Рішення

від 22.12.2011 по справі 18/2831/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2831/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         22 грудня 2011 р.                                                                      Справа № 18/2831/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073,    м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСвіт", 39200, Полтавська область, Кобеляцький район, м. Кобеляки, вул. Касьяна, 28/15

про стягнення 37927,70 грн.

                                                                      Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Студенніков Д.М.

від відповідача: Бойко Є.Г.

Представники після перерви:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бойко Є.Г.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2011 року.

В судовому засіданні 22.12.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 37927,70 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L2067-03/08 від 11.03.2008 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить його підпис у протоколі судового засідання від 20.12.2011 року (а.с. 96), у попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому до суду відзиві на позовну заяву від 21.12.2011 року (а.с. 97-99) проти задоволення позовних вимог заперечує частково, визнаючи наявність заборгованості лише в розмірі 22030,95 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

11.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроСвіт" (відповідач, лізингоодержувач) був укладений договір оренди (фінансового лізингу) № L2067-03/08 (а.с. 9-11), у відповідності до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації, що є додатком № 2 до вказаного договору (а.с. 15), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 8.1. та п. 8.2. договору оренди (фінансового лізингу) № L2067-03/08 від 11.03.2008 року (далі - договір), цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків з цим договором. Зобов'язання лізингодавця за цим договором набувають чинності з дня сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу і адміністративної комісії згідно графіку лізингових платежів, який є додатком № 1 до спірного договору (а.с. 12-13), та за умови відсутності заборгованості по сплаті лізингових платежів за іншими договорами фінансового лізингу або оренди між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Як вбачається з п. 9.3. договору, графік лізингових платежів є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 1.2. договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку лізингових платежів та не може бути менше одного року.

Згідно п. 4.1. договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

У відповідності до п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до договору (а.с. 16-18), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому в разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати рахунок самостійно. В такому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.4 Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У відповідності до п. 4.9. договору, для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США.

За змістом графіку лізингових платежів, між сторонами було досягнуто домовленість, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. Загальних умов фінансового лізингу.

Відповідно до положень п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9. договору сторони обрали валюту - євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9. договору сторони обрали валюту - долар США), розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу; у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/aбо виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором; у разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення; у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9. договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти; в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним (п. п. 6.1.1.-6.1.5. договору).

Відповідно до п. 6.2. Загальних умов фінансового лізингу, змінений за правилами п. 6.1. Загальних умов фінансового лізингу розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем - прийнято на умовах фінансового лізингу сівалку пневматичну OMEGA6 м, транспортний візок, електронний керуючий пристрій, привідний вал, 2008 року випуску, серійний номер 004 (далі - предмет лізингу), що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 03.04.2008 року (а.с. 19).

У відповідності до положень п. 1.1. договору та п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання виконав лише частково.

Згідно п. 6.1. договору, лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку не сплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів   (п. 6.1.1. договору).

У відповідності до п. 6.2. договору, у випадку настання зазначених у п. п. 6.1.1.-6.1.7. цього договору обставин лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, лізингодавець має право здійснити дії, зазначені в п. 6.1. договору.

21.12.2009 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії поштової квитанції та списку рекомендованих поштових відправлень (а.с. 22), позивачем на адресу відповідача було направлено лист за № 27/8-12/09 (а.с. 21) з проханням погасити існуючу за ним заборгованість в розмірі 67978,09 грн. у триденний строк з моменту отримання даного листа.

15.01.2010 року, що підтверджується наявними у справі копіями поштових квитанцій, списку рекомендованих поштових відправлень та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24-25), позивач на адресу відповідача було направлено лист за № 55/1-01/10 (а.с. 23), яким позивач повідомив відповідача про відмову від спірного та вимагав від нього передати предмет лізингу у добровільному порядку. Даний лист був отриманий відповідачем 18.01.2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів даної справи, предмет лізингу був повернутий відповідачем та прийнятий позивачем відповідно до акту вилучення предмета лізингу від 28.01.2010 року (а.с. 20), його вартість на момент повернення, згідно бухгалтерських даних з ПДВ, склала 92018,98 грн.

У відповідності до п. 6.4. договору у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються   лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 8.1.17. Загальних умов фінансового лізингу, у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю платежі, визначені  п. 10.3.2. цих Загальних умов.

