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Згідно з п. 4.2.3. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.

Відповідач листом від 28.02.2011 року № 048/30-2754 повідомив позивача про встановлення договірної величини споживання електричної енергії в обсязі 30 000 кВтг.

Відповідачем у січні, серпні та вересні 2008 року було перевищено договірні споживання електричної енергії, що підтверджується звітами про використану електричну енергію за січень, серпень, вересень 2008 року.

Позивачем було проведено нарахування за перевищення договірної споживання величини потужності в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини на суму 19 687,65 грн., на яку донараховано ПДВ в розмірі 3 939,53 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив суму донараховано ПДВ в розмірі 3 939,53 грн. (рахунок-фактура від 31.12.2009 року № 71491013/2009-12/16).

31.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензію № 048-72-11378 з проханням оплатити заборгованість, проте претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

В зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/343, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року.

В судове засідання 05.12.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/343 від 08.11.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання з'явився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/343 від 08.11.2011 року.

Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 19.12.2011 року.

В судове засідання 19.12.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/343 від 08.11.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача  донараховане ПДВ на двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини споживання в розмірі 3 939,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»було укладено договір на постачання електричної енергії.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до розділу 1. договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Додатком 2.1. до договору на постачання електричної енергії від 30.10.2007 року встановлено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Відповідно до абз. 1  п. 13. додатку 2.1. до договору споживач до 1 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного  розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Згідно з п. 4.2.3. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт і більше.

Відповідач листом від 28.02.2011 року № 048/30-2754 повідомив позивача про встановлення договірної величини споживання електричної енергії в обсязі 30 000 кВтг.

Відповідно до п. 9.5. договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2007 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку визначеному законодавством України.

Відповідачем у січні, серпні та вересні 2008 року було перевищено договірні споживання електричної енергії, що підтверджується звітами про використану електричну енергію за січень, серпень, вересень 2008 року.

Позивачем було проведено нарахування за перевищення договірної споживання величини потужності в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини на суму 19 687,65 грн., на яку донараховано ПДВ в розмірі 3 939,53 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив суму донараховано ПДВ в розмірі 3 939,53 грн. (рахунок-фактура від 31.12.2009 року № 71491013/2009-12/16).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»споживачі (крім  населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

  Частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»визначено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам  двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована  протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Згідно п.п.1 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України;

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 року №10191/7/16-1517 кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

31.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензію № 048-72-11378 з проханням оплатити заборгованість, проте претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання електричної енергії від 30.10.2007 року як донараховане ПДВ на двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини споживання в розмірі 3 939,53 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»(01025, м. Київ,              вул. Велика Житомирська, буд. 8/14; код ЄДРПОУ 35255999) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість в розмірі 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.        

 Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

 Дата підписання рішення: 26.12.2011 року