Постанова

від 10.07.2008 по справі 8/77-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2008                                                                                                       

Справа № 8/77-08 

Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ролдугіній Н.В.

за

участю представників, які були присутні у судовому засіданні 03.07.2008 року:

позивача:

ОСОБА_3- предст.,

дов.№802 від 14.02.2008 року

відповідача:

Паламарчук Є.П.-

спец. 2 категорії, дов.№7/26-3021 від 26.12.2007 року

третьої

особи: не явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від

15.04.2008 року у справі №8/77-08

              за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

    до: Криворізької міської ради Дніпропетровської області

(АДРЕСА_1)

              третя особа: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

               про: припинення договору

оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

              Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 15 квітня 2008 року по справі №8/77-08 (суддя

Дубінін І.Ю.) відмовлено в позові фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Криворізької міської ради Дніпропетровської області за участю третьої особи:

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про припинення з 13.10.2007 року договору оренди

земельної ділянки від 23.01.2007 року щодо земельної ділянки з кадастровим

номером 1211000000:08:055:0256, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Не

погоджуючись з рішенням суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

-позивач -подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду

першої інстанції від 15.04.2008р. по справі №8/77-08 і прийняти нове рішення,

яким позов задовольнити. На думку скаржника, рішення господарського суду було

винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. При винесені

рішення судом не прийнято до уваги приписи п. „а” ст. 141 Земельного кодексу

України, якою встановлено, що підставою для припинення права користування

земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права. Позивач вважає, що

висновок суду про недоведеність позивачем факту переходу права власності і відсутності

заборгованості по сплаті орендної плати суперечить матеріалам справи, оскільки

в порушення ст. 43 ГПК України суд не зробив оцінку таких наданих доказів, як

копія договору дарування і копія витягу з БТІ про державну реєстрацію цього

договору. Сторона також вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати

в даному випадку ч. 2 ст. 377 ЦК України, згідно якої до особи, яка придбала

будівлю або споруду, які розміщені на земельній ділянці, наданій у

користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на

якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Крім того, позивач посилається на порушення ст. 20 Закону України “Про

звернення громадян” щодо строків розгляду заяви.

Відповідач

-Криворізька міська рада Дніпропетровської області -у відзиву на апеляційну

скаргу і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що договір

оренди земельної ділянки припиняється відповідно до ст. 31 Закону України “Про

оренду землі”. В даному випадку відсутня жодна з умов припинення, визначена

вищезазначеною нормою. Крім того, на звернення позивача останньому була дана

відповідь від відділу земельно-ринкових відносин виконкому міської ради від

14.01.2008 року №26, де був зазначений перелік документів, який повинен

надаватися для розірвання договору оренди. Відповідач вважає, що позивач

передчасно звернувся з позовом, оскільки дане питання можливо вирішити у

добровільному порядку.

ОСОБА_2

(АДРЕСА_2) -третя особа -відзив на апеляційну скаргу не надав, представник в

судове засідання не явився. Поштова кореспонденція, яка була направлена на

адресу, зазначену у договорі дарування, повернулася з відміткою пошти «адресат

неизвестен, в паспортном столе не числиться»(мовою оригіналу). Беручи до уваги,

що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, будь-яке

рішення по справі не впливає на права третьої особи по відношенню до сторін у

справі, справа переглядалася без участі третьої особи за наявними у справі

матеріалами.

У

судовому засіданні була оголошена перерва до 15.10 10 липня 2008 року.

Вислухав

представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський

апеляційний господарський суд встановив, що 23.01.2007 року між Криворізькою

міською радою (відповідач) і приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений

договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач (орендодавець)

передав, а позивач (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну

ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:055:0256 площею 1,4 га, яка знаходиться

за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення складських приміщень.

Зазначений

договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.01.2007 року за

№040710800084.

Строк

договору був визначений сторонами у 5 років (п.5 Договору).

13.10.2007

року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір дарування комплексу,

відповідно до якого позивач подарував, а ОСОБА_2 (третя особа) прийняв в дар

належний позивачу на праві приватної власності комплекс, який складається із: Д

-склад, загальною площею 196,3 м2, З -склад, загальною площею 1209,6

м2, Ж -склад, загальною площею 2577,0 м2 і знаходиться за

адресою: АДРЕСА_3.

