Рішення

від 19.12.2011 по справі 15/17-4545-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4545-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "19" грудня 2011 р.Справа  № 15/17-4545-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача  –   не з'явився,  

від відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт” про стягнення 12 945,65 грн. та розірвання кредитного договору, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Інвестбанк” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт”  про стягнення 12 945,65 грн. та розірвання кредитного договору, посилаючись на наступне.

19.05.2008 р. між Акціонерним комерційним банком „Інвестбанк” (правонаступником якого є ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк”) та ТОВ „Агрометекспорт” був укладений  кредитний договір № 53-08/ОД, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит на умовах овердрафту у вигляді відновлюваної кредитної лінії у сумі 15 989,71 грн. строком до 02.06.2008 року зі сплатою за користування кредитом 27 % річних.

Як вказує позивач, рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2008 р. у справі № 8/134-08-4005 позов банку задоволено та ухвалено стягнути з відповідача кредит в сумі 15985,16 грн., відсотки в сумі 1438,20 грн. (за період з 21.06.2008 р. по 20.10.2008 р.), крім того пеню, штраф, держмито та ІТЗ. Позивач зазначив, що відповідно до вказаного рішення судом було видано наказ від 18.11.2008 р., при цьому вказані кошти не стягнені (в тому числі кредит).

Окрім вищезазначених вимог банку до відповідача, згідно вказаного кредитного договору нараховані відсотки за період з 21.10.2008 р. по 20.10.2011 р. в сумі 12945,65 грн. Щодо вказаних відсотків позов раніше не заявлявся.

Несплата відповідачем відсотків є істотним порушенням кредитного договору №53-08/ОД від 19.05.2008 р.

При цьому позивач посилається на ст.ст. 536, 1054 Цивільного кодексу України, якими  визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, про що зазначається в укладеному кредитному договорі.

Також згідно зі ст.ст. 1049, 1050, 1054 і 1056 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. Також позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором.

Згідно зі ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, на думку позивача, існують передбачені діючим законодавством та умовами вказаного кредитного договору підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості по відсоткам та розірвання кредитного договору № 53-08/ОД від 19.05.08р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-4545-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином. У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком „Інвестбанк” (правонаступником якого є ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк”) та ТОВ „Агрометекспорт” був укладений  кредитний договір № 53-08/ОД, згідно п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на умовах овердрафту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування та граничним розміром заборгованості у сумі 15989,71 грн. на покриття витрат поточної діяльності шляхом  здійснення   платежів   понад   залишок власних   коштів   на   поточному   рахунку   позичальника №2600230906980 у АКБ "Інвестбанк", а позичальник зобов'язується повернути банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, на умовах і в строки, визначені в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору строк повернення кредиту - 02 червня 2008 року, з урахуванням зобов'язань, встановленнях п.5.23 цього договору.

П. 1.3 закріплює, що за користування кредитом позичальник щомісяця сплачує банку відсотки з розрахунку 24% річних.

Згідно укладеної сторонами додаткової угоди від 02.06.2008 р. до вказаного кредитного договору № 53-08/ОД строк повернення кредиту було продовжено до 01 серпня 2008 року, а відсоток за користування кредитом було збільшено до 27% річних.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 цього договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця, у перший робочий день після 20 числа поточного місяця, за період з 21 числа попереднього місяця по 20 число поточного місяця включно та на дату повернення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у році, місяці (метод нарахування „факт/факт”).

Позичальник сплачує відсотки щомісяця до 28 числа поточного місяця та на дату повернення кредиту. Сплата відсотків здійснюється на рахунок банку по нарахованих доходах, зазначений у даному договорі. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на неробочий день, позичальник сплачує відсотки у робочій день, наступний за таким неробочим днем (п. 2.2 договору).

Позичальник доручає банку від його імені і за його рахунок щомісяця здійснювати операції по поверненню кредиту, сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди, штрафних санкцій (пені), інших платежів на користь банку, передбачених цим договором. Черговість сплати заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами визначається банком самостійно (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору у  випадку несвоєчасного повернення кредиту або сплати відсотків, сума кредиту або відсотків переноситься на рахунок простроченої чи сумнівної заборгованості і підлягає негайній сплаті на цей рахунок (рахунки). Номера рахунків  простроченої чи  сумнівної заборгованості  повідомляються  позичальнику  в письмовому вигляді додатково.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 2 ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно умов договору № 53-08/ОД від 19.05.2008 р. та додаткової угоди до нього  банк зобов'язався надати відповідачу кредит на умовах овердрафту у вигляді відновлюваної кредитної лінії в сумі 15 989,71 грн. на строк до 01 серпня 2008 року, а відповідач у відповідності з п. 2.2 договору зобов'язався забезпечити повернення отриманих кредитних коштів і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені кредитним договором.   

Як вказує позивач та встановлено судом, банком були виконанні зобов'язання за вказаним договором, а саме відповідачу були надані обумовлені кредитні кошти.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2008 р. у справі № 8/134-08-4005. Так, згідно вказаного рішення суду позов АКБ „Інвестбанк” задоволено та стягнуто з відповідача на користь банку неповернутий кредит в сумі 15985,16 грн., несплачені відсотки в сумі 1438,20 грн. (за період з 21.06.2008 р. по 20.10.2008 р.), пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 922,42 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 46,58 грн., штраф у сумі 20 000,00 грн., держмито та витрати на ІТЗ судового процесу. При цьому на виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 18.11.2008 р. Однак, як вказує позивач та вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про повернення вказаного наказу позивачу без виконання від 08.02.2010 р., кошти за вказаним рішенням суду не стягнені (в тому числі кредит).

З огляду на викладене, позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитними коштами за період з 20.10.2008 р. по 20.10.2011 р., що складають за розрахунком позивача 12 945,65 грн.

Так, неповерненням кредитних коштів з боку відповідача за вищевказаним кредитним договором останній порушив умови кредитного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем відповідачу процентів за користування неповернутими кредитним коштами за вказаним договором № 53-08/ОД від 19.05.2008 р., що складають 12 945,65 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим позивачем заявлено вимогу про розірвання вказаного кредитного договору № 53-08/ОД від 19.05.2008 р. з огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 6.5 кредитного договору визначено, що у випадку істотного порушення позичальником умов даного договору (несвоєчасна сплата кредиту/або частини кредиту, відсотків), а також у випадках, зазначених в п. 5.11 даного договору (щодо дострокового повернення кредиту і сплати відсотків), банк вправі достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір і стягнути з позичальника, зокрема, суму несплачених відсотків.

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.      

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Ч. 3 ст. 1056 ЦК України передбачено, що у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Так, саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків, що не спростовано відповідачем належними доказами, є підставою для розірвання цього договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами по справі кредитного договору від 19.05.2008 р. № 53-08/ОД.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Комерційний банк „Інвестбанк” про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 53-08/ОД від 19.05.2008 р. в розмірі 12 945,65 грн. та розірвання вказаного кредитного договору цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачем,  відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт”  про стягнення 12 945,65 грн. та розірвання кредитного договору задовольнити у повному обсязі.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт” (65066, м. Одеса, вул. Варненська, 10, корп. А; код ЄДРПОУ 31368682) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б; код ЄДРПОУ 20935649) заборгованість за кредитним договором № 53-08/ОД від 19.05.2008 р в сумі 12 945/дванадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять /грн. 65 коп. несплачених відсотків.

3.          Розірвати кредитний договір № 53-08/ОД від 19.05.2008 р., укладений між Акціонерним комерційним банком „Інвестбанк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Інвестбанк”; 65066, м. Одеса, вул. Варненська, 10, корп. А; код ЄДРПОУ 31368682) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт” (65066, м. Одеса, вул. Варненська, 10, корп. А; код ЄДРПОУ 31368682).

4.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрометекспорт” (65066, м. Одеса, вул. Варненська, 10, корп. А; код ЄДРПОУ 31368682) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б; код ЄДРПОУ 20935649) витрати по сплаті держмита в сумі 214/двісті чотирнадцять/грн. 46 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                     Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 р.