Рішення

від 26.12.2011 по справі 5013/2395/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р. Справа № 5013/2395/11

Господарський суд Кіров оградської області в складі судді Макаренко Т.В., розгляну вши матеріали справи № 5013/2395/11

за позовом: Товариства з обм еженою відповідальністю "Тор говий Дім "Укрпостач", м . Кіровоград

до відповідача: Приватного підприємства "ЛІКМАРДС", м. Кі ровоград

про визнання недійсним та ф іктивним договору купівлі-пр одажу

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , до віреність № 2175 від 13.12.11 ;

від відповідача - участі не брали

У судовому засіданні оголо шувалась перерва 22.12.2011 року до 1 5 год. 26.12.2011 року, в порядку, визна ченому ст. 77 ГПК України.

Товариством з обмеженою в ідповідальністю "Торговий Ді м "Укрпостач" подано позовну з аяву № 01/12/11 від 01.12.2011 року до прива тного підприємства "ЛІКМАРДС " про визнання недійсним та фі ктивним договору купівлі-про дажу з мотивів невідповіднос ті вказаного договору нормам чинного законодавства ( ч.3 ст . 215, ч.1 ст. 216 та ст. 230 ЦК України).

Відповідач у відзиві на поз овну заяву вимоги позивача н е визнав, в обгрунтування сво їх заперечень зазначив насту пне.

З моменту реєстрації Прива тного підприємства „Лікмард с" до 03.10.2011 року являвся директо ром вказаного підприємства. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від „03" жовтня 2011 року (справа №5013/1789/11) порушено справу про банкрутс тво.

В абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого а рбітражного суду України „Пр о деякі питання практики вир ішення спорів, пов'язаних з ви знанням угод недійсними" пер едбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсним и, господарський суд повинен встановити наявність тих об ставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і н астання відповідних наслідк ів, а саме: відповідність зміс ту угод вимогам закону; додер жання встановленої форми уго ди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно поля гає неправомірність дій стор они та інші обставини, що мают ь значення для правильного в ирішення спору.

Отже, для визнання недійсн им у судовому порядку правоч ину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимо гам закону.

Зазначає, що між сторонами оспорюваного правочину було досягнуто згоди щодо всіх іс тотних умов передбаченого дл я даного виду договору та з до триманням законодавчо встан овлених вимог відповідно до статті 203 Цивільного кодексу У країни, про що свідчить факт й ого повного та належного вик онання .

Крім того, відповідач посил ається на ч.5 п. 5 постанови Плен уму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ пр о визнання правочинів недійс ними" в якій зазначено, що від повідно до статей 215 та 216 ЦК Укр аїни вимога про визнання осп орюваного правочину недійсн им та про застосування наслі дків його недійсності, а тако ж: вимога про застосування на слідків недійсності нікчемн ого правочину може бути заяв лена як однією зі сторін прав очину, так і іншою заінтересо ваною особою, права та законн і інтереси якої порушено вчи ненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючи сь до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поставки, зобов'язан ий був зазначити в чому саме п олягає порушення його прав т а законних інтересів.

Висновки позивача про неві дповідність оспорюваного до говору нормам чинного законо давства за відсутності при ц ьому порушень його прав та ін тересів, не є підставою для ви знання такого договору недій сним, оскільки, завданням суд у є захист саме порушених або оспорюваних прав та інтерес ів особи.

Припущення позивача про не доведеність підпису на оспор юваному правочині зі сторони відповідача не заслуговують на увагу, адже в ст. 92 ЦК Україн и визначено, що юридична особ а набуває цивільних прав та о бов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відпов ідно до установчих документі в та закону. Порядок створенн я органів юридичної особи вс тановлюється установчими до кументами та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК Укра їни, правочин, який вчиняє юри дична особа, підписується ос обами, уповноваженими на це ї ї установчими документами, д овіреністю, законом або інши ми актами цивільного законод авства, та скріплюється печа ткою.

Згідно ст. 241 ЦК України визна чено, що правочин, вчинений пр едставником з перевищенням п овноважень, створює, змінює, п рипиняє цивільні права, та об ов'язки особи, яку він предста вляє, лише у разі наступного с хвалення правочину цією особ ою.

Правочин вважається схвал еним зокрема у разі, якщо особ а, яку він представляє, вчинил а дії, що свідчать про прий няття його до виконання. На ступне схвалення правочину особою, яку представляють, ст ворює, змінює і припиняє циві льні права та обов'язки з моме нту вчинення цього правочину .

