Рішення

від 26.12.2011 по справі 20/17-4605-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-4605-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа  № 20/17-4605-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АВАЛОН-2011”

про стягнення заборгованості у сумі 17 132,29 грн.

                                                                                                                    Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АВАЛОН-2011”, в якій, просить стягнути з відповідача 17 132,29 грн., у тому числі 11 421,53 грн. основного боргу та 5 710,76 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №1003 юр від 30.05.2011р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 7.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, за відсутністю доказів його належного повідомлення про час та місце розгляду справи, невиконання відповідачем вимог ухвали суду, а також у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі, розгляд справи ухвалою від 7.12.2011 р. було відкладено на 26.12.2011р.

У судове засідання 26.12.2011р. представник позивача не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „АВАЛОН-2011” про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру (а.с.24), а також на фактичну адресу, зазначену у договорі, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуте поштою із відміткою про відсутність адресата (а.с.28-35), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АВАЛОН-2011” був укладений договір купівлі-продажу №1003юр (а.с.11-12), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар –рибну продукцію. Найменування, асортимент, вартість і кількість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору моментом поставки є дата оформлення відповідної накладної. Згідно з п.4.3 покупець зобов'язується повністю оплатити суму, вказану у кожній накладній протягом  21 календарного дня з моменту поставки.

Згідно з п.4.4, 4.5 договору за несвоєчасне проведення розрахунків, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, нарахування якої не припиняється через 6 місяців від дня, коли ці зобов'язання мали бути виконані. У випадку прострочення більше ніж на 25 календарних днів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладні №2090335 від 28.07.2011р. (а.с.13), позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, передавши по вказаній накладній товар на загальну суму 16 687,20 грн.

Як вказує позивач, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору у повному обсязі не виконав, сплативши за товар частково у сумі 5 265,67 грн., у зв'язку з чим залишок основного боргу склав 11 421,53 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми разом із нарахованим штрафом у розмірі 5 710,76 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк –21 календарний день не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у сумі 11 421,53 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає, що згідно до ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

На підставі ст.82, 111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056, суд вказує, що згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом  4.5 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення терміну проведення розрахунків більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого товару. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Приймаючи до уваги, що строк розрахунку за поставлений товар настав 19.08.2011р. і протягом 25 днів з цього моменту відповідач за поставлений товар не розрахувався, 50% штраф нарахований позивачем з урахуванням вимог договору. Перевіривши розрахунок штрафу у сумі 5 710,76 грн., наданий позивачем, суд доходить висновку про його обґрунтованість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує часткову сплату відповідачем вартості товару, те, що співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 4000 грн.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати, у відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  ВИРІШИВ:

1.            Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю „АВАЛОН-2011” (66014, м. Одеса, пр-т Ак.Глушка, 29, оф.425, ідентифікаційний код 37548733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код 32248136) 11 421 /одинадцять  тисяч чотириста двадцять одну/ грн. 53 коп. заборгованості, 4000 /чотири тисячі/ грн. 00 коп. штрафу, 171 /сто сімдесят одну/ грн. 32 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість / грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.  В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 3.01.2012р.