Рішення

від 10.01.2012 по справі 13/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/200

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.01.12 р.                                                                                 Справа № 13/200                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Українсько – американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс”, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно”, Донецька обл., м. Слов'янськ

про стягнення 77289грн.60коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Українсько – американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс”, м. Харків (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно”, Донецька обл., м. Слов'янськ (далі – відповідач) про стягнення 77289грн.60коп., що складається з суми передплати в розмірі 59526грн.40коп., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 9136грн.08коп., інфляційних нарахувань у сумі 5735грн.60коп. та 3% річних у сумі 2891грн.52коп.

Ухвалою суду від 07.11.2011р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/200, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.11.2011р. у зв'язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному справа № 13/200 була передана судді Риженко Т.М.

Розпорядженням  заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № 13/200 була повернута на розгляд судді Макаровій Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р. відносно своєчасної та повної поставки продукції на всю суму передоплати, у зв'язку з чим товар на суму у розмірі 59526грн.40коп. не поставлений.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 10.01.2012р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.        

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11877089 станом на 25.11.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно”, Донецька обл., м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 36368865, значиться за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, провулок Андріївський, будинок 12. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Так, вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

        Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги, 14.12.2011р. надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи, слухання якої призначене на 10.01.2012р., без участі уповноваженого представника позивача.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.11.2009р. між Приватним підприємством „Согласие” (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славзерно” (продавцем) був укладений договір № КП-01/11-09Ю, згідно з яким продавець зобов'язується поставити та передати в власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника (в подальшому продукція) на умовах EXW, франко-склад ЗАТ „Слав'янськолія” Україна Донецька обл. м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85 (згідно ІНКОТЕРМС -2000).

Відповідно п. 2.1 договору загальна кількість продукції визначається на підставі специфікацій – додатків, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях – додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що поставка продавцем продукції, зазначеної в п. 2.1 даного договору, здійснюється в повному обсязі в строк до 31.12.2009р. включно.

Відповідно п. 5.1 договору покупець здійснює 100% передоплату за поставлену продукцію, зазначену в п. 1.1 даного договору, або протягом 1 банківського дня з моменту поставки продавцем продукції у власність покупця.

Згідно п. 10.2 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р.

На виконання п. 2.1, 3.1 договору сторонами укладена специфікація №01 від 19.11.2009р. до договору №КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р., якою визначено найменування та кількість товару, що підлягає поставці, а також ціна за одиницю продукції. Крім того, згідно вказаної специфікації загальна вартість продукції складає 72 973горн.60коп.; строк поставки –19.11.2009р.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач - Приватне підприємство „Согласие” у виконання договору № КП-01/11-09Ю та на підставі виставленого ТОВ „Славзерно” рахунку-фактури №СФ-0000153 від 10.11.2009р. платіжним дорученням №590 від 11.11.2009р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно” передоплату за товар в сумі 132500грн.00коп.

За видатковою накладною №РН-0000192 від 19.11.2009р. відповідач здійснив на користь покупця поставку насіння соняшника у кількості 26,062т загальною вартістю 72973грн.60коп.

В подальшому 21.09.2010р. між Приватним підприємством „Согласие” (первісний кредитор) та Українсько-американським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „КАІС” був укладений договір про відступлення права вимоги № 21/09-СКС, за яким на умовах цього договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги з боржника заборгованості за договором № КП -01/11-09Ю від 01.11.2009р. (основний договір), укладеним між Первісним кредитором як покупцем та ТОВ „Славзерно” як продавцем, у розмірі 59526грн.40коп. та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за основним договором.

Відповідно п. 2.1 договору в момент підписання цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредитору оригінали усіх документів, які підтверджують вказану в п. 1.1 договору заборгованість боржника.

Згідно п. 1.1 договору цей договір набуває чинності в момент його підписання і діє до повного виконання кожною з його сторін своїх обов'язків за ним.

На виконання умов зазначеного договору, між сторонами був складений акт приймання – передачі від 21.09.2010р. до договору про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв документи, що засвідчують у повному обсязі права, що передаються по договору та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме договір № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р., специфікацію № 01 від 19.11.2009р., рахунок – фактуру № СФ-0000153 від 10.11.2009р., видаткову накладну № РН – 0000192 від 19.11.2009р., платіжне доручення № 590 від 11 .11.2009р.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов'язанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.09.2010р. Приватне підприємство „Согласие” повідомило відповідача про відступлення свого права вимагати оплати останнім суми заборгованості в розмірі 59526грн.40коп. та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором, про що свідчать наявні матеріалах справи докази надсилання відповідачу відповідного повідомлення, а саме, поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист, датовані 21.09.2010р.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (не поставив товар на всю перераховану суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р., неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9136грн.08коп., інфляційних нарахувань у розмірі 5735грн.60коп. та 3% річних у розмірі 2891грн.52коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р. у Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно” виник обов'язок здійснити поставку товару, а у Приватного підприємства „Согласие” прийняти товар та оплатити його.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно п. 4.1 договору поставка продавцем продукції, зазначеної в п.2.1, здійснюється в повному обсязі в строк до 31.12.2009р. включно.