Відповідач зазначає, що осп орюваний правочин був підпис аний саме Дорошенко О.І. і дани й факт позивачем не спростов аний.

Водночас, навіть якщо припу стити інше, зазначає відпові дач, в силу приписів ст. 241 ЦК Ук раїни, даний правочин не може бути визнаним недійсним адж е він є виконаним.

Відповідач також вважає бе зпідставним посилання позив ача на норми ст. 228 ЦК України, о скільки при кваліфікації пра вочину за ст. 228 ЦК України має в раховуватися вина, яка вираж ається в намірі порушити пуб лічний порядок сторонами пра вочину або однією зі сторін. Д оказом вини може бути вирок с уду, постановлений у криміна льній справі, щодо знищення, п ошкодження майна чи незаконн ого заволодіння ним тощо.

Просить відмовити в задово ленні позовних вимог повніст ю.

Вказаний відзив підписани й О.І. Дорошенко

23.12.2011 року до господарського суду надійшла заява № 11 від 22.12.20 11 року арбітражного керуючог о Белашова К.В., в якій він пові домляє господарський суд про неможливість прибути в судо ве засідання 26.12.2001 року по даній справі та просить розглядат и вказану справу без його уча сті.

Розглянувши наявні матері али справи, заслухавши поясн ення представника позивача, обговоривши усі обставини сп рави, оцінивши подані сторон ами докази, господарський су д,

В С Т А Н О В И В:

Між товариством з обмеж еною відповідальністю «Т орговий Дім "Укрпостач» (н адалі-Позивач) та продавце м - приватним підриємством «Л ікмардс» (надалі-Відповідач) був укладений Договір купів лі-продажу №27/09/10 від 27.09.2010 (надалі -Договір).

Відповідно до розділу 1 дого вору відповідач зобов'язався поставити та передати у влас ніть позивача товар, а позива ч зобов'язався прийняти това р та сплатити його вартість в ідповідно до умов вказаного Договору.

Назву товару - насіння соняш нику, сторони узгодили у п. 1.1. Д оговору, а його кількість дом овились зазначати в специфік ації, яка є невід'ємною частин ою договору (п.2.2. Договору).

Сторони узгодили, що товар п овинен бути повністю поставл ений покупцю на протязі 2 банк івських днів з моменту підпи сання договору (п.3.1), але продав ець має право на дострокову п оставку товару з обов'язкови м повідомленням покупця.

У п. 4.1 сторони перебачили без готівковий порядок розрахун ків, а строк оплати - на протяз і 2- банківських днів з моменту виставленого рахунку (п.4.2 Дог овору).

Порядок поставки та переда чі товару сторони узгодили у розділі 5 Договору, а відповід альність сторін - у розділі 8 Д оговору.

Господарський суд дійшов в исновку, що між сторонами дос ягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених чинним за конодавством для договорів д аного виду (глава 54 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.202 ЦК Україн и правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами до матеріалів сп рави подано копії специфікац ій до оспореного договору, ко пії платіжних доручень, випи ски по операціях в обслугову ючому банку Позивача, які сві дчать про перерахування поз ивачем коштів по договору № 27/ 09/10 від 27.09.10р. згідно виставлених відповідачем рахунків, а так ож копії видаткових накладни х, виписаних відповідачем на виконання умов договору № 27/09/1 0 від 27.09.10р.

Отже, матеріали справи свід чать, що сторонами виконані у мови договору повністю.

Про вказане також сідчить п оданий до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахун ків між ТОВ «Торговий "Укрпос тач» та ПП «Лікмардс», складе ний станом на 01.03.3011 року .

При розгляді даного спору г осподарський суд враховує н аступне.

Відповідно до Постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и від 6 листопада 2009 року № 9 «Пр о судову практику розгляду ц ивільних справ про визнання правочинів недійсними» при р озгляді справ про визнання п равочинів недійсними суди за лежно від предмета і підстав позову повинні застосовува ти норми матеріального права , якими регулюються відповід ні відносини та на підставі ц их норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховува ти, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може с уперечити Цивільному кодекс у України, іншим законам Укра їни, які приймаються відпові дно до Конституції України т а Міжнародним договорам, зго да на обов'язковість яких над ана Верховною Радою України, актам президента України, по становам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влад України, орга нів влади Автономної Республ іки Крим у випадках і в межах, встановлене Конституцією Ук раїни та законами, а також мор альним засадам суспільства.

