Рішення

від 13.12.2011 по справі 18/3200/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3200/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        13.12.2011 р.                                                                      Справа №18/3200/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД", проїзд Галузевий, 4, м. Кременчук, Полтавська область,39609

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгспецекспорт", вул.Київська, 3а, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про Стягнення грошових коштів 962 036,50 гривень

                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача:  Дряхлов Є.О.

від відповідача:  не з'явився

В судовому засіданні 13.12.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив   строк виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про  стягнення 962 036,50 гривень боргу, з яких 874 578,64 гривень основний борг, 87 457,86 гривень штраф за Договором купівлі-продажу №ПС-343 від 09.02.2011 року.

Відповідач   в судове засідання  не з'явився, ухвала суду  про порушення провадження у справі, яка направлялась судом відповідачу за адресою:  вул. Київська, 3а, м. Кременчук, Полтавська область,39600, повернулась до суду без зазначення  поштовим  відділенням причин повернення. В матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 24.11.2011 року, отже відповідачу відомо про розгляд даної справи судом. Однак правом на участь в судовому засіданні та подачі заперечень відповідач не скористався.

        Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що  діють  у  межах  повноважень,  наданих  їм  законодавством  та установчими документами, через свого представника.     Керівники підприємств    та    організацій,    інші    особи, повноваження  яких  визначені   законодавством   або   установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.   Представниками юридичних  осіб  можуть бути також інші особи, повноваження   яких   підтверджуються   довіреністю   від    імені підприємства,   організації.  Довіреність  видається  за  підписом керівника або  іншої  уповноваженої  ним  особи  та  посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у  праві  вибору  іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

       Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав    і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

  В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд  повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то  справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами  на підставі ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

   Як свідчать матеріали справи  між ТОВ “Укрторгспецекспорт”( покупець, відповідач) та ТОВ “Псьол ЛТД” (продавець, позивач)  укладено договір купівлі-продажу товарів з використанням пластикових смарт-карток № ПС-343  від 09.02.2011 року ( арк. справи 14-24).  Відповідно до п. 2.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карток, а покупець зобов'язується прийняти у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених цим договором.

   За змістом  п. 3.2. договору загальна кількість товарів, які передаються у власність покупця в рамках та на підставах цього договору, сторонами не обмежується і складається із кількості товарів, фактично відпущених (переданих у власність) продавцем покупцеві протягом строку дії цього договору, що підтверджується даними чеків терміналу та/або фіскальних (касових) чеків, а також актами приймання-передачі, актами виконаних робіт/наданих послуг, оформлених у порядку та на умовах цього Договору.

      Протягом дії договору до вересня 2011 року включно продавцем передано покупцю товарів на загальну вартість 5 150 028, 64 грн., що підтверджується актом приймання-передачі поставлених товарів/послуг по договору від 05.10.2011 року ( арк. справи 25-28).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

   Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

 Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки  виникають  вже  в  момент досягнення  ними  угоди  за  всіма  істотними умовами.  Отже,  змістом договору  купівлі  продажу є ті  умови,  з  приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

    Відповідно до п. 10.4.2. покупець зобов'язаний здійснювати повну та своєчасну оплату отриманих товарів у відповідності до умов цього договору. Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, всього відповідачем було сплачено по даному договору 4275450,00грн.

   Отже, сума основного боргу відповідача  перед позивачем за договором купівлі-продажу товарів з використанням пластикових смарт-карток № ПС-343  від 09.02.2011 року становить 874 578, 64 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків сторін станом на 31.10.2011 року ( арк. справи 49-53) та актом приймання-передачі поставлених товарів/послуг по договору від 05.10.2011 року,  які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги   судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару   та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

   При цьому, суд  вважає необхідним зауважити, що   акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

 У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

   Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

      Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

  Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

     Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

    Відповідно до  п. 11.2. договору у випадку, коли період несплати грошової заборгованості перевищує 5 робочих днів з моменту виникнення заборгованості, винна Сторона зобов'язана сплатити на користь протилежної Сторони штраф у розмірі 10 % від вартості неоплачених товарів.

Станом на час розгляду справи  заборгованість відповідача перед позивачем складає 874 578, 64 грн. Відповідно до п. 6.4. договору остаточний розрахунок за підсумками звітного місяця за цим договором здійснюється покупцем до  15 числа місяця, наступного за звітним на підставі    видаткових документів (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт/наданих послуг відпущених (переданих) товарів).

     Після вересня 2011 року позивач не поставляв відповідачу товарів по договору. Таким чином, враховуючи п.6.4., наявний борг за договором відповідач повинен був сплатити позивача у строк до 15.10.2011 року.

     Після підписання 05.10.201 1 року акту приймання-передачі поставлених товарів/послуг по договору відповідач в строк до 15.10.2011 року не здійснив оплату отриманих товарів. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення  з відповідача на користь позивача     штраф у розмірі 87 457,86 грн.

    Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

        Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

       Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті  ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

 Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись  33,43,49,75, 82-85  ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгспецекспорт»(39600, м. Кременчук, вул. Київська, За, код ЄДРПОУ 37282571, р/р 26006057185000 в Філія Придніпровське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол ЛТД»(39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 31913519, р/р 26007310501 в ПАТ «ПФБ», м. Кременчук, МФО 331768)  874 578,64 грн. основного боргу, 87 457,86 грн. штрафу, 9 620,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

    повне рішення складено 14.12.2011 року

  Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією