Рішення

від 29.06.2006 по справі 17/173-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/173-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.06р.

Справа № 17/173-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АССАФ”, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання передачі в оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди

Суддя —Стрелець Т. Г.

Представники:

від позивача: Лі пінський Я.В., довір. без номеру від 26.06.2006р., представник;

від відповідача: Городенко А.А., довір. № 7/11-1612 від 30.12.2005р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АССАФ” (у подальшому — позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради (у подальшому —відповідач) про зобов'язання відповідача передати позивачеві в оренду земельну ділянку площею 0,1342 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна у районі будинків №№ 34-36 (кадастровий номер 1210100000:02:408:0141) шляхом укладення договору оренди з позивачем під проектування і будівництво торгово-офісного центру згідно землевпорядкувальної справи № 064252 і проекту відведення земельної ділянки строком на 3 роки.   

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сесією Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення про погодження місця розташування торгово-офісного центу по вул. Леніна в районі буд. №№ 34, 36, та надано позивачеві дозвіл на проведення проектних робіт і збір вихідних даних для проектування об'єкта. Також позивач вказує, що ним були отримані дозволи Головного Архітектурного управління, управління Земельних ресурсів, Державного управління екології і природних ресурсів в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей, міської санепідемстанції, суміжних користувачів, депутата міської ради за округом.

На підставі матеріалів проекту відводу, був виготовлений проект відповідного рішення місцевої ради, але відповідач усно, не мотивовано відмовив позивачу у наданні в оренду вказаної вище земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач в порушення чинного законодавства не прийняв письмового рішення про відмову у наданні земельної ділянки, що дає позивачеві право на звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідач проти позовних вимог не заперечує, у поданому відзиві просить суд прийняти рішення на підставі матеріалів справи та згідно з чинним законодавством.

У судовому засіданні 29.06.2006р. за згодою сторін була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

В с т а н о в и в :

Відповідно до рішення сесії відповідача від 13.07.2005р. № 143/29 “Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю “АССАФ” місця розташування торгово-офісного центру по вул. Леніна в районі будинків №№ 34, 36 (Бабушкінський район) позивачеві було погоджено розташування торгово-офісного центру на території (попередній кадастровий номер 1210100000:0106:03399) по вул. Леніна в районі будинків №№ 34, 36, згідно зі схемою; також було затверджено містобудівне обґрунтування і акт вибору земельної ділянки під розміщення об'єкту.

Позивачем надано у матеріали справи докази отримання погоджень проекту відведення земельної ділянки від Головного архітектурно-планувального управління, Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, Державного управління екології і природних ресурсів в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей.

Позивач виготовив відповідний проект відведення земельної ділянки для проектування і будівництва торгово-офісного центру, згідно з яким  передбачено передача земельної ділянки по вул. Леніна м. Дніпропетровська в районі будинків №№ 34-36 площею 0,1342 га в оренду строком на три роки, для проектування і будівництва торгово-офісного центру.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача  в  оренду  земельних  ділянок,  що перебувають у власності громадян і юридичних  осіб,  здійснюється  за  договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з Формуляром погодження проекту відведення земельної ділянки позивачем були отримані узгодження Головного архітектурно-планувального управління, Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, міської санітарно-епідеміологічної станції, Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей, КП “Міськзеленбуд”, Державного управління екології і природних ресурсів в Дніпропетровські області, виготовлені графічні матеріали, зроблені відповідними службами “Висновки щодо, проекту відведення земельної ділянки”.

Протоколом суспільного обговорення будівництва торгово-офісного центру по вул. Леніна позивачеві також було дозволено здійснювати будівництво на зазначеній земельній ділянці за умов прийняття на себе певних зобов'язань щодо жильців сусідніх будинків.

Відповідно до землевпорядної справи за № 064252, був виготовлений  і виданий позивачеві акт встановлення меж в натурі №3520 по вул. Леніна в районі будинків 34, 36 м. Дніпропетровська.

Ст. 193 Земельного кодексу України передбачає, що державний  земельний  кадастр  - це єдина державна система земельно-кадастрових  робіт,  яка  встановлює  процедуру  визнання факту   виникнення   або   припинення   права  власності  і  права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх   оцінку,   класифікацію   земель,    кількісну    та    якісну характеристику,     розподіл     серед    власників    землі    та землекористувачів. Державний  земельний  кадастр  є   основою   для   ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Позивач був введений, як землекористувач, в державний земельний кадастр за номером 1210100000:02:408:0141.

13.02.2006р. була проведена Державна землевпорядна експертиза Дніпропетровським обласним головним управлінням земельних ресурсів, за результатами якої був складений Висновок № 146-Д, згідно з яким надані матеріали проекту відведення земельної ділянки відповідають вимогам діючого законодавства за умов усунення зауважень, викладених в п. 3.

03.04.2006р. виконавчий комітет відповідача прийняв рішення № 1622 „Про проект рішення міської ради „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “АССАФ”, код ЄДРПОУ 31965389, земельної ділянки по вул. Леніна в районі будинків №№ 34-36 (Бабушкінський район) в оренду для проектування та будівництва торгово-офісного центру”.

Відповідно до зазначеного рішення виконавчий комітет відповідача погодився з проектом рішення міської ради „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “АССАФ”, код ЄДРПОУ 31965389, земельної ділянки по вул. Леніна в районі будинків №№ 34-36 (Бабушкінський район) в оренду для проектування та будівництва торгово-офісного центру” і внесенням вказаного питання на розгляд міської ради.

Згідно з п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідач зобов'язаний був в місячний строк після надання проекту відведення прийняти рішення про надання земельної ділянки. Відповідач в порушення положення п. 9 ст. 123 Земельного кодексу України не прийняв  письмового рішення про задоволення прохання позивача або про мотивовану відмову у наданні земельної ділянки.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. “Про практику застосування судами земельного законодавства” зазначається, що спори пов'язані із  земельним відносинами, розглядаються в порядку позовного провадження. Захист прав громадян та юридичних осіб  на  земельні  ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють  небезпеку  порушення  прав;  визнання  угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої  влади  або  органів місцевого   самоврядування;   відшкодування   заподіяних  збитків; застосування інших передбачених  законом  способів.  Зокрема,  при оскарженні  рішень  органів  виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань,  віднесених до їх компетенції (наприклад, про  відмову  в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта),  суд у  разі  задоволення  позову  визнає рішення  цих  органів  недійсними  і  зобов'язує  їх,  залежно від характеру спору,  виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим  для сторін, якщо він заснований на державному замовлені виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування”.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право  оренди землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Ст. 187 ГК України передбачає, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998р. № 161-ХІV (у подальшому —“Закон про оренду”) спори, пов'язані  з  орендою  землі,  вирішуються  у судовому порядку.

Оренда землі  -  це  засноване  на  договорі  строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ( ст. 1 “Закону про оренду”).

Згідно із ст. 13 “Закону про оренду” договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.

Договір оренди  землі  укладається  у  письмовій  формі  і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма  договору  оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ( ст. 14 “Закону про оренду”).

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності,  відповідно до ст. 4 “Закону про оренду” є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2006р., якою було зупинено дію рішення Дніпропетровської міської ради від 26.05.2006р., не може вважатись належною підставою невиконання відповідачем своїх повноважень.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача            обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не були додержані вимоги  зазначених правових норм, що призвело до порушення прав та   охоронюваних   законом   інтересів позивача  у  справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо  спір  виник  внаслідок  неправильних дій сторони, господарський суд  має  право  покласти  на  неї  державне  мито незалежно від результатів вирішення спору.

Господарський суд вважає за необхідне покласти на позивача державне мито незалежно від результатів вирішення спору.                      

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України “Про власність”, ст. ст.123, 124 Земельного   кодексу України; ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Задовольнити   позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АССАФ” повністю.

Зобов'язати Дніпропетровську міську раду (49000, м. Дніпропетровськ, прос. К. Маркса, 75, р/рахунок 25554100465004 в Обл. дир. «Укрсоцбанк», МФО 305017, код ЗКПО 04052092) передати в оренду земельну ділянку площею 0,1342 га за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Леніна в районі будинків №№ 34-36 (кадастровий номер 1210100000:02:408:0141) шляхом укладення договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю „АССАФ” (49070, м. Дніпропетровськ, прос. К.Маркса, буд. 78, кв. 6, р/рахунок 26006141147001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЗКПО 31965389) під проектування і будівництво торгово-офісного центру згідно землевпорядкувальної справи № 064252 і проектом відведення земельної ділянки строком на 3 роки.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                           Т. Г. Стрелець