Відповідність чи невідпов ідність правочину вимогам за конодавства має оцінюватися судом відповідно до законод авства, яке діяло на момент вч инення правочину.

Відповідно до статей 215 та 216 Ц К суди розглядають справи за позовами: про визнання оспор юваного правочину недійсним і застосування наслідків йо го недійсності, про застосув ання наслідків недійсності н ікчемного правочину.

Статтею 203 ЦК України визнач ено загальні вимоги, додержа ння яких є необхідними для ч инності правочину, а саме :

1. зміст правочину не може су перечити цьому кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства.

2. особа, яка вчиняє правочи н, повинна мати необхідний о бсяг цивільної дієздатності .

3. волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі.

4. правочин має вчинятися і у формі, встановленій законом .

5. правочин має бути спрямов аний на реальне настання пра вових наслідків, що обумовле ні ним.

6. правочин, що вчиняється ба тьками (усиновлювачами), не мо же суперечити правам та інте ресам їхніх малолітніх, непо внолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України підст авою недійсності правочину є недодержання в момент їєння правочину стороною (сторона ми) вимог, які встановлені час тинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України .

У пункті 18 Постанови Плену му Верховного Суду України в ід 6 листопада 2009 року № 9 «Про с удову практику розгляду циві льних справ про визнання пра вочинів недійсними» запзнач ено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, щ о порушують публічний порядо к, визначений статтею 228 ЦК :

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних пр ав і свобод людини і громадян ина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майн а фізичної або юридичної осо би, держави, Автономної Респу бліки Крим, територіальної г ромади, незаконне заволодінн я ним.

Такими є правочини, що пося гають на суспільні, економіч ні та соціальні основи держа ви, зокрема: правочини, спря мовані на використання всуп ереч закону комунальної, дер жавної або приватної власнос ті; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або н езаконне володіння, користу вання, розпорядження об'єкта ми права власності українсь кого народу - землею як основ ним національним багатством , що перебуває під особливо ю охороною держави, її надр ами, іншими природними рес урсами (стаття 14 Конституці ї України ); правочини щодо в ідчуження викраденого майн а; правочини, що порушують п равовий режим вилучених з об ігу або обмежених в обігу об'є ктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямо вані на порушення інших об'єк тів права, передбачені іншим и нормами публічного права, н е є такими, що порушують публі чний порядок.

При кваліфікації правочин у за статтею 228 ЦК має враховув атися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказ ом вини може бути вирок суду , постановлений у кримінальн ій справі, щодо знищення, пош кодження майна чи незаконног о заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочи ну, що порушує публічний пор ядок, визначаються загальним и правилами (стаття 216 ЦК ).

Позивач не подав господарс ькому суду належних доказів наявності вини відповідача, яка виражається в намірі пор ушити публічний порядок стор онами правочину або однією з і сторін.

Не подано позивачем також і нших необхідних доказів, які свідчать , що оспорюваний дог овір був спрямований на пору шення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Ре спубліки Крим, територіально ї громади, незаконне заволод іння ним.

На запит госоподарського с уду Кіровоградська ОДПІ пові домила своїм листом № 45474/10/10-0 від 16.12.2011 року, що ПП "Лікмардс" (код Є ДРПОУ 37168050) анульовано свідоцт во платника податку на додан у вартість 23.03.2011 року.

Вказане спростовує доводи позивача про відсутність у в ідповідача такого свідоцтв а на момент укладення та вико нання сторонами оспореного д оговору.

Доводи позивача про недове деність підпису на оспорюван ому правочині зі сторони від повідача не заслуговують на увагу з огляду на норми ст. 92 ЦК України в якій Законодавцем визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та об ов'язків і здійснює їх через с вої органи, які діють відпові дно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи вст ановлюється установчими док ументами та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК Укра їни, правочин, який вчиняє юри дична особа, підписується ос обами, уповноваженими на це ї ї установчими документами, д овіреністю, законом або інши ми актами цивільного законод авства, та скріплюється печа ткою.

У судовому засіданні обгов орювалося питання щодо призн ачення почеркознавчої експе ртизи підпису директора відп овідача Дорошенко О.І., але Дор ошенко О.І. особисто зазначив , що оспорюваний правочин був підписаний саме ним і даний ф акт позивачем не спростовани й.

