Рішення

від 10.01.2012 по справі 5015/6944/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6944/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12                                                                                           Справа № 5015/6944/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Саяни-Буд», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхобудівельне управління № 40», м. Львів,

про стягнення 35 150 грн. 00 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Петрина І.В. –директор,

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Саяни-Буд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхобудівельне управління №40»про стягнення 35 150 грн. 00 коп. заборгованості та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.12.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач –16.11.2011 року рекомендованою поштою № 79049 0296047 5, відповідач –21.11.2011 року рекомендованою поштою № 79040 0313700 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 01.12.2011 року відкладено на 20.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

20.12.2011 року судове засідання відкладено на 10.01.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії –у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Приватне підприємство «Саяни-Буд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34814445, знаходиться за адресою: 79049, Львівська область, м. Львів, просп. Червоної калини, 121, кв. 95, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 153563 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ № 4754 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхобудівельне управління № 40»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32408720, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, місто Львів, вул. Авіаційна, 7-А (докази в матеріалах справи).

22.12.2008 року між Приватним підприємством «Саяни-Буд»(надалі –позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхобудівельне управління №40»(надалі –відповідач, покупець) укладено договір № 11 (надалі –договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 22 грудня 2008 року № 11 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти й оплатити щебінь фракції 5/20 в кількості 411 тонн за ціною 111 грн. 98 коп. за тонну.

Розділом 2 договору встановлено умови та строки розрахунків і поставки товару.

Так, у відповідності до пункту 2.1. договору продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю на умовах доставки до станції Скнилів протягом двадцяти одного календарного дня з моменту укладення договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом одного дня з моменту її отримання.

Розділом 3 договору встановлено інші умови договору.

Так, згідно пункту 3.3. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх договірних обов'язків.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 46 025 грн. 42 коп. (в тому числі податку на додану вартість 7 670 грн. 90 коп.), що підтверджується підписаною повноважними представниками та завіреною відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором Видатковою накладною від 22.12.2008 року № СБ-0000010 та Довіреністю на отримання товару серії ЯОС № 078938/323 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплатив 10 875 грн. 42 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 35 150 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представникам завіреним відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором Актом звірки розрахунків станом на 31.10.2010 року. Оригінал вищевказаного акту звірки розрахунків оглянуто в судовому засіданні, належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 35 150 грн. 00 коп., що підтверджується Банківськими виписками від 04.08.2009 року, від 31.08.2009 року,від 14.10.2009 року, від 26.03.2010 року та від 13.04.2010 року. Станом на день розгляду справи доказів погашення вказаного боргу сторонами суду не заявлено та не подано.

04.10.2010 року з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача Претензією-попередженням вих. № 6 з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 35 150 грн. 00 коп., яку відповідачем залишено без реагування.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,  є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарських договорів на поставку цементу від 22.12.2008 року № 11.

Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов  документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду платіжним дорученням від 10.11.2011 року № 388 сплачено судовий збір в розмірі 1 477 грн. 50 коп., тоді як станом на момент подання позову до суду сума судового збору за подання позову майнового характеру становила 1 411 грн. 50 коп. За таких обставин суд дійшов до висновку про необхідність повернення позивачу з Держаного бюджету зайво сплаченого судового збору в сумі 66 грн. 00 коп.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 –34, 43, 44 –49, 75, 77, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд,-    

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхобудівельне управління № 40»(79040, Львівська область, місто Львів, вул. Авіаційна, 7-А; код ЄДРПОУ 32408720) на користь стягувача: Приватного підприємства «Саяни-Буд»(79049, Львівська область, м. Львів, просп. Червоної калини, 121, кв. 95; код ЄДРПОУ 34814445) 35 150 грн. 00 коп. суми основної заборгованості та 1 411 грн. 50 коп. суми сплаченого судового збору.

3.          Повернути Приватному підприємству «Саяни-Буд»(79049, Львівська область, м.Львів, просп. Червоної калини, 121, кв. 95; код ЄДРПОУ 34814445) з Державного бюджету зайво сплачений судовий збір в розмірі 66 грн. 00 коп.

4.          Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

                    Суддя                                                                         Козак І.Б.        

10.01.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає  законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.