Постанова

від 17.11.2011 по справі 2а-4980/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 року                                                                        № 2а-4980/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя

до

Відкритого акціонерного товариства «Гідроелектромонтаж»

про

стягнення податкового боргу, –

 В С Т А Н О В И В:

          Позивач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Запоріжжя, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Гідроелектромонтаж»про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з транспортного податку в розмірі 2044, 50 гривень та податкового боргу з земельного податку в розмірі 14240, 38 гривень.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 35), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулося до суду, відповідач всі відправлені документи отримав 04.11.2011 року, що підтверджується підписом про одержання.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV).

Згідно зі статтею 18 Закону №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними, а в силу частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Гідроелектромонтаж» є юридичною особою, зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 15.03.1994 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 524288, ідентифікаційний код: 13723817.

Станом на 12.10.2011 року за підприємством рахується податковий борг з транспортного податку в розмірі 2044, 50 гривень та податковий борг з земельного податку в розмірі 14240, 38 гривень

Згідно поданого до ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя розрахунку з транспортного податку на 2009 рік, де відповідачем задекларовано до сплати суму податку в розмірі 1022, 25 гривень щокварталу. На день подання позову до суду відповідач має заборгованість за ІІІ та ІV квартали 2009 року.

У зв'язку із поданням до ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя розрахунку земельного податку на 2009 рік, де відповідачем вказано розмір щомісячних платежів у сумі 796, 08 гривень та за грудень 2009 року у розмірі 796, 03 гривень, але починаючи з 30.10.2009 року за відповідачем рахується заборгованість з цього податку в розмірі 3181, 37 гривень (в результаті того, що на момент нарахування по особовому рахунку підприємства рахувалась переплата в розмірі 2, 90 гривень, тому сума боргу була зменшена).

Згідно поданого до ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя розрахунку земельного податку на 2010 рік, де відповідачем вказано розмір щомісячних платежів у сумі 843, 04 гривень, але не сплаченої у встановлені строки, за підприємством рахується заборгованість з цього податку в розмірі 10959, 52 гривень.

Працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Гідроелектромонтаж»з питання дотримання граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за результатами якої складений Акт № 4301 від 16.12.2010 року.

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

-          підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим відповідачем порушені граничні строки сплати податкового зобов'язання, яке сплачується протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 «а»пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

По земельному податку несвоєчасно сплачено суму узгоджених зобов'язань в розмірі 2384, 70 гривень в тому числі:

-          за періоди: з 30.07.2009 року по 31.07.2009 року –792, 70 гривень (ставка 10 %);

-          за періоди: з 30.10.2009 року по 20.01.2010 року –2, 90 гривень (ставка 20 %);

-          за періоди: з 31.08.2009 року по 20.01.2010 року –793, 02 гривень (ставка 50 %);

-          за періоди: з 30.09.2009 року по 20.01.2010 року –796, 08 гривень (ставка 50 %).

На підставі Акту перевірки № 4301 від 16.12.2010 року, працівниками податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення Форми «Ш»від 20.12.2010 року № 0018321501/0 на суму податкового зобов'язання –0, 58 гривень; № 0018331501/0 на суму податкового зобов'язання –79, 27 гривень; № 0018311501/0 на суму податкового зобов'язання –794, 55 гривень.

Всі вищевказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем під підпис.

Пеня в розмірі 68, 08 гривень нарахована за період з 01.09.2009 року по 20.01.2010 року на підставі підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань.

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкового зобов'язання, ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно підпункту 6.2.1, 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були направлені перша (1/860 від 02.09.2009 року) та друга (2/366 від 14.05.2010 року) податкові вимоги. Працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя були складені Акти № 30 від 18.03.2010 року та № 52 від 18.05.2010 року про неможливість вручення платнику податків податкової вимоги у зв'язку з тим, що відповідач фактично не знаходиться за адресою його місцезнаходження, про що свідчать повернуті поштові відправлення.

Вищевказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.

17.06.2010 року ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя було прийнято рішення № 129 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Таким чином, податкова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає з транспортного податку –2044, 50 гривень та податкового боргу з земельного податку –14240, 38 гривень.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із статтею 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зі скаргами на прийняті податкові повідомлення-рішення відповідач не звертався, а тому вони вважаються узгодженими та з дня їх отримання починається строк для погашення податкового зобов'язання.

Згідно з абзацом другим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові інспекції виконують такі функції, а саме: подають до судів позови до  підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач неодноразово повідомлявся Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Запоріжжя про виникнення у нього заборгованості, але належним чином не відреагував, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем перед Державним бюджетом України не погашена та складає з транспортного податку в розмірі 2044, 50 гривень та податкового боргу з земельного податку в розмірі 14240, 38 гривень.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Гідроелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 13723817)  на користь Місцевого бюджету Ленінського району міста Запоріжжя (код одержувача 34677103 в ГУ ДК України у Запорізькій області МФО 813015) податковий борг з транспортного податку у розмірі 2044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 50 копійок (код платежу 12020100 на р/р 33210807700006) та податкового боргу з земельного податку у розмірі 14240 (чотирнадцять тисяч двісті сорок) гривень 38 копійок (код платежу 13050100 на р/р 33217811700006).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                          Шевченко А.В.