Постанова

від 12.12.2011 по справі 2518/2-а-16067/11

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2518/2-а-16067/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 грудня 2011 року                                        

     Суддя Ріпкинського районного суду  Чернігівської області Шляхов В. І., розглянувши у скороченому провадженні справу за адмінстративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

    Позивач звернувся до суду з означеним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними  дії відповідача щодо неперерахунку та виплаті йому пенсії та додаткової пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, потерпілому від чорнобильської катастрофи (категорія 3) який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії починаючи  з 16.06.2009 року відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –Закону) в розмірі двох мінімальних заробітних плат та 25 відсотків мінімальної пенсії за віком і продовжувати проводити відповідні нарахування в належному розмірі.

   Ухвалою судді вимоги поза шестимісячним строком звернення до суду залишені без розгляду, в решті відкрите скорочене провадження, про що повідомлено відповідача. Заперечення на адміністративний позов не надійшли. Відповідно до вимог ч.4 ст. 1832 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

    Вивченням доводів адміністративного позову та доданих матеріалів справи встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Позивач постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, є постраждалим від чорнобильської катастрофи (категорія 3). З листа відповідача вбачається що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком і соціальні виплати у розмірах, що оспорює.

    Відповідно ст. 39 Закону в редакції, що діяла до 01.01.2008 року  (редакція від 05.10.2006 року) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються відповідно на дві мінімальні заробітні плати.

    Згідно ст. 51 Закону, в аналогічній редакції, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 3 виплачується у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

    Загальновідомо, - зміни внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при призначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.  Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. ст. 39, 51 Закону у редакції від 05.10.2006 року поновили свою дію з 22 травня 2008 року і діяли по день набрання чинності Постановою КМ України, прийнятою на виконання п. 7 Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

   Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в діючому законодавстві немає. Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії  у відповідному розмірі.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та отримання доплати та пенсії  відповідно до статтей 39, 51 Закону, оскільки право на їх отримання не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, тому підлягають задоволенню вимоги позивача у період відносно якого відкрите провадження з урахуванням виплачених коштів та слід визнати  неправомірними дії відповідача з приводу відмови у

перерахунках та виплаті позивачу пенсій відповідно статтей 39, 51 Закону.

    Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Будь-яких доказів порушення прав, свобод або інтересів позивача в подальшому суду не надано, а отже позовні вимоги в частині перерахування та виплати пенсії відповідно до статтей 39, 51 Закону в подальшому, задоволенню  не підлягають.

На підставі ст. ст. 39, 51 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, п. 7 Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", керуючись статтями 11, 49, 51, 158-163, 1832, 186 КАС України,  суд –

постановив:

   Адміністративний позов задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі щодо відмови у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії  та додаткової пенсії позивачеві відповідно ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

   Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 як особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, доплати до пенсії, в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця, встановленої Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 18 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням раніше здійснених виплат.

   Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 4, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 18 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням раніше здійснених виплат.

   В задоволенні решти вимог відмовити через правомірність дій відповідача, судові витрати відсутні.

   Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, покласти на управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області обов'язок, в межах суми стягнення за один місяць, виконати постанову негайно.

 Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.

Суддя                                                                      В. І. Шляхов