Як вбачається, із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач, отримавши відповідно до платіжного доручення №590 від 11.11.2009р. від Приватного підприємства „Согласие” суму попередньої оплати в розмірі 132500грн.00коп., здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН – 0000192 від 19.11.2009р. лише на суму 72973грн.60коп., внаслідок чого сума в розмірі 59526грн.40коп. залишилась не покритою поставкою.

Суд звертає увагу, що суму попередньої оплати в розмірі 59526грн.40коп. відповідач отримав без всяких зауважень та заперечень, однак в строк, встановлений п. 4.1 договору не здійснив поставку товару на всю суму передоплати, грошові кошти в розмірі 59526грн.40коп. не повернув.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаної норми закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

        Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога. Претензія № 21 від 25.02.2010р. є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на договір  № КН-01/11-09Ю від 01.11.2009р., рахунок – фактуру № СФ – 0000153 від 10.11.2009р. на підставі якого була перерахована сума передоплати, видаткову накладну № РН – 0000192 від 19.11.2009р. та суму неповернутої передоплати в розмірі 59526грн.40коп.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом пред'явлення відповідачу претензії № 21 від 25.02.2010р., яка була отримана відповідачем 09.03.2010р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно   ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана ще 09.03.2010р. семиденний строк повернення передоплати наступив з 10.03.2010р. по 16.03.2010р., а вже з 17.03.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що докази повернення відповідачем грошових коштів або поставки товару на спірну суму суду не представлені, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 59526грн.40коп. суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому суд їх задовольняє.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки оплаченої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2891грн.52коп. за період з 13.03.2010р. по 26.10.2011р. та суму інфляційних витрат – 5735грн.60коп. за період з березня 2010р. по вересень 2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

За висновками суду позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню за період з 17.03.2010р. по 26.10.2011р., вимоги позивача за період з 13.03.2010р. по 16.03.2010р. є не обґрунтованими, оскільки позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимоги виконання зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 17.03.2010р. по 26.10.2011р. включно (в межах позовних вимог) встановив, що задоволенню підлягає сума в розмірі 2881грн.73коп. Отже, суд відмовляє в частині стягнення 9грн.79коп.

Суд зробивши розрахунок індексу інфляції за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. за період з 17.03.2010р. по вересень 2011р. (в межах заявленого періоду) встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань у розмірі 5153грн.48коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні індексу інфляції у сумі 582грн.12коп.

Факт того, що кошти не повернуті позивачу не спростований, а тому, суд прийшов до висновку, що боржник зобов'язаний відшкодувати збитки кредитора від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення як передбачено законодавцем.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України просить суд також стягнути з відповідача суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9136грн.08коп., яка нарахована за період з 01.01.2010р. по 26.10.2011р.

Стосовно заявленої позивачем вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержавння чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, ані умовами договору № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р., ані законом, зокрема, ст.ст.536,693,1214 ЦК України, не визначено розмір процентів за користування продавцем чужими коштами, сплаченими позивачем в якості передоплати товару.

Суд враховує, що згідно імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Тобто, відповідач (продавець) не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі передоплати, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором № КП-01/11-09Ю від 01.11.2009р. розміру процентів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 59526грн.40коп. – суми неповернутої передоплати, 5153грн.48коп. - інфляційні нарахування, 3% річних - 2881грн.73коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 670, 693  Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Славзерно” (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, провулок Андріївський, будинок 12, код ЄДРПОУ 36368865) на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Каіс” (юридична адреса: 61022, м. Харків, вул. Іванівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 20023279) суму передплати в розмірі 59526грн.40коп., інфляційних нарахувань у сумі 5153грн.48коп. та 3% річних у сумі 2881грн.73коп., витрати на оплату державного мита в сумі 675грн.62коп., інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 206грн. 20коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 9грн.79коп., індексу інфляції у сумі 582грн.12коп., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 9136грн.08коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 10.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано 11.01.2012.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >