Постанова

від 20.12.2011 по справі 13125/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків  

 "20" грудня 2011 р.                                                                        № 2а- 13125/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді -  Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника  позивача –ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 01.11.2011р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 16152/10/10-022 від 16.09.11р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом  Приватного підприємства "Алівія Плюс"  до   Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова  про   скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду  з  зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від  12.09.2011р. №0003131520 ДПІ Червонозаводського району м. Харкова  за   платежем податок на додану вартість за основним платежем - 100 007,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі п.п.20.1.1, ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 27.07.2011р. № 1199 проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Алівія Плюс", код (ЄДРПОУ 35972610) в частині правомірності формування податкового кредиту за період з 01.05.2010 по 30.05.2010 р. ПП "Алівія Плюс" повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки повідомленням від 27.07.2011 року №13779/70-15/7, яке направлено на податкову адресу підприємства рекомендованим листом 28.07.2011 та 03.08.2011 лист повернувся з відміткою «адресат не значиться». За результатами перевірки складено акт від 16.08.2011 №3454/15-215/35972610 яким встановлено порушення вимог п.50.2 ст.50, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 100007,45 грн.

Акт від 16.08.2011 №3454/15-215/35972610 було направлено позивачеві рекомендованим листом 16.08.2011 який повернувся 29.08.2011 з відміткою «адресат не значиться».

За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 12.09.2011 року №0003131520 яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 100 007,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 .00 грн.

Відповідно до приписів ст.79 ПК України обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, податковою інспекцію вжито усі заходи для належного повідомлення підприємства про проведення перевірки. Дотримання зазначених умов представником позивача не спростовано, а відповідно посилання останнього на п 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, судом до уваги не приймаються.

Стосовно підстав для проведення перевірки (п.79.1. ПК України) необхідно зауважити, що в якості фактичної підстави в наказі ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова  від 27.07.2011р. № 1199 вказано про виявлені недостовірні дані що містяться в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №73 від 19.01.2011.

Але ані наказ, ані повідомлення про перевірку крім посилань на загальні законодавчі норми (п.п.20.1.1. пп..198.6, ст.198, п.п.79.1.ст.79, ст.78 та  п.п.75.1.2 .п.75.1. ст.75) не містять конкретних норм, якими передбачаються підстави для проведення даної перевірки (тобто п.п. 78.1.4. ПК України), що свідчить про відсутність нормативного обґрунтування рішення, про проведення перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.4 ст. 78 ПК України визначено таку обставину, за наявності якої проводиться документальна позапланова перевірка «виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту».

Всупереч наведеним нормам Податкового кодексу України відповідачем не було направлено позивачу такого письмового запиту, неотримання відповіді на який стало б підставою для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що право у податкового органу на проведення  документальної невиїзної перевірки не виникло та суб'єкт владних повноважень не мав законодавчо визначених підстав для початку проведення перевірки та оформлення вказаного акту за її результатами.

Водночас з цим, дотримуючись приписів ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі, та досліджуючи фактичні обставини, які покладені відповідачем в основу спірного акту перевірки, суд зазначає таке.

В акті від 16.08.2011 №3454/15-215/35972610 зазначено що в ході перевірки було встановлено, що згідно з уточнюючим розрахунком з податку на Додану вартість та додатку №5 за травень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 19.01.2010 р.). підприємство «Алівія Плюс»включено до складу податкового кредиту податкові накладні, період виписки яких понад 365 календарних днів. Податковий кредит був сформований за рахунок податкових накладних виписаних у грудні 2008 року, січні 2009року, лютому 2009 року.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому у Податковому Кодексі наведено пункт 50.2 такого змісту: "Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. "

В акті від 16.08.2011 №3454/15-215/35972610 зазначено що ПП «Алівія Плюс»вже перевірено управлінням податкового контролю оподаткування юридичних осіб за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року акт від 01.07.2010 року №05487/233/35972610.

Таким чином на час подання уточнюючого розрахунку перевірку вже було проведено та цей факт не є підставою обмеження права платника податків на самостійне виправлення помилок платником податків тим більше що відповідно праву платника податків на подання уточнюючого розрахунку кореспондує право податкового органу на проведення перевірки відповідно до п.50.3. відповідно до якого у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит податкові накладні, виписані в грудні 2008 та січні-лютому 2009 року, оскільки це суперечить нормам Податкового кодексу України щодо строків такого включення суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Але на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень абзацу 2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов'язок. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентом позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Вданому випадку необхідно враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

В стовпці № 3 «Період виписки» розділу II «Податковий кредит»Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (в редакції, чинній на дату виписки вищезгаданих податкових накладних) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності ПК України, платник податку мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Отже, Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду –з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, до виникли до набрання ним чинності. З огляду на це та норму статті 58 Конституції України визначені статтею 198 ПКУ нові строки для формування податкового кредиту повинні застосовуватися лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

З реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень 2009 року та листопад 2009 року, вбачається, що позивачем було включено до реєстрів отримані податкові накладні, виписані у грудні 2008 року та січні, лютому 2009 року. Разом з тим позивачем у подальшому була допущена арифметична помилка та податковий кредит за вищезазначеними накладними не був врахований при визначенні зобов'язання позивача за сплатою податку на додану вартість.

Судом досліджено документи щодо господарських операцій позивача із його контрагентом якими підтверджується факт реального виконання господарських операцій позивачем, мета та факт використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування його контрагентом, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних (недійсних) правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення під час дослідження в судовому засіданні, а також в акті перевірки не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків..

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про неправомірність винесення ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова спірного податкового повідомлення –рішення та про  необхідність його скасування, у зв"язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню .

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71,  159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  Приватне підприємство "Алівія Плюс" до  Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова  про  скасування податкового повідомлення-рішення  –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011р. №0003131520 Державної податкової інспекції Червонозаводського району міста Харкова  за   платежем податок на додану вартість за основним платежем - 100 007,00 грн. (сто тисяч сім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн (одна гривня).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,  а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками        апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено  26 грудня 2011 року.    

Суддя                                                                                            Шляхова О.М.