Рішення

від 19.12.2011 по справі 15/17-4570-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-4570-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "19" грудня 2011 р.Справа  № 15/17-4570-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача  –    Бабаян В.С.,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД” про стягнення 144 275,38 грн., -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пейд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД”  про стягнення 144 275,38  грн., посилаючись на наступне.

Між ТОВ „Пейд” та ТОВ „Континент Трейд Лімітед ЛТД” був укладений договір поставки ГСМ № 597/06 від 06.06.2011 р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідачу. .

Як зазначає позивач, на виконання вказаного договору ним як постачальником було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № 33 від 09.06.2011 р. на суму 140 309,15 грн.

Так, за умовами п. 4.2 вказаного договору відповідач як покупець був зобов'язаний здійснити 100% оплату товару на протязі двох календарних днів з дня поставки товару, тобто останній день настав 11.06.2011 року.

Однак, як вказує позивач, згідно банківської виписки відповідач, порушуючи строки оплати за договором, частково перерахував позивачу суму за поставлений товар у розмірі 20168,00 грн. двома платежами 22.07.2011 р. –168,00 грн. та 25.07.2011 р. –20 000,00 грн.

Таким чином, прострочена заборгованість відповідача за поставлений товар за договором поставки ГСМ № 597/06 від 06 червня 2011 року складає 120 141,15 грн.

До того ж позивач посилається на п.4.5 договору та ст. 625 ЦК України,  згідно якої в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання відповідач повинен оплатити позивачу 35% річних від простроченої суми. Сума нарахованих позивачем 35% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором поставки ГСМ № 597/06 від 06 червня 2011 року складає 7409,12 грн.

Крім того, згідно п. 5.2 договору у разі затримки оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день затримки оплати. Так, розмір пені за договором поставки ГСМ № 595/06 від 06 червня 2011 року складає 16725,11 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-4570-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

06 червня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пейд” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД” (покупець) був укладений договір поставки ГСМ № 597/06, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується на умовах і в порядку, передбаченими цим договором, поставити товар -  нафтопродукти, а відповідач як покупець зобов'язується на умовах, визначених договором, прийняти товар та оплатити його. Кількість, асортимент, ціна, умови поставки і оплати товару на кожну окрему партію визначаються в накладних документах (видаткова накладна або акт прийому-передачі), а в разі підписання додаткової угоди також в цих додаткових угодах. Накладні документи і додаткові угоди являються невід'ємною частиною цього договору та свідчать про повну домовленість сторін (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється узгодженими партіями на основі заявок покупця. Заявки подаються покупцем як в письмовій, так і в усній формі (п. 1.3 договору). Партія вважається узгодженою, а заявка прийнятою:

- у разі передоплати –з моменту оплати покупцем виставленого постачальником рахунка на оплату, впродовж дії даного рахунка;

- у разі відстрочки платежу –з моменту підписання супровідних документів на товар.

Оплачений покупцем рахунок свідчить про досягнуту згоду сторін відносно найменування, асортименту, кількості, ціни товару і умов поставки (п. 1.4 договору).

П. 3.1 договору передбачено, що на основі узгоджених заявок покупця постачальник виставляє рахунок на оплату. В рахунку вказується строк, на протязі якого він являється дійсним до оплати. В разі, якщо оплата товару була здійснена пізніше строку, вказаного в рахунку, то постачальник має право здійснити перерахунок кількості товару, що відпускається, у відповідності з цінами, встановленими постачальником на день оплати рахунку або повернути перераховану грошову суму на поточний рахунок покупця.

Згідно п. 3.2 договору виставляння постачальником рахунку на оплату і прийняття покупцем рахунка до оплати свідчить про досягнення сторонами згоди по кількості, номенклатурі і ціні товару, якщо інше не узгоджено сторонами шляхом підписання додаткової угоди, видаткової накладної або акта-прийому-передачі, що являються невід'ємною частиною договору.

Передача товару здійснюється партіями (п. 3.3 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості –згідно технічним умовам і по кількості –згідно накладним документам (п. 3.5 договору).

Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання по постачанню товару з моменту передачі товару покупцю (представнику покупця згідно довіреності) або транспортній організації в залежності від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаротранспортною накладною, або видатковою накладною, або актом прийому-передачі (п. 3.6 договору).

Згідно п. 3.7 договору право власності на товар і ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю або перевізнику.

Відповідно до п. 3.8 договору в момент передачі товару покупець передає представнику постачальника належним чином оформлену довіреність на отримання товару, а також підписує супровідні документи на вантаж (товарно-транспортну накладну і/або видаткову накладну).

Покупець зобов'язаний не пізніше двох робочих днів з моменту отримання від постачальника акту прийому-передачі товару або видаткової накладної підписати акт прийому-передачі товару або видаткову накладну і передати один оригінал постачальнику або направити по факсу  з одночасною відправкою оригіналу рекомендованим листом (п. 3.9 договору).

В п. 4.1 договору зазначена вартість товару по кожній партії, яка визначається в рахунку на оплату або видатковій накладній, або акту прийому-передачі товару.

Покупець зобов'язується здійснити 100% передоплату за товар або по факту поставки впродовж двох календарних днів з моменту отримання товару, якщо інші умови оплати не вказані у додатковій угоді (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків до повного його виконання (п. 7.1 договору).

        Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з'ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар –нафтопродукти згідно видаткової накладної № 33  від 09.06.2011 р. на суму 140 309,15 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано відповідачем через уповноважену особу –Цандура Віктора Олександровича, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЦ № 266247 від 07.06.2011 р. та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаній видатковій накладній, скріпленого печаткою відповідача.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного та умов договору, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором поставки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої видаткової накладної і виставленого рахунку № 09.6-10 від 09.06.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вартість поставленого позивачем товару відповідачем було сплачено частково, що вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки, згідно якої відповідач частково перерахував позивачу суму за поставлений товар у розмірі 20168,00 грн. двома платежами 22.07.2011 р. –168,00 грн. та 25.07.2011 р. –20 000,00 грн. Таким чином, сума боргу відповідача за отриманий  товар складає 120 141,15 грн. (140 309,15грн. –20 168,00 грн.).

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу  відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 5.2 договору № 597/06 від 06.06.2011 р., у випадку порушення строків оплати, вказаних в п. 4.2, 4.4 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочення платежу.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає з п. 4.2 договору № 597/06, строк оплати товару відповідачем становив 2 календарних дня від дати поставки товару. Отже, з огляду на дату здійснення позивачем поставки товару за  вищевказаною видатковою накладною 09.06.2011 р., строк для оплати товару сплинув відповідно 11.06.2011 р.

Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем і отриманого відповідачем товару.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором щодо здійснення оплати поставленого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню:

-  за період з 12.06.2011 р. по 21.07.2011 р. (40 дн.) на суму боргу в розмірі 140 309, 15 грн. за видатковою накладною № 33 від 09.06.2011 р., що складає 2385,25 грн.;

- за період з 22.07.2011 р. по 24.07.2011 р. (3 дн.) на суму боргу в розмірі 140 141,15 грн., що складає 182,18 грн.;

- за період з 25.07.2011 р. по 27.10.2011 р. (95 дн.) на суму боргу в розмірі 120 141,15 грн., що складає 4841,69 грн.

Відтак, загальна сума нарахованої пені, що підлягає стягненню з відповідача з огляду на порушення ним строку оплати товару, складає 7409,12 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 12).

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. В п. 5.4 договору № 597/06 встановлено, що за прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару більше ніж на сім днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочки, а також 35% річних від простроченої суми боргу у відповідності зі ст. 625 ЦК України, що не звільняє його від відповідальності, передбаченої п. 5.2 договору  ю        осьтрочку відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен оплатити позивачу 35 відсотків річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що в договорі № 597/06 встановлено інший відсоток річних, відповідно сплаті підлягають 35% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 35% річних.

Щодо порядку здійснення розрахунку суми річних за договором № 597/06, то з огляду на те, що сума боргу змінювалась у зв'язку з частковою оплатою відповідачем вартості поставленого товару, суд вважає правомірним здійснений позивачем розрахунок річних на відповідну суму боргу:

-          за період з 12.06.2011 року по 21.07.2011 року (40 дн.) на суму боргу в розмірі 140 309,15 грн., що склали  5373,84 грн.;

-          за період з 22.07.2011 року по 24.07.2011 року (3 дн.) на суму боргу в розмірі 140 141,15 грн., що склали 406,41 грн.;

-          за період з 25.07.2011 року по 27.10.2011 р. (95 дн.) на суму боргу в розмірі 120 141,15 грн., що складає 10944,86 грн.  

Відтак, загальна сума 35% річних складає 16 725,11 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 12).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 597/06, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 144 275,38 грн. (120 141,15 грн. основного боргу + 7 409, 12 грн. пені + 16 725,11 грн. 35% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Пейд” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейд” до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД” про стягнення 144 275,38 грн.  задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент Трейд Лімітед ЛТД” (65009, м. Одеса, пер. Шевченко, буд. 14/5; код ЄДРПОУ 35929572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейд” (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25, оф. 903; код ЄДРПОУ 31431743) суму боргу за поставлений за договором № 597/06 від 06.06.2011 р. товар в розмірі 120 141/сто двадцять тисяч сто сорок одна/грн. 15 коп., пеню в сумі 7409/сім тисяч чотириста дев'ять/грн. 12 коп., 35% річних в сумі 16 725/шістнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять /грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1442/одна тисяча чотириста сорок дві/грн. 75 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                 Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 р.