Згідно із п. 10.3.2. Загальних умов фінансового лізингу, у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю наступні платежі:

- комісію за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу;

- нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

- суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

- заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

- суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, і змінену за визначеними в графіку правилами.

16.02.2010 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії поштової квитанції та списку рекомендованих поштових відправлень (а.с. 26), позивачем було виставлено відповідачу рахунок № L2067-03/08/T від 15-02-2010 року на загальну суму 37927,70 грн. (а.с. 27), який не був оплачений відповідачем, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку, до суми заборгованості в розмірі 37927,70 грн. позивачем включено:

- комісію лізингодавця без ПДВ (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу в сумі 1858,53 грн.;

- пеню в розмірі 650,01 грн.;

- відшкодування частини вартості предмета лізингу в розмірі 92926,64 грн. При цьому сума непогашеної вартості змінена за правилами договору з урахуванням наступних пояснень позивача: у даній складовий зазначено суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору та змінену за правилами, наведеними в договору. Так, договір фінансового лізингу був укладений на 36 періодів (тобто 36 місяців), в період дії цього договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури за періоди з першого по двадцять перший, тобто з травня 2008 року по січень 2010 року (остання цифра у виставленому рахунку співпадає з періодом лізингу, за який виставлений рахунок). Згідно договору, за інші періоди рахунки не були виставлені внаслідок припинення Договору отже частина вартості предмета лізингу, яка мала б бути сплачена відповідно до графіку, повинна бути відшкодована. Згідно графіку лізингових платежів станом на 22 період лізингу (лютий 2010 року) сума непогашеної вартості предмета лізингу становить 57469,50 гривень. Відповідно до п. 10.3.2. Загальних умов фінансового лізингу, до сплати підлягає сума непогашеної вартості предмета лізингу, змінена за визначеними в графіку правилами. За змістом графіку коригування (зміна) розміру лізингових платежів відбувається за правилами п.п. 6.1.1.-6.1.5. Загальних умов фінансового лізингу. Дані пункти встановлюють, що у випадку зміни встановленого Національним банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті лізингоодержувачем. Дана складова рахунку відображає суму індексації як різницю індексованої остаточної вартості та остаточної вартості згідно бухгалтерського обліку, а під індексацією слід розуміти співвідношення платежу початкового курсу валютного договору фінансового лізингу та курсу долару США, встановленого Національним банком України на день виставлення останнього періодичного рахунку. На день укладення спірного договору курс долару США складав 4,949 грн., а на день виставлення останнього періодичного платежу - 8,002400 грн.;

- відшкодування вартості предмета лізингу (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) в сумі 18683,50 грн.;

- комісію лізингодавця без урахування ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) в сумі 2431,49 грн.;

- комісію лізингодавця з урахуванням ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) в сумі 10683,32 грн.;

- додаткові витрати з урахуванням ПДВ (суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не 6ули сплачені лізингоодержувачем), що складаються з:

              - 581,26 грн. витрат зі зберігання предмета лізингу, які підтверджуються копіями договору зберігання від 25.09.2009 року, акту приймання-передачі на зберігання, платіжного доручення № 313461 від 13.04.2010 року, рахунку-фактури № СФ-0000015 від 31.03.2010 року, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000009 від 31.03.2010 року на загальну суму 5426,11 грн., з яких ті, що стосуються зберігання вилученого предмета лізингу -138,76 грн., платіжного доручення № 30928 від 13.03.2010 року, рахунку-фактури № СФ-0000011 від 28.02.2010 року, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000006 від 28.02.2010 року на загальну суму 4650,24 грн., з яких ті, що стосуються зберігання вилученого предмета лізингу - 210,00 грн., платіжного доручення № 319369 від 15.02.2011 року, рахунку-фактури № СФ-0000001 від 31.01.2011 року на загальну суму 9294,00 грн., з яких ті, що стосуються зберігання вилученого предмета лізингу - 232,50 грн. (а.с. 31-39);

      - 4300,00 грн. витрат по транспортуванню предмета лізингу, які підтверджуються копіями платіжного доручення № 30031 від 03.02.2010 року, рахунку-фактури № СФ-0000028 від 01.02.2010 року, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000028 від 01.02.2010 року, заявки за № 290110 на загальну суму 5100,00 грн., з яких ті, що стосуються транспортування вилученого предмета лізингу - 2550,00 грн. (а.с. 40-42);

- відшкодування частини вартості предмета лізингу (вартість повернутого предмета лізингу) в розмірі 92018,98 грн., яка віднімається від суми п. п. 1-8 рахунку.

