Рішення

від 10.01.2012 по справі 2/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/200

10.01.12

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»

Простягнення 87 171,78 грн.

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

від позивача      Мазурок Я.В.

від відповідача  не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»про стягнення 61 595,20 грн. заборгованості.

Ухвалою від 14.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/200.

Від позивача 31.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 87 171,78 грн. вартості відшкодування безпідставно спожитої теплової енергії.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 31.10.11р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічева І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсін Р.І.

Ухвалою від 01.11.11р. розгляд справи було призначено на 06.12.2011р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р., в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представником позивача в судовому засіданні подано документи на вимоги ухвали суду від 14.10.2011р. про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 06.12.2011р. за результатами розгляду заяви позивача від 31.10.2011р. про збільшення позовних суд прийняв її до розгляду, і ціна позову становить 87 171,78 грн.

Ухвалою від 06.12.11р. суд відклав розгляд справи на 15.12.2011р., зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.10.2011р. та надати суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Ухвалою від 15.12.11р. суд відклав розгляд справи на 10.01.2012р., зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.10.2011р. та надати суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 10.01.12р. представником позивача надано суду докази погашення відповідачем частини боргу в розмірі 61 595,20 грн. та клопотання про припинення провадження у справі в цій частині в зв'язку зі сплатою; в іншій частині позивач вимоги підтримує повністю та просить також стягнути з відповідача судові витрати.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити, з врахуванням погашення відповідачем частини боргу в розмірі 61 595,20 грн., а в цій частині провадження у справі припинити.

Представник Відповідача у всі судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-  

ВСТАНОВИВ:

07.08.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»(Відповідач) стало власником нежилого приміщення загальною площею 275,70 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Мінське шосе, 8 літ. А на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.08.09p.

Вказане приміщення було прийнято Відповідачем згідно Акту від 10.09.09р.

Позивач, як балансоутримувач будинку за адресою: м. Київ, вул. Мінське шосе, 8 літ. А, має укладений з ПАТ «Київенерго»договір №8373121 від 01.10.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді у вказаний будинок.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово надсилав Відповідачу проекти договору на теплопостачання у вказане нежиле приміщення, проте такий договір укладено не було, як не було укладено договору між Відповідачем та ПАТ «Київенерго»про отримання теплової енергії в це ж нежиле приміщення; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідач також не розробив проект і не відокремив елементи системи центрального опалення, які знаходяться в його приміщеннях для того щоб теплова енергія, яка проходить по всьому будинку не надходила в його приміщення (в матеріалах справи також відсутні докази протилежного).

Згідно із ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно п. 4 Правил користування тепловою енергією, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1197, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової     енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно із ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки Відповідач не є енергопостачальною організацією, то він не має можливості повернути позивачу теплову енергію в натурі, яку спожив без договору за опалювальні сезони 2009-2010 p.p., 2010-2011 p.p., а отже він згідно наведеної вище норми ЦК зобов'язаний відшкодувати її вартість.

На момент розгляду даного спору вартість теплової енергії змінилася та становить 800,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) на потреби «інших споживачів»згідно Постанови НКРРКПУ від 30.09.11. №116.

З матеріалів справи та облікових карток ПАТ «Київенерго»вбачається, що за опалювальні сезони 2009-2010 p.p., 2010-2011 p.p. повністю на будинок за адресою: м. Київ, вул. Мінське шосе, 8 літ. А, надійшло 398,778 Гкал теплової енергії.

З додатку № 8 договору № 8373121 від 01.10.01. вбачається, що Відповідач займає 22,7532 % опалювальної площі будинку, отже він спожив за опалювальні сезони 2009-2010 p.p., 2010-2011 p.p. 90,7347559 Гкал теплової енергії з розрахунку 398,778Гкал*22,7532 % = 90,7347559Гкал.

Оскільки з 01.10.11 р. вартість теплової енергії становить 800,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) на потреби «інших споживачів», то вартість відшкодування теплової енергії станом на час розгляду даної справи становить 87171,78 грн. з розрахунку 398,778 Гкал * 22,7532 % * 800,61 грн. + 20% ПДВ = 87171,78 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В матеріалах справи наявні докази погашення за Відповідача частини вартості  спожитої теплової енергії в розмірі 61 595,20 грн.; вказана сума була перерахована Позивачу 01.12.2011р., тобто після порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене у суду наявні підстави припинити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача частини вартості спожитої теплової енергії в розмірі 61 595,20 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині –вартість спожитої теплової енергії в розмірі 25576,58 грн. залишається не погашеною (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), а тому, зважаючи на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача решти вартості спожитої теплової енергії в розмірі 25 576,58 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача повністю стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 80 (1-1), 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Блінкер»(м. Київ, проспект Червонозоряний, 128; ідентифікаційний код 35001668) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 25 576 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 58 коп. боргу, 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Повне рішення складено 11.01.2012р.