Постанова

від 23.12.2011 по справі 2а-8304/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р.                                                                                    № 2а-8304/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді –Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання –Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:     

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства “РА ЦЄ” до Державної податкової інспекції у Сихівському районі в м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство “РА ЦЄ" (далі –ПП “РА ЦЄ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі – ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000372321/0 та № 0000382321/0, що прийняті за наслідками невиїзної позапланової перевірки ПП "РА ЦЄ" з питань правових відносин з ТзОВ "Втордеревпром" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, оформленої актом № 63/23-209/36027289 від 03.02.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Втордеревпром", та вартості наданих останнім послуг до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законами України “Про податок на додану вартість” та "Про оподаткування прибутку підприємств". Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Аналогічно по валових витратах на придбання послуг. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем.  Відповідно, ПП “РА ЦЄ” жодним чином не порушувало норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не можуть в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 05.10.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. В процесі проведення перевірки встановлено, що  контрагент ПП “РА ЦЄ"  - ТзОВ "Втордеревпром" не має основних засобів та виробничих потужностей, відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Актом позапланової перевірки ТзОВ "Втордеревпром" від 24.09.2010 року встановлено нікчемні правочини підприємства з контрагентами, в тому числі і з ПП "РА ЦЄ". Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, та валових витрат, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства та актів здачі-прийняття робіт. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП “РА ЦЄ” зареєстроване 17.07.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ –36027289, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 9/15. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ в Сихівському районі м. Львова, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Сихівському районі м. Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ПП “РА ЦЄ” з питань правових відносин із ТзОВ "Втордеревпром" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2010 року № 63/23-209/36027289.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-          п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі –Закон № 168), у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 99845,47 грн., в тому числі: за лютий 2009 року  –8389,00 грн.; за травень 2009 року –2574,00грн.; за червень 2009 року –6490,00 грн.; за липень 2009 року –26490,00 грн.; за серпень 2009 року –6490,00 грн.; за вересень 2009 року  - 4362,00 грн.; за жовтень 2009 року –6554,00 грн.; за листопад 2009 року - 4510,00 грн.; за грудень 2009 року –17420,00 грн.; за січень 2010 року -  5600,00 грн.; за лютий 2010 року –7040,000 грн.; за березень 2010 року  - 3614,00 грн.;

-          п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі –Закон № 283), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 125023,00 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 104604,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 20419,00 грн.  

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000372321/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 156278,75 грн., в тому числі за основним платежем –125023,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –31255,75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000382321/0 за платежем податок на додану вартість в розмірі 124806,00 грн., у тому числі за основним платежем –99845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –24961,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку та додану вартість змінена не була.

Судом встановлено, що ПП “РА ЦЄ” включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року,  за липень 2009 року, за серпень 2009 року, за вересень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року та за березень 2010 року податок на додану вартість в сумі 99845,47 грн., сплачений в складі вартості отриманих від ТзОВ "Втордеревпром" рекламних послуг.

Також встановлено, що в 2009 році та в І кварталі 2010 року позивач включив до складу валових витрат вартість наданих ТзОВ "Втордеревпром" рекламних послуг на загальну суму 500093,38 грн.  

Відповідно до наданих позивачем документів, між ПП “РА ЦЄ” та ТзОВ "Втордеревпром"  28.12.2009 року, 09.03.2010 року, 30.11.2009 року, 01.12.2009 року, 01.03.2010 року, 04.01.2010 року, 01.02.2010 року, 11.02.2010 року, 26.11.2009 року, 02.11.2009 року, 01.10.2009 року, 26.09.2009 року, 16.09.2009 року, 01.09.2009 року, 03.08.2009 року, 06.07.2009 року, 01.07.2009 року, 10.06.2009 року, 12.06.2009 року, 03.06.2009 року, 26.05.2009 року, 04.05.2009 року, 24.04.2009 року, 11.02.2009 року, 10.02.2009 року укладено договори, згідно з якими ПП “РА ЦЄ” (Замовник) замовляє, а ТзОВ "Втордеревпром" (Виконавець) бере на себе обов'язок по наданню послуг для третіх осіб –організації та проведення рекламних компаній, розповсюдження поліграфічних рекламних матеріалів, проведення консультацій з надання послуг у Західному регіоні