Як було зазначено вище, представник відповідача в судовому засіданні та у наданому до суду відзиві на позовну заяву позов визнає лише частково на суму 22030,95 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, заслухавши надані представниками сторін пояснення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням приписів ст. 78 ГПК України з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (№ 723/97- ВР від 16.12.1997 року), за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно приписів ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За змістом ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пп. 3 п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 1.1. договору, а також п. 8.1.4. Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Приписами ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Порядок вчинення відмови від договору фінансового лізингу та повернення предмета лізингу встановлено розділом 6 спірного договору та розділом 10 Загальних умов фінансового лізингу.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що в ході її розгляду позивачем не було надано до суду достатнього обгрунтування нарахованої до стягнення комісії лізингодавця без урахування ПДВ в сумі 2431,49 грн., приймаючи до уваги, що така комісія була сплачена відповідачем у розмірі 4092,41 грн. під час дії спірного договору, що підтверджується наявними копіями рахунків-фактур за № L2067-03/08/18 від 01.10.2009 року, № L2067-03/08/19 від 02.11.2009 року, № L2067-03/08/20 від 01.12.2009 року, а також копією банківської виписки по рахунку (а.с. 100-104).

Так само позивачем під час розгляду справи не надано до суду достатнього обгрунтування нарахованої до стягнення комісії лізингодавця з урахуванням ПДВ в сумі 10683,32 грн., оскільки ані чинним законодавством України, зокрема приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ані договором такий вид комісії не передбачено.

Крім того, в ході розгляду даної справи позивачем не доведено та достатнім чином не обгрунтовано нарахованих до стягнення витрат по транспортуванню предмета лізингу в розмірі 2550,00 грн. Позивачем не надано належних доказів того, що послуги з перевезення були надані саме з приводу предмета лізингу, як не надано і допустимих та належних доказів сплати ним зазначених сум саме за перевезення предмета лізингу, а також не надано доказів того, що підписаний між ним та Приватним підприємством "Транс-Авто-Д" акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000028 від 01.02.2010 року стосується надання послуг з перевезення саме предмета лізингу, оскільки ані у рахунку-фактурі, ані в даному акті не зазначено за перевезення якого саме предмета були сплачено позивачем грошові кошти в розмірі 5100,00 грн. Позивачем не обгрунтовано належним чином понесення ним витрат на транспортування предмета лізингу саме в розмірі 2550,00 грн, оскільки в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000028 від 01.02.2010 року вказана сума в розмірі 5100,00 грн. з ПДВ без якоїсь конкретизації. В порушення вимог ст. ст. 901, 908, 909 ЦК України позивачем не надано до суду жодних доказів укладання договору перевезення з Приватним підприємством "Транс-Авто-Д". Слід зазначити, що у позовній заяві позивачем зазначається сума понесених додаткових витрат у розмірі 2131,74 грн., тоді як до складу цих витрат включено витрати зі зберігання предмета лізингу та витрати по транспортуванню предмета лізингу, що загалом становлять 3131,26 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість за договором лише в сумі 22030,95 грн., до складу якої входять: комісія лізингодавця без ПДВ (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу) в сумі 1858,53 грн., відшкодування частини вартості предмета лізингу в розмірі 92926,64 грн. (з урахуванням вартості повернутого предмета лізингу в розмірі 92018,98 грн. складає 907,66 грн.), відшкодування вартості предмета лізингу (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) в розмірі 18683,50 грн. та витрати зі зберігання предмета лізингу в розмірі 581,26 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині правомірні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 650,01 грн. пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами п. 5.1. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування спеціальних строків позовної давності щодо нарахованої до стягнення пені.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що пеня була нарахована позивачем відповідно до рахунків № L2067-03/08p2 від 17.12.2009 року (а.с. 29, зворотній бік) та № L2067-03/08p від 15.01.2010 року (а.с. 30), тоді як даний позов було подано до суду 04.10.2011 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин заявлене відповідачем клопотання про застосування спеціальних строків позовної давності судом задовольняється, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 650,01 грн. задоволенню не підлягають.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроСвіт" (39200, Полтавська область, Кобеляцький район, м. Кобеляки, вул. Касьяна, 28/15, п/р 26005100011238 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605, код ЄДРПОУ 32813209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, п/р 2600514928 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 34480657) - 22030,95 грн. боргу, 220,31 грн. державного мита та 137,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.  В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                             Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 26.12.2011 року.