Рішення

від 26.12.2011 по справі 35/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/415

26.12.11

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс стандарт"

до               Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОСС"    

про             стягнення 129 413 100,00 грн.,

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачів:         ОСОБА_1 –предст. за довір.;                                    

від відповідача:      не з'явились.                                    

Рішення прийняте 26.12.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 19.12.2011 до 26.12.2011.

У судовому засіданні 26.12.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОСС"  про стягнення 129 413 100,00 грн. заборгованості та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі №35/415, розгляд справи призначений на 05.12.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.12.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 26.12.2011.

Представник відповідача у судові засідання 05.12.2011, 19.12.2011 та 26.12.2011 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань  не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Стандарт" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікосс" (далі –відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №2003 (далі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 3.2. договору відповідач зобов'язався поставити товар до 31.12.2009. Приймання-передач товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на терміналах із складанням акту приймання-передачі товару.

Як передбачено п.п. 5.1., 5.2. договору, загальна вартість договору встановлюється у розмірі 190 600 000,00 грн. Розрахунки за товар проводяться покупцем у формі 100% передплати.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 129 413 100,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці нафтопродуктів та не повернув суму попередньої оплати у розмірі 129 413 100,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.10.2011, підписаним обома сторонами.

Оцінюючи  подані сторонами  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.      

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України на продавця покладений обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені договором №2003 від 20.03.2009, суму попередньої оплати у розмірі 129 413 100,00 грн. не сплатив.    

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів поставки товару і повернення суми попередньої оплати та не навів підстав для звільнення від вказаного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 129 413 100,00 грн.

З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -   

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікосс" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 36-38, ідентифікаційний код 36002510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Стандарт" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, ідентифікаційний код 35670879) 129 413 100,00 грн. (сто двадцять дев'ять мільйонів чотириста тринадцять тисяч сто гривень 00 коп.) –боргу, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.12.2011