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вищенаведених договорів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, а саме: в договорах відсутні конкретизація та обсяг послуг, що належало виконати (надати), строки надання таких послуг, місце та час надання, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на послуги, адже предметом майже кожного договору є декілька послуг, відсутня адреса місцезнаходження третіх осіб, на користь яких надавались послуги.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, між ПП "РА ЦЄ" та ТзОВ "Втордеревпром" було підписано акти здачі-прийняття робіт та видано відповідні кожному акту податкові накладні.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту за відповідні періоди: лютий 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року. А вартість наданих рекламних послуг включено до складу валових витрат 2009 року та  І кварталу 2010 року.

Крім того, ПП “РА ЦЄ” перераховано на розрахунковий рахунок ТзОВ "Втордеревпром" грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками за березень 2010 року, лютий 2010 року, грудень 2009 року, листопад 2009 року, жовтень 2009 року, вересень 2009 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, жовтень 2009 року, вересень 2009 року та січень 2010 року.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 № 143 зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. встановлено  вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.          

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:          

а)порядковий номер податкової накладної;          

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою  для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі - № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Також, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт, підписані нібито за наслідками наданих послуг, оформлені не належним чином –у них відсутні будь-які посилання на  конкретизацію послуг, які надавались, вартість кожної послуги, якщо таких надавалось декілька, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис усіх питань, з яких надавались консультації. Також, враховуючи специфіку консультаційних послуг, у замовника, який споживав дані послуги, для віднесення  вартості послуг до валових витрат, мали б бути відомості, які б містили дані, про те, яку саме роботу по проведенню консультацій з надання послуг у Західному регіоні було проведено виконавцем за укладеними договорами про надання послуг, об'єм наданих послуг.

          Натомість позивачем на вимогу суду не надано жодних підтверджень того, що було предметом  послуги по проведенню консультацій з надання послуг у Західному регіоні.

На думку суду, представлених ПП "РА ЦЄ" документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операцій з ТзОВ "Втордеревпром". Відтак, валові витрати сформовано неправомірно.

          З врахуванням висновків суду щодо неправомірності включення до валових витрат вартості рекламних послуг, а також беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій. А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

          Крім того, відповідно до акта про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Втордеревпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.06.2010 року № 2268/23-2/25560778 від 24.09.2010 року, у ТзОВ "Втордеревпром" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі і надання будь-яких послуг ПП "РА ЦЄ", що, в свою чергу, унеможливлює включення позивачем до складу валових витрат сум вартості послуг та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких послуг.

          Також слід зазначити, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.10.2011 року, основним видом діяльності ТзОВ "Втордеревпром" є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, в той час як предметом послуг, відповідно до представлених первинних господарських документів з ПП "РА ЦЄ", є надання рекламних послуг, консультацій.

          Щодо долучених до матеріалів справи фотографій, то суд вважає, що в силу приписів ст. 70 КАС України, такі не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містять інформації щодо того, які саме послуги надавались, де, на чиє замовлення, для кого тощо.

          Суд вважає безпідставним покликання позивача на лист Держкомпідприємництва № 7319 від 16.09.2011 року в частині виключних підстав визнання правочинів нікчемними. При розгляді спорів щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат суду в будь-якому слід з'ясовувати реальність господарської операції.

Судом також не можуть бути взяті до уваги висновки Львівського окружного адміністративного суду, викладені в рішенні № 2а-9108/10/1370, про неправомірність дій ДПІ в Сихівському районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки ТзОВ "Втордеревпром" висновків щодо безтоварності та нікчемності фінансово-господарських операцій з контрагентами, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 року рішення першої інстанції скасовано, а справу провадженням закрито.    

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ПП "РА ЦЄ" було допущено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 99845,47 грн., та п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 125023,00 грн.

          Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000372321/0 та № 0000382321/0 є правомірними.

          Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

  П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.12.2011 року.

         Суддя                                                                                          Потабенко В.А.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Потабенко В.А.