Ухвала від 05.04.2007 по справі 22ц-630/2007

Справа № 22ц -630/2007 р

Справа № 22ц -630/2007 р.                      Головуючий у 1-й

інстанції Волчко А.Я.

Доповідач в 2-й інстанції

Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2007 року колегія

суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в

складі:

головуючого

судді Хопти С.Ф.

суддів Мережко

М.В., Даценко Л.М.

при секретарі

Левочко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за

апеляційною скаргоюОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного

суду Київської області від 30

листопада 2006 р. у справі

за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки із спільного майна в

натурі, -

Встановила:

У вересні 2006 р.

позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в

Державній виконавчій службі Києво-Святошинського району Київської області

знаходиться на виконанні виконавчий лист №

2-1815/2004 p.,

виданий 26.07.2004 р.

Києво-Святошинським районим судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

боргу в сумі 26916 грн.

Згідно постанови державного виконавця від 31.05.2006 р. виконавчий лист повернутий стягувану в зв"язку з

тим, що у боржника не виявлено майно, на яке може бути звернуто стягнення. На

даний час боржник знаходиться в шлюбі зОСОБА_3, за якою зареєстрований будинок

на праві власності за адресоюАДРЕСА_1.

Позивач вважає, що відповідач є співвласником майна, що є в спільній

сумісній власності подружжя. Тому звернувся в суд з даним позовом, в якому

просив виділити частку ОСОБА_2 із спільного майна подружжя в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2006 р. в задоволенні

позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати заочне рішення суду і

направити справу на новий розгляд, оскільки воно суперечить нормам

матеріального і процесуального права.

Апеляційна

скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що

позивач не довів і не надав безспірних доказів тим обставинам, на які він

посилається, як на підставу своїх вимог.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам

справи та вимогам закону.

Згідно ст. 60 ЦПК

України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановлено, що в Державній виконавчій службі Кчєво-Святошинського району

Київської області знаходиться на виконанні виконавчий лист № 2-

2

1815/2004 p., виданий 26.07.2004 p. Києво-Святошинським

районим судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 26916 грн.

Встановлено, що згідно постанови державного виконавця від

31.05.2006 р.

виконавчий лист повернутий стягувану в зв"язку з тим, що у боржника не

виявлено майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Судом встановлено, що позивач не надав суду доказів тим

обставинам, що будинокАДРЕСА_1 є спільним майном подружжя відповідачів, частку

якого можливо виділити в натурі для звернення стягнення на неї відповідно до

вимог ст. 366 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд позбавив позивача можливості

надати докази по справі, так як не провів попередній розгляд справи,

спростовуються протоколом судового засідання від 4.10.2006 p., згідно якого позивач був присутній в судовому засіданні

при проведенні попереднього розгляду справи і ніяких клопотань в порядку ч. 6 ст. 130, ст. 133 ЦПК України не

заявляв (а. с. 7).

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання від 30.11.2006 p., позивач був

присутній в судовому засіданні при розгляді справи по суті і також ніяких

клопотань в порядку ст. 168

ЦПК України не заявляв, (а.с.15-16)

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач не

давав свого погодження на ухвалення заочного рішення, оскільки матеріали справи

не містять заперечень позивача проти такого вирішення справи відповідно до

вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає

безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються і висновків

суду про відмову в задоволенні позову не спростовують.

За таких обставин, перевіряючи заочне рішення в межах

доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія

суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду від 30 листопада 2006 р. відповідає

обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального

права і підстав, передбачених ч. 1

ст. 311 ЦПК

України для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, як

просить апелянт в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,

307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну

скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2006 р. залишити без

змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання нею законної сили.