Рішення

від 23.12.2011 по справі 13/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/184

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.12.11 р.                                                                                 Справа № 13/184                               

Суддя господарського суду Донецької області  Макарова Ю.В. при секретарі судового засідання Харькіної К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж”, Донецька обл., м. Дружківка

про: стягнення 232700грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача:  не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж”, Донецька обл., м. Дружківка про стягнення заборгованості за векселем АА 1396106, дата складання векселя 11.08.2008р., в розмірі 232700грн.00коп.

Одночасно з позовом 31.10.2011р. позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж” (84293, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Ілліча, буд. 222, ЄДРПОУ 25600439).

В підтвердження позову позивач надав підписаний між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк ,,ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хвиля”, м. Дружківка договір врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р., акт прийому-передачі векселів від 15.08.2008р., простий вексель серії АА 1396106 від 11.08.2008р., витяг з банківського рахунку з 15.08.2008р. по 01.02.2011р. рахунок ТОВ „Агромонтаж” та ТОВ „Хвиля”, акт пред'явлення векселю до платежу від 04.12.2009р. з доказами його направлення відповідачу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що пред'явив простий вексель серії АА 1396106 від 11.08.2008р. відповідачу до платежу, але вартість векселя в розмірі 232700грн.00коп., з урахуванням здійснених раніше Товариством з обмеженою відповідальністю „Хвиля” часткових оплат на підставі договору врахування векселів з реверсом № Р26-08 від 15.08.2008р., залишилась неоплаченою.

Ухвалою від 01.11.2011р. суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання на 18.11.2011р., сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

08.12.2011р. позивач надав через канцелярію суду витребувані ухвалою суду документи, а саме докази виконання зобов'язань за договором врахування векселів з реверсом № Р26-08 від 15.08.2008р. та правоустановчі документи.

Представник Відповідача до жодного судового засідання не з'явився. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Так, кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011р. а саме: 84293, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Ілліча, будинок 222.  Однак, поштове відправлення повернулося на адресу суду з підстав відсутності адресату.

Крім того, суд додатково задля повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, 21.12.2011р. направляв на адресу відповідача телеграму. 22.12.2011р. Через канцелярію суду надійшла телеграма – відповідь, якою органи поштового зв'язку повідомили, що подана судом телеграма не доставлена, організація закрита, адресат за телеграмою по повідомленню не з'явився.

        Відповідно до п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті  органами  зв'язку  з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги. В судовому засіданні 18.11.2011р. судом оглянутий представлений позивачем оригінал простого векселя №АА 1396106, дата складання 11.08.2008р.

У зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача, суд неодноразово відкладав розгляд слухання справи, в останнє на 23.12.2011р.

В судове засідання 23.12.2011р. представники сторін не з'явилися, позивач надав через канцелярію суду заяву б/н від 21.12.2011р. про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.08.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж” на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю „Хвиля” був емітований простий вексель АА № 1396106 номінальною вартість 268000грн.00коп. зі строком платежу „за пред'явленням”, але не раніше 17.11.2008р.

Згідно індосаменту, що міститься на зворотному боці векселя, вексель серії АА № 1396106 від 11.08.2008р. був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Хвиля”.

В подальшому 15.08.2008р. між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк ,,ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ, який був перейменований в Публічне акціонерне  товариство Комерційний банк „Приватбанк” (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хвиля”, м. Дружківка (клієнт) було укладено договір врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р., відповідно до якого банк придбає векселі, зазначені нижче, до настання строку платежу за ними у клієнта, за грошові кошти з дисконтом, а клієнт дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати. Усього 1 (один) вексель загальною номінальною вартістю 268000грн. 00коп. Вартість врахування векселів складає: 200000грн.00коп. Дані положення закріплені в п.1.1. договору врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р.

Крім того, в п.1.2. договору зазначено, що у строк зазначений у п. 2.1.2 клієнт зобов'язується провести оплату за векселі, зазначені у п. 1.1  даного договору, в сумі згідно п.2.1.2, а банк у свою чергу, зобов'язується передати ці векселі клієнту.

Згідно з п. 2.1.2. договору врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р., клієнт зобов'язаний з метою виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до п. 1.2. договору, в строк 13 листопада 2008р. перерахувати грошові кошти за векселі, зазначені у п. 1.1. договору в сумі 212500грн. 00коп.

В свою чергу, відповідно до п. 2.2.1. договору врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р., банк зобов'язується протягом двох банківських днів з моменту прийому векселів у відповідності до п.2.1.1. даного договору сплатити клієнту вартість врахування векселів. Сплата виконується в безготівковій формі по реквізитах, вказаних у п.8 договору. Банківський день –день, у який установи банку відкриті для проведення перерахунку грошей.

Договір врахування векселів з реверсом №Р26-08 від 15.08.2008р. набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до закінчення всіх розрахунків і платежів (п. 5.1. договору).  

Відповідно до акту прийому-передачі векселя від 15.08.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Хвиля” передало визначений в договорі вексель позивачу. В свою чергу на виконання п. 2.2.1. договору позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю „Хвиля”, м. Дружківка  вартість врахування векселів з вирахуванням суми комісійної винагороди за проведення операції врахування з реверсом, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 15.08.2008р.

Позивачем надані докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю „Хвиля” грошових коштів в розмірі 35300грн.00коп. в рахунок викупу векселя, про що наявна в матеріалах справи копія банківської виписки з 15.08.2008р. по 01.02.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Хвиля” – векселедержатель своєчасно у передбачений строк відповідно до п. 2.1.2 договору № Р26-08 від 15.08.2008р. не викупив простий вексель АА 1396106 від 11.08.2008р., позивач має право вимагати від векселедавця – відповідача сплати грошових коштів за векселем.

В простому векселі серії АА 1396106 від 11.08.2008р. встановлений строк оплати „за пред'явдленням”, але не раніше 17.11.2008р.

11.12.2009р. позивач супровідним листом пред'явив до відповідача вимогу щодо оплати векселя, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту пред'явлення векселя до оплати від 04.12.2009р., докази надіслання 11.12.2009р. наявні в матеріалах справи.

Оригінал простого векселя серія АА №1396106 був оглянутий судом, копія, що надана до справи, відповідає оригіналу. На векселі здійснений бланковий індосамент. Вказаний вексель містить всі належні реквізити, встановлені ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, для простого векселя.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що отримавши вимогу про оплату простого векселя, відповідач не надав жодної відповіді, не вчинив дій, спрямованих на досудове врегулювання спору, простий вексель серії АА №1396106, номінальною вартістю 268000грн.00коп., залишився непогашеним на суму 232700грн.00коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж”, Донецька обл., м. Дружківка (векселедавцем) емітувало спірний вексель Товариству з обмеженою відповідальністю „Хвиля”.

Таким чином, випустивши спірні цінні папери, відповідач взяв на себе безумовне грошове зобов'язання сплатити визначену у векселі суму.

В силу ст.14 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” встановлено, що вексель – цінний папір (борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

До особи,  яка набула право  власності  на  цінний  папір, переходять усі посвідчені ним права.

Відмова  від  виконання зобов'язання,  посвідченого цінним папером,  з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається ( ст. 5 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”).

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного – є обов'язком особи, якій пред'явлено вимогу за векселем, якщо вона заперечує проти позову.

Відповідно ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.  

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів (ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі).  

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі).

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Відповідно до змісту статті 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передача векселів іншим способом ніж вчинення індосаменту має наслідки лише звичайної цесії.

Згідно ст. ст. 43, 53, 77, 78 Уніфікованого закону, векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно статей 47, 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Як встановлено судом вище, спірний вексель знаходиться у позивача, у зв'язку з чим він має право на задоволення позову та стягнення суми, вказаної у векселі.

В простому векселі серії АА 1396106 від 11.08.2008р. встановлений строк оплати „за пред'явдленням”, але не раніше 17.11.2008р.

11.12.2009р. позивач супровідним листом надіслав відповідачу вимогу здійснити плату за векселем № АА 1396106, направивши акт пред'явлення векселя до платежу від 04.12.2009р.

Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач всупереч нормам законодавства свої зобов'язання не виконав, решта вартості векселя в розмірі 232700грн.00коп. залишилась неоплаченою.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою наданою позивачем від 15.11.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.    

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

        Доказів сплати суми 232700грн.00коп. за простим векселем серії АА 1396106 від 11.08.2011р. до матеріалів справи не надано, право позивача на стягнення зазначеної суми підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення 232700грн.00коп. по векселю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

         Стосовно заявленого у позовній заяві клопотанням позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж” (84293, Донецька обл.., м. Дружківка, вул. Ілліча, буд. 222, ЄДРПОУ 25600439) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може бути відчужене на користь третіх осіб, що в свою чергу ускладнить виконання рішення у цій справі.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак крім посилання на тривалий термін не погашення заборгованості, ймовірність відчуження майна, що належить відповідачу, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при  задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930р., що була ратифікована Україною відповідно до Закону України від 06.07.1999р. №826-ХІ\/, ст..ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж”, Донецька обл., м. Дружківка про стягнення суми заборгованості в розмірі 232700грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромонтаж” (юридична адреса: 84293, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Ілліча, будинок 222, код ЄДРПОУ 25600439)   на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму основного боргу в розмірі 232700грн.00коп., витрати по сплаті державного  мита  в  розмірі 2327грн.00коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано  28.12.2011р

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >