Рішення

від 12.01.2012 по справі 8/198/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/198/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12                                                                                 Справа № 8/198/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик",               м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд-Луганськ", м. Луганськ,-

про стягнення 4303 грн. 20 коп.

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання  Міхальчук О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з'явився;

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 4303,20 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №ХД-18-397, укладеного між сторонами 23.12.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.12.11 року до 26.12.11 року –у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду про надання доказів та документів; з 26.12.11 року до 12.01.12 року –у зв'язку з неявкою відповідача та витребуванням доказів.

До судового засідання, призначеного на 12.01.12 року, позивач не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату. час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.63).

03.01.12 року, через канцелярію суду, він надав витребувані судом докази.

Станом на 12.01.12 року від нього до суду не надійшла заява про зміну позовних вимог чи про відмову від них.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1,44-46,52;63 та ін.).

Позивач у позовній заяві в якості адреси відповідача вказав: місто Луганськ, вул. Мурманська, 65 (а.с.2-4), що, крім того, підтверджується довідкою з ЄДР за №12225022 від 08.12.11 року (а.с.47-50).

Судом на вказану адресу були спрямовані ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового зв'язку станом на день розгляду спору по суті повернув до суду обидва поштові відправлення з доданням довідок, що адресат за вказаною адресою не знаходиться (а.с.45-46; та ін.).

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі  надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду  поштовою адресою. Уразі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі  надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб  та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що сторони по справі належним чином поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за їх відсутності, - на підставі наявних у справі доказів.

          І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

23.12.08 року між  позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) був укладений договір №ХД-18-397, відповідно до якого  продавець зобов'язався відпустити  на користь продавця продукцію, а покупець –прийняти та оплатити її у кількості, у строки та у порядку, передбачених у специфікації до  цього  договору (п.1.1); сума договору становить 20000,00 грн. (п.1.2).

Оплата здійснюється покупцем у гривні, безготівково, на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1), наступним шляхом: поставка партії товару здійснюється після попередньої оплати 50% вартості партії товару, решта  50% - за фактом поставки впродовж 14-ти днів від моменту прийняття товару на складі покупця за кількістю та якістю (п.3.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні усі заподіяні збитки, а також упущену вигоду (п.6.1).

Договір набирає чинності  з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року, а в частині взаємних розрахунків –до їх повного здійснення (п.10.1).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору у період з 23.12.08 року по 12.02.09 року він як покупець здійснив попередню оплату товару на загальну суму 16388,52 грн., що підтверджується доданими до справи платіжними дорученнями: №127138  від 23.12.08 року на суму 7720,32 грн.; №123125 від 30.01.09 року на суму 4365,00 грн.; №127936 від 06.02.09 року на суму 2150,00 грн. та №128085 від 12.02.09 року на суму 2153,20 грн., - кожне з яких містить посилання на те, що призначенням платежу є виконання умов вищезгаданого договору №ХД-18-397 (а.с.8-11).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач на виконання умов згаданого договору відпустив на користь позивача товари виробничо-технічного призначення в асортименті на загальну суму 12085,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: №261205 від 26.12.08 року на суму 7720,32 грн. та №300102 від 30.01.09 року на суму 4365,00 грн.(а.с.12-13).

У зв'язку з тим, що  відповідач не відвантажив на користь позивача  вищезгадані товари на суму 4303,20 грн. (16388,52 грн. –12085,32 грн.), останній 31.03.11 року за     вих. № б/н  спрямував на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості у  названій сумі (а.с.14-15), але останній, як видно з доданих до справи  доказів, залишив її  без задоволення, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

           Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.691-693 ЦКУ, - тобто попередньо сплатив на користь відповідача вартість обумовленого договором товару, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача кошти на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк передати покупцеві товар, виконавши у такий спосіб приписи ст.662 Цивільного кодексу.

    Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна   визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї  частини  про  визначення  ціни  товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено  актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну  ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив  дій по передачі товару на користь покупця (позивача), останній правомірно скористався правилом частини 2 ст. 693 ЦКУ, в якій зазначено, що якщо продавець, який одержав суму  попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення  суми попередньої оплати.

           Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив виконання  зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Особливість цього спору полягає у тому, що постачальник, отримавши попередню плату за товар (предмет договору), не поