Рішення

від 21.12.2011 по справі 24/17-4307-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/17-4307-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2011 р.Справа  № 24/17-4307-2011

за позовом Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;  

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"; 

2. Приватне підприємство "Миколаївська продовольча компанія"

про стягнення 122 366,32грн.;  

                Суддя  Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін   

Від позивача: Скворцов К.С. на підставі посвідчення №1707 від 29.04.2011р.

Від відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум": не з'явився

2. Приватного підприємства "Миколаївська продовольча компанія": не з'явився

Суть спору: Науково-виробниче підприємство "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" та Приватного підприємства "Миколаївська продовольча компанія" про стягнення 124 266,32 грн.

21.12.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло уточнення до позовної заяви, відповідно до якого представник позивача просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум»та з Приватного підприємства "Миколаївська продовольча компанія" - 122 366,32грн. –основного боргу, у зв'язку з тим, що 20.10.2011р. ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум" було сплачено 1900грн.

Відповідачі у судові засідання не з'явились, про поважність причин відсутності не повідомили, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали, право на захист не використали, хоч і повідомлялися про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, у пункті 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

06.10.2010р. між Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (компанія) та Івано-Франківською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"(дистиб`ютор) укладено Дистиб'юторську угоду № 0106/10, відповідно до умов якої, Компанія зобов'язується передати, а Дистриб`ютор прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами даної угоди.

Відповідно до п. 1.2 угоди №0106/10 від 06.10.2010р. кількість та асортимент продукції, поставленої по даній угоді,  визначається сторонами в товарних накладних, які є невід'ємною частиною даної угоди. Загальний асортиментний список  продаваної продукції зазначений в додатку до даної угоди, що є невід'ємною його частиною. Сумою угоди є сума всіх поставок.

Пунктом 4.9.3  угоди №0106/10 від 06.10.2010р. передбачено, що датою отримання продукції є дата отримання продукції  на склад дистриб'ютора. Факт отримання продукції на склад дистиб'ютора підтверджується  відмітками на товаросупровідних документах (ТТН, видаткові накладні, тощо) після отримання продукції компанії на склад дистриб'ютора претензії по кількості та якості не приймаються.

Згідно п.6.2 дистриб'юторської угоди оплата за продукцію здійснюється  шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач належним чином виконав умови даної угоди, поставив відповідачу товар на загальну суму  175 996,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №  НИ-00006048 від 22.11.2010р.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30.11.2010 року у якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" за дистриб'юторською угодою №0106/10 між Науково-виробничим підприємствома "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Приватним підприємством "Миколаївська продовольча компанія" (Поручитель) укладено Договір поруки № 30/11/3 відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед НВП “Нива”ТОВ відповідати за належне виконання ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум"умов п.п. 1.1., 6.1., 7.1. Дистриб'юторської угоди.

Згідно з п. 2.2 договору  поруки  поручитель зобов'язаний  у триденний термін з моменту отримання повідомлення від кредитора виконати вимоги кредитора по даному договору шляхом перерахування суми вимог на рахунок кредитора вказаний в повідомленні.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2011р. позивач надіслав Приватному підприємству "Миколаївська продовольча компанія" вимогу відповідно до якої просить, Приватне підприємство "Миколаївська продовольча компанія" сплатити заборгованість у сумі 124 266,32 грн.

Відповідач ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум" до теперішнього часу не виконав  вимоги НВП „Нива” ТОВ та не погасило заборгованість за дистиб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно  вимог  статті 33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини  на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України,  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.   Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.   

Відповідно  до ст. 43 ГПК України, господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  стягнути з відповідачів, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

 1.  Позов Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум"  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум»та Приватного підприємства "Миколаївська продовольча компанія" про стягнення 122 366,32грн. –задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" (01024, м. Київ, вул Академіка Богомолця, 6, код ЄДРПОУ 35849369)  в особі, Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" (76000, м. Івано –Франківськ, вул Чорновола, 175, код ЄДРПОУ 37243352) та Приватного підприємства "Миколаївська продовольча компанія" (65078, м. Одесса, вул Космонавтів, 32 код ЄДРПОУ 37097430) на користь Науково-виробничого підприємства „Нива” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 19201066) 122 366,32 грн. заборгованості, 1242,66грн. державного мита  та 236, 00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Суддя                                                                                           О.Ю.Оборотова  

Повний текст рішення виготовлено та підписано  26.12 .2011р.