Рішення

від 07.12.2011 по справі 51/431

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/431

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/431

07.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558"  

про стягнення 6 552,86 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Весельська Т.В.

від відповідача: Шатохіна Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558" про стягнення 6 552,86 грн. за договором продажу товарів № 273 від 25.11.2008 р., з яких 5 635,58 грн. основного боргу, 3 %: річних у розмірі 85,44 грн., 390,45 грн. –інфляційних та 441,39 грн. –пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 28.11.2011 р. оголошувалася перерва у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду.

07.12.2011 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач оплатив суму основного боргу у повному обсязі в розмірі 5 635,58 грн., що підтверджується банківською випискою з АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»від 24.11.2011 р., належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. припинено провадження у справі № 51/431 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Голден Дістрібьюшн " до Товариства з обмеженою відповідальністю " Магазин №558" в частині стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 5 635,58 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав свою позицію.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №558" укладено договір продажу товару №273, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язаний згідно заявок відповідача продати, поставити і передати відповідачу товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам виробника, а відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити позивачу вартість проданого (поставленого) товару, в строки і в порядку передбачені договором.

Згідно п. 2.2. договору моментом переходу права власності на товар від позивача до відповідача є момент (дата) підписання сторонами видаткової накладної на товар. Відповідач несе ризик загибелі, втрати чи пошкодження товару з моменту передачі йому товару (підписання відповідачем видаткової накладної на основі якої товар приймається відповідачем від позивача).

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний оплатити ціну (вартість) товару протягом 21 (двадцять один) календарного дня з моменту отримання у власність товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що відповідач здійснює оплату товару позивачеві шляхом безготівкового розрахунку, перерахуванням грошових коштів (ціни товару) з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача або шляхом готівкового розрахунку, а саме внесення ціни (вартості) товару в касу позивача.

У п. 4.1. договору встановлено, що при затримці платежу, передбаченого розділом 3 договору, відповідач оплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за поставлений товар за кожний день прострочки. Виплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань згідно договору.

Згідно п. 6.1. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до кінця календарного року в якому договір був укладений (підписаний сторонами). У випадку якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати договір за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору (шляхом відправки цінного листа з повідомленням), то договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій не обмежено.

Оскільки сторонами не надано жодних доказів щодо припинення договору в порядку п. 6.1. договору, суд приходить до висновку, що термін дії договору продажу товару №273 від 25.11.2008 р. автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору продажу товару №273 від 25.11.2008 р., що підтверджується  видатковими та  податковими накладними (копії - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором продажу товару №273 від 25.11.2008 р., у зв'язку з чим виник спір у даній справі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору продажу товару №273 від 25.11.2008 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором продажу товару №273 від 25.11.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору продажу товару №273 від 25.11.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 441,39  грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних становить 85,44  грн. та інфляційні у розмірі 390,45 грн. за період з 12.08.2010 р. до 12.02.2011 р.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №558" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код - 16477023) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, код - 36081058) 441 (чотириста сорок одна) грн. 39 коп. - пені, 390 (триста дев'яносто) грн. 45 коп. –інфляційних, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. –3% річних, 18 (вісімнадцять) грн. 20 коп. - державного мита, 39 (тридцять дев'ять) грн. 30 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

           Суддя                                                                                                             Пригунова А.Б.

      Повне рішення складено: 12.12.2011 р.