Постанова

від 24.10.2006 по справі 8/721пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/721пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.10.06                                                                                 Справа № 8/721пд-ад.

Суддя господарського суду Луганської області   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

до   1-го відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченський комбікормовий завод», смт Красноріченське Луганської області,

      2-го відповідача –Приватного підприємства „Авангард Інвест Компані”, місто Луганськ, -

про визнання угоди недійсною,

при секретарі судових засідань Герасименко Р.В.,

в присутності представників сторін:

від  позивача – Кошаков Д.В. –державний податковий інспектор, - довіреність №63/10-11 від 10.01.06 року;

від  1-го відповідача –Платонова Н.М., - довіреність №1 від 04.10.06 року;

від 2-го відповідача -  не прибув, -  

встановив:

           суть спору: позивачем -  Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області (далі –ОДПІ, - Позивач) заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу  №б/н від 19.11.2004 року,  укладеного між Приватним підприємством «Авангард Інвест Компані»(далі –ПП «АІК», - Продавець, Відповідач), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю „Красноріченський комбікормовий завод» (далі –ТОВ «Красноріченський КЗ», - Покупець, 1-й Відповідач), - з іншого боку, - на загальну суму 26000 грн. 00 коп. -  як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України, - далі - ГК), та про застосування щодо Покупця за договором  наслідків, передбачених  ст. 208 ГК України, - а саме: стягнути в доход держави з ТОВ «Красноріченський КЗ»на підставі укладеної та виконаної угоди 85932 грн. 00 коп.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 06.10.06 року.

          2-й відповідач до цього засідання не прибув.

Поштовою службою повернуто до суду повістки та додані до них пакети документів про призначення справи до попереднього судового засідання та до власне судового засідання.

          У судовому засіданні представники позивача та 1-го відповідача звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому судом його задоволено.

          Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

          Крім того, він звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, яке полягає у тому, що   він просить:

визнати недійсним договір №б/н від 23.11.04 року (що відповідає фактичним обставинам справи), а не від 19.11.04 року;

стягнути:

           з Приватного підприємства «АІК»- на користь ТОВ «Красноріченський КЗ»все отримане  ним на підставі договору;

з ТОВ «Красноріченський КЗ»стягнути на користь Державного бюджету України не 85932,00 грн., як сказано у пункті 2 резолютивної частини позовної заяви, а 26000,00 грн. (що відповідає фактичним обставинам справи та умовам спірного договору).

          З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст.ст.49 та 51 КАСУ, а також частини 1 ст. 208 Господарського кодексу України, судом її прийнято, долучено до справи та враховано при прийнятті кінцевого рішення по ній.

1-й  Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього за №144 від 05.10.06 року, посилаючись на те, що:

договір укладено, підписано та виконано у повному обсязі відповідно до чинного законодавства;

до укладення договору ТОВ «Красноріченський КЗ»вжив заходів до перевірки  юридичного статусу ПП «АІК», а також того, чи є він платником податків, у т.ч. податку на додану вартість (далі –ПДВ);

позивач не надав доказів того, що сторони по договору уклали його з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

2-й Відповідач відзив на позов та витребувані судом докази не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань.

Суд, вважаючи, що 2-й Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань, виходить з наступного:

          - ухвали суду про призначення справи до попереднього судового засідання та до судового засідання, а також судові повістки були спрямовані за юридичною адресою ПП «АІК»(місто Луганськ, вул. Краснознаменна,14), але повернуті поштовою службою до суду з позначкою «немає такої організації»;

          - як сказано у частині 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року, №1155, - поштові відправлення можуть бути повернуті об'єктом поштового зв'язку  за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 40, 49, 51, частиною 6 ст. 71, ст. 87 КАСУ, суд здійснив розгляд справи за відсутності відповідача або його представника, - на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши представників  позивача та 1-го відповідача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1. 29.04.04 року Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області ТОВ «Красноріченський КЗ», ідентифікаційний код 32973977, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що того ж дня зроблено реєстраційний запис №13661050002000058, який внесено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №182 Управління статистики у Кремінському районі Луганської області 25.09.06 року та довідкою Головного управління статистики у Луганській області №13-48/1440 від 12.07.06 року.

          З матеріалів справи вбачається, що підприємство взято на облік в якості платника податків.

          2.  19.10.04 року  виконавчим комітетом Луганської міської ради ПП «АІК»зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №13821020000001312.

           Постановою господарського суду Луганської області від 05.12.05 року, справа №9/611ад, запис про проведення державної реєстрації ПП «АІК»визнано недійсним, а підприємство припинено як юридичну особу.

          Постанова суду не оскаржувалася та  набрала чинності у встановленому законом порядку.

          ІІ.1.  23.11.2004 року між ПП «АІК»(Продавець) та ТОВ „Красноріченський КЗ” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №б/н предметом якого є 10000 літрів дизельного пального по ціні 2,60 грн. за 1 літр на суму 26000,00 грн. (пункти 1.1  та 1.2 договору).

          За отриманий товар Покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунка (п.2.2.1).

          Термін дії договору  - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором  (п.5.1).

          2. В якості доказів виконання згаданого договору його сторонами надано наступні документи:

          - накладну №178 від 23.11.04 року, згідно якій ПП „АІК”  відпустило ТОВ «Красноріченський КЗ»10000 літрів дизпалива по ціні 2,60 грн. за 1 літр  – на загальну суму 26000,00 грн.;

          - податкову накладну №178 від 23.11.04 року, видану ПП «АІК»- про продаж ТОВ «Красноріченський КЗ»10000 літрів дизпалива по ціні 2,60 грн. за 1 літр на суму 26000,00 грн., з яких ПДВ становить 4333,33 грн.;

          - платіжне доручення:

           №221 від 23.11.04 року на суму 26000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 4333,33 грн., - при цьому в якості підстави платежу вказано рахунок №165 від 23.11.04 року.

          Отже, 1-й відповідач надав суду належні докази повного виконання та належного документування  спірного договору.

          ІІІ. 2-м відповідачем, незважаючи на вимогу суду, не надано доказів того, що операція купівлі-продажу за договором №б/н від 23.11.04 року знайшла своє відображення у його податковій звітності.

          Як вбачається з вищезгаданої постанови господарського суду Луганської області від 05.12.05 року по  справі №9/611ад (про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП «АІК»та припинення юридичної особи), - засновник цього підприємства Сопов Віталій Анатолійович  зареєстрував підприємство на своє ім'я на пропозицію свого друга Гладкова А.П., який у подальшому заволодів печаткою і статутними документами підприємства та зник разом з ними.

Сопов В.А. ніякої підприємницької діяльності не здійснював, жодного документу (у тому числі –договорів, бухгалтерської та податкової звітності) від імені підприємства не складав, не підписував та не надавав до податкових органів; де на час розгляду справи знаходяться  печатка та статутні документи, - йому не відомо, як не відомо і те, хто здійснює діяльність підприємства від його імені.

          З урахуванням викладеного, заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з таких підстав.

          ІУ.1.Матеріалами справи (постанова господарського суду Луганської області від 05.12.05 року, справа №9/611ад) належним чином доведено, що станом на 23.11.04 року –тобто день укладення спірного договору №б/н від 23.11.04 року, - засновник  ПП „АІК” Сопов Віталій Анатолійович  не здійснював статутну діяльність цього підприємства, - без будь-яких законних підстав  її  здійснювали треті –невстановлені  - особи.

          Це стало достатньою підставою для винесення господарським  судом Луганської області  вищезгаданої постанови від 05.12.05 року –про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи - ПП «АІК».

          По справі також незаперечно доказано, що:

директор ПП «АІК»Гладков А.П. (у такій якості він значиться як сторона по спірному договору), на прохання якого Сопов В.А. зареєстрував ПП «АІК», - за своєю домашньою адресою (м. Луганськ, кв. Сонячний,13, кв. 90) не проживає з березня 2004 року і його місцезнаходження не відоме;

ПП «АІК» з 08.09.05 року є відсутнім за своєю юридичною адресою.

          2.Матеріалами цієї справи НЕ доведено, що засновник ПП «АІК»Сопов В.А. у встановленому законом порядку уповноважив інших осіб підписати від його імені  з ТОВ „Красноріченський КЗ” договір №б/н від 23.11.04 року, а це говорить про те, що при його укладенні порушено наступні вимоги закону –Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ):

          статті 202, в частині 1  якої сказано, що угода –це є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

          статті 203, а саме:

          частини 1, в якій сказано, що зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

          частини 2, в якій сказано, що особа, яка укладає угоду, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

          частини 3, в якій сказано, що волевиявлення учасника угоди повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі;

          частини 5, в якій сказано, що угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.          

          1-й Відповідач не надав до суду доказів того, що ним у момент підписання спірного договору були належним чином перевірені повноваження «директора Гладкова А.П.»на право підписання договору.

          Суд вважає, що при укладенні  спірного договору №б/н від 23.11.04 року  сторони порушили  правило  частин 1, 2, 3 та 5 ст. 203 ЦКУ, - тобто договір від імені ПП «АІК»підписала особа, яка  не мала на те належних повноважень, що прямо заборонено вищецитованим законом; дії цієї особи не були спрямовані на реальне настання тих правових наслідків, про які йдеться у договорі.

          3.Виходячи з цього, суд при вирішенні даного спору керується правилом, викладеним у частині 1 статті 215 ЦКУ, а саме:

           підставою недійсності угоди є недодержання в момент її укладення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою та п'ятою статті 203 цього Кодексу.

          Крім того, у частині 2-й статті  215 ЦКУ сказано:

           недійсною є угода, якщо її недійсність встановлена законом (нікчемна угода).

          4.Виходячи з цього, суд вважає, що до угоди, укладеної сторонами, треба застосувати правило наступних частин ст. 216 ЦКУ:

          частини 1, в якій сказано:

          недійсна угода не тягне за собою юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю.