Крім того, статтею 241 ЦК Укра їни визначено, що правочин, вч инений представником з перев ищенням повноважень, створює , змінює, припиняє цивільні пр ава, та обов'язки особи, яку ві н представляє, лише у разі нас тупного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схвал еним зокрема у разі, якщо особ а, яку він представляє, вчинил а дії, що свідчать про прийн яття його до виконання. Нас тупне схвалення правочину о собою, яку представляють, ств орює, змінює і припиняє цивіл ьні права та обов'язки з момен ту вчинення цього правочину.

Як вже зазначалось вище, гос подарським судом встановлен о, що оспорюваний договір сто ронами виконано.

Також господарський суд вр аховує, що порушення вимог з акону щодо укладення право чину в письмовій формі є п ідставою для визнання його н едійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, з окрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Отже, підстави для визнання його недійсним або неукладе ним , у господарського суду ві дсутні.

Стосовно доводів позивача що фіктивності правочину го сподарський суд дійшов насту пних висновків.

Згідно ст.234 ЦК України фікти вним є правочин, який вчинено без наміру створення правов их наслідків, які обумовлюва лися цим правочином. Фіктивн ий правочин визнається судом недійсним.

Встановлення факту викона ння сторонами своїх зобов'яз ань за договором купівлі-про дажу № 27/09/10 від 27.09.10 року та недове деність позивачем, щодо існу вання умислу всіх сторін пра вочину виключає визнання йо го фіктивним.

У п.п. 9,20 вищезазначеного Прл енуму Верховного суд України № 9 вказується, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчи нений під впливом помилки, обману, насильства, зловмис ної домовленості представни ка однієї сторони з другою с тороною або внаслідок вплив у тяжкої обставини, є оспорюв аним.

Обставини, щодо яких помили лася сторона правочину (стат тя 229 ЦК ), мають існувати саме н а момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження св оїх вимог про визнання пр авочину недійсним повинна д овести, що така помилка дійсн о мала місце, а також що вона м ає істотне значення.

Не є помилкою щодо якості р ечі неможливість її використ ання або виникнення труднощі в у її використанні, що ста лося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язан ь, які виникли з правочину, і н е пов'язане з поведінкою іншо ї сторони правочину. Не має п равового значення помилка що до розрахунку одержання кори сті від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власног о недбальства, незнання зак ону чи неправильного його тл умачення однією зі сторін не є підставою для визнання пра вочину недійсним.

Правочин визнається вчине ним під впливом обману у випа дку навмисного введення іншо ї сторони в оману щодо обст авин, які впливають на вчинен ня правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є уми сел у діях однієї зі сторін пр авочину.

Наявність умислу в діях в ідповідача, істотність знач ення обставин, щодо яких особ у введено в оману, і сам факт обману повинна довести осо ба, яка діяла під впливом обм ану. Обман щодо мотивів право чину не має істотного значен ня.

Позивач не подав господарс ькому суду належних доказів існування, в розумінні норм с т.ст. 33,34 ГПК України, помилки з боку позивача, в чому саме вон а полягає, а також що вона має істотне значення, та існуван ня умислу в діях однієї із ст орін, чи обох сторін.

Крім того, позивач не подав господарському суду доказів порушення його прав та охоро нюваних законом інтересів з боку відповідача.

За таких обставин доводи п озивача про невідповідність оспорюваного договору норма м чинного законодавства за в ідсутності при цьому порушен ь його прав та інтересів, не є підставою для визнання таког о договору недійсним, оскіль ки, завданням суду є захист са ме порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Вказане свідчить, що у госпо дарського суду відсутні підс тави для визнання договору к упівлі-продажу № 27/09/10 від 27.09.10 рок у недійсним, нікчемним, фікти вним та таким, що укладений п ід впливом обману , або з метою завідомо суперечною держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимо г повністю.

На підставі вищевикладено го, керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 ГПК У країни, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вим ог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України р ішення господарського суду н абирає законної сили після з акінчення строку подання апе ляційної скарги, якщо апеляц ійну скаргу не було подано. У р азі подання апеляційної скар ги рішення, якщо його не скасо вано, набирає законної сили п ісля розгляду справи апеляці йним господарським судом.

Рішення може бути оскаржен е протягом десяти днів з дня й ого підписання до Дніпропетр овського апеляційного госпо дарського суду через господа рський суд Кіровоградської о бласті.

Суддя Макаренко Т.В.

повний текст підписано

03.01.2011