Рішення

від 19.12.2011 по справі 15/17-4568-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4568-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "19" грудня 2011 р.Справа  № 15/17-4568-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача  –      Наконечна І.О., Альохін А.О.,

від відповідача –   не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кутузова  про стягнення 201 782,90 грн., -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кутузова  про стягнення 201 782,90 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 14 від 05.05.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Кутузова, позивач передав, а відповідач отримав засоби захисту рослин, насіння сільськогосподарських культур на загальну суму 260 439,00 грн.,  що підтверджується видатковими накладними № 27 від 05.05.2011  р., № 30 від 13.05.2011 р.,  № 42 від 31.05.2011 р., № 51 від 01.06.2011 р., № 66 від 01.09.2011 р., № 67 від 02.09.2011 р., № 73 від 28.09.2011 р.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до умов п. 2.4 договору, яким визначено  термін оплати вартості (ціни) товару, яка сплачується покупцем, вказаний в додатках до договору, та у відповідності з додатком № 1 від 05.05.2011 р. до договору оплата відповідачем за поставлений позивачем товар мала бути здійснена у наступному порядку:

- 29,6 % оплати від ціни товару в строк до 01.08.2011р., що складає - 77 000,00 грн.;

- 70,4 % оплати від ціни товару в строк до 01.10.2011р., що складає - 183 439,00 грн.

Також позивач відмітив, що відповідач порушив умови договору сплативши лише 62 000,00 грн. - 31.08.2011 року та 15 000,00 грн. - 16.09.2011 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за умовами договору у розмірі 183 439,00 грн.

Також позивач вказав, що у відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Так, посилаючись на положення ст.ст. 611, 612, 624 ЦК України, позивач зазначає, що має право на відшкодування збитків, які відповідно до п. 7.4 договору встановлені у твердій сумі в залежності від тривалості порушення зобов'язання відповідачем і на момент звернення з цією позовною заявою складають 10 % від неоплаченої вартості товару.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-4568-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

         Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” (постачальник)  та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Кутузова(покупець) був укладений договір поставки на умовах кредитного договору № 14, відповідно до якого позивач як постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) товари а відповідач як покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2.           найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни)товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.3 цього договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2 договору на банківський рахунок постачальника. Платіжні реквізити постачальника вказані в кінці тексту  договору - у Розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін». Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в кінці тексту цього договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом викладені  в 2.7-2.11 договору та в додатках до договору.

Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний    перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак  пошкодження або псування товару  і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання , письмово заявити постачальнику . При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору товар вважається переданим  постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру ) , вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній) ; по якості - відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості підприємства-виробника.

         Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки  на умовах товарного кредиту є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з'ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 260 439,00 грн., а  саме:

-          згідно видаткової накладної № 27 від 05.05.2011 р. (а.с. 28) було поставлено товар на суму 8 050,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 30 від 13.05.2011 р. (а.с. 29) було поставлено товар на суму 64 970,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 42 від 31.05.2011 р. (а.с. 30) було поставлено товар на суму 46 610,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 51 від 01.06.2011 р. (а.с. 31) було поставлено товар на суму 56 399,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 66 від 01.09.2011 р. (а.с. 32) було поставлено товар на суму 18 910,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 67 від 02.09.2011 р. (а.с. 33) було поставлено товар на суму 62 000,00 грн.;

-          згідно видаткової накладної № 73 від 28.09.2011 р. (а.с. 34) було поставлено товар на суму 3 500,00 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного та умов договору, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором поставки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформлених накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару було сплачено відповідачем частково в сумі 62 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 31.08.2011 р., та в сумі  15 000,00 грн. згідно виписки по рахунку від 16.09.2011 р. У зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вказаним договором поставки в розмірі 183 439,00 грн.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу  відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому відповідно до умов п. 2.4 договору, яким визначено  термін оплати вартості (ціни) товару, яка сплачується покупцем, вказаний в додатках до договору, та у відповідності з додатком № 1 від 05.05.2011 р. до договору оплата відповідачем за поставлений позивачем товар мала бути здійснена у наступному порядку:

- 29,6 % оплати від ціни товару в строк до 01.08.2011р., що складає - 77 000,00 грн.;

- 70,4 % оплати від ціни товару в строк до 01.10.2011р., що складає - 183 439,00 грн.

З огляду на дату поставки товару та здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару, відповідно відповідачем було порушено строк виконання зобов'язання з оплати товару.  

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як встановлено п. 7.4 договору, покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору; сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням  цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

При цьому згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором щодо здійснення оплати поставленого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу збитки в розмірі 10% від неоплаченої суми, що складають 18 343,90 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 14, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 201 782,90 грн. (183 439,00 грн. основного боргу +  18 343,90 грн. збитків).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кутузова  про стягнення 201 782,90 грн., задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кутузова  (67755, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вул. Леніна, буд. 46; код ЄДРПОУ 03768747, п/р 26006316183 в ПАТ „Райфайзен Банк Аваль” МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроном плюс” (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, буд.10; код ЄДРПОУ 36955705; п/р 26002060469999 в ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 328704) заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту № 14 від 05.05.2011 р. в розмірі 183 439/сто вісімдесят три тисячі чотириста тридцять дев'ять /грн. 00 коп., збитки в сумі 18343/вісімнадцять тисяч триста сорок три/ грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2017/дві тисячі сімнадцять /грн. 83 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                    Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 р.