          У випадку недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана  повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цієї угоди, а у випадку неможливості такого повернення, наприклад, якщо отримане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування;

          частини 3, де говориться, що правові наслідки, встановлені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо  законом не встановлені спеціальні умови їх застосування або спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод.

          Суд вважає, що, з урахуванням наявних у справі доказів, у нього маються підстави вважати, що до договору купівлі-продажу №б/н від 23.11.04 року повинні бути застосовані спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод.

          5.Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна угода, яку уклали між собою Перший та Другий відповідачі, є господарською,  а тому при вирішенні цього спору  суд керується частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГК),   в якій сказано:

          господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства..., може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Аналізуючи договір №б/н від 23.11.04 року, суд вважає, що доказами його укладення з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, є наступні:

          а)укладення договору від імені ПП «АІК»невстановленими особами, які не мали на те будь-яких законних повноважень, чим порушено вищенаведені вимоги статей 202 та 203  ЦКУ;

          б)відсутність ПП «АІК»за юридичною адресою;

          в)ненадання ПП «АІК» до податкових органів податкової звітності, в якій знайшли б своє відображення операції по спірному договору.

          З огляду на це,  вищевикладене дає підстави суду  дійти висновку про те, що угода №б/н від 23.11.04 року укладена з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, до неї треба застосувати наслідки, передбачені частиною 1 ст.208 ГК України,  якою встановлені спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод та в якій сказано:

           якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разу виконання зобов'язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне  з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що Першим та Другим відповідачами 23.11.04 року укладено договір купівлі-продажу №б/н з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          Умисел на укладення такої угоди доведено лише з боку  ПП «АІК».

          З огляду на це до даної угоди підлягає застосуванню правило частини 1 ст. 208 ГК України, а саме: у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

          Про правомірність такого висновку сказано у пункті 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а саме:

          необхідною умовою для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР (далі –ЦК УРСР) є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

          До угод, що підпадають під ознаки статті 49 ЦК УРСР, належать, зокрема, угоди, спрямовані на  приховування підприємствами, установами і організаціями чи громадянами, які набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів…

            (Суд, посилаючись на це роз'яснення, має на увазі, що чинним Цивільним кодексом України не передбачено статті-аналога статті 49 ЦК УРСР, - але  такими є ст. 207 та 208 ГК).

          Аналогічне положення викладено  і в підпункті 7.3 п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 року №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки».  

          ІІ. 1-й та 2-й відповідачі  позовні вимоги не спростували.

          Отже, за таких обставин позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 202, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України; ст.207 та частини 1 ст.208 Господарського кодексу України,  та 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”;  керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158-163  та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов  задовольнити у повному обсязі.

          2.Визнати договір купівлі-продажу №б/н, укладений 23.11.2004 року, у місті  Луганську, - між Приватним підприємством «Авангард Інвест Компані», ідентифікаційний код 33241257,  яке знаходиться у  місті Луганську, вул. Краснознаменна, 14, р/р 26007001982001/980 в „Укрінбанку”, місто Луганськ, МФО 304836, -  з  одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноріченский комбікормовий завод», ідентифікаційний код 32973977, яке знаходиться у смт. Красноріченське Кремінського району, вул.. Шевченко, 11 Луганської області, р/р 26002301101131 у філії «Відділення «Промінвестбанку»у місті Рубіжне, МФО 304642, - з іншого боку, - таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та недійсним з моменту його укладення, - тобто з 23.11.2004 року.

          3.Стягнути з Приватного підприємства «Авангард Інвест Компані», ідентифікаційний код 33241257,  яке знаходиться у  місті Луганську, вул. Краснознаменна, 14, р/р 26007001982001/980 в „Укрінбанку”, місто Луганськ, МФО 304836, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченский комбікормовий завод», ідентифікаційний код 32973977, яке знаходиться у смт. Красноріченське Кремінського району, вул.. Шевченко, 11 Луганської області, р/р 26002301101131 у філії «Відділення «Промінвестбанку»у місті Рубіжне, МФО 304642,  - грошові кошти у сумі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп., отримані ним за продане дизельне пальне у кількості 10000 (десять тисяч) літрів  згідно договору №б/н від 23.11.04 року.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченский комбікормовий завод», ідентифікаційний код 32973977, яке знаходиться у смт. Красноріченське Кремінського району, вул.. Шевченко, 11 Луганської області, р/р 26002301101131 у філії «Відділення «Промінвестбанку»у місті Рубіжне, МФО 304642,   - на користь держави 10000 (десять тисяч) літрів дизельного пального по ціні 2,60 грн. за 1 літр на суму 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. -  товарно-матеріальні цінності, отримані  ним на виконання договору №б/н від 23.11.04 року.

          Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 24.10.06 року за згодою представників позивача та 1-го відповідача  оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 26.10.2006 року.

Суддя                                                                                                  А.П.Середа