Зазначений

договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального

округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за №10884. Крім того, договір

дарування зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме

майно 25.10.2007 року. Згідно п.10 цього договору прийняттям дарунку вважається

одержання оригінального примірнику договору після його нотаріального

посвідчення.

Отже,

право власності на комплекс складів перейшло від позивача до третьої особи.

29.11.2007

року позивач направив на адресу відповідача лист за вих.№1/11, у якому просив

розірвати договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 (реєстраційний

№040710800084 від 30.01.2007 року) у зв'язку зі зміною власника на складські

приміщення, розташовані на даній земельній ділянці.

14.01.2008

року начальником відділу земельно-ринкових відносин виконкому Криворізької

міської ради була дана відповідь, у якому зазначено, що для переоформлення

права користування земельною ділянкою подається заява на ім'я міського голови

із зазначенням цільового призначення земельної ділянки, до якої додаються

відповідні документи.

Як

вбачається із заяви позивача від 29.11.2007 року останній не просив переоформити

право користування земельною ділянкою за договором від 30.01.2007 року, а

просив розірвати зазначений договір у зв'язку зі зміною власника майна,

розташованого на земельній ділянці.

Відповідно

до п.37 Договору від 23.01.2007 року дія договору припиняється шляхом його

розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін

унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та

внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке

істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених

законом. Сторони домовилися, що розірвання договору в односторонньому порядку

не допускається.

За

таких обставин, оскільки орендодавець відмовився від розірвання договору, що

випливає з його листа від 14.01.2008 року, позивач мав право на звернення до

суду з вимогою про розірвання цього договору у порядку, передбаченому чинним

законодавством України. Позивач з позовом про розірвання договору до судових

органів не звертався, а заявив позов, у якому просив припинити договір від

23.01.2007 року з 13.10.2007 року, тобто з дня укладення договору дарування.

Відповідно

до ст.31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі припиняється в

разі:

закінчення

строку, на який його було укладено;

викупу

земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної

ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання

в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті

фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб,

зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди

земельної ділянки;

ліквідації

юридичної особи - орендаря.

Договір

оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею

141 Земельного кодексу України також встановлені підстави припинення права

користування землею. Такими підставами є:

а)

добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)

вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)

припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та

організацій;

г)

використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ)

використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д)

систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Жодним

законодавчим актом України не встановлено, що договір оренди земельної ділянки

припиняється в разі переходу права власності на майно, яке розташоване на такій

земельній ділянці, іншій особі.

Скаржник

в апеляційній скарзі послався, що договір є припиненим у зв'язку з його

добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою. Але подана

позивачем заява містить тільки вимогу про розірвання договору. Дану заяву

неможливо розцінювати як добровільну відмову від земельної ділянки, що

унеможливлює задоволення позову.

Посилання

позивача на ч.2 ст.377 ЦК України також не може бути підставою для задоволення

позовних вимог, оскільки згідно зазначеної норми якщо житловий будинок, будівля

або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі

їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної

ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх

обслуговування.

Аналогічно

регулює це питання і ч.2 ст.120 Земельного кодексу України.

Але,

ст.125 ЗК України встановлений момент виникнення такого права -після одержання

її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а

право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і

його державної реєстрації.

Отже,

право користування земельної ділянки у набувача майна, розташованого на цій

земельній ділянці, не виникає автоматично, а виключно на підставі виданого

державного акта або договору оренди, і, відповідно, право користування

земельною ділянкою у попереднього власника майна, також не припиняється

автоматично без відповідних дій з його боку.

За

таких обставин рішення господарського суду, яким відмовлено у задоволенні

позовних вимог, слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу -без задоволення.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України,

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2008 року у справі

№8/77-08 залишити без зміни.

Головуючий                                                                                          О.С.

Євстигнеєв

Судді:                                                                                                    

Л.О. Лотоцька

                                                                        Р.М.

Бахмат

З

оригіналом згідно.

Помічник

судді                                                          

М.В. Юрченко

10.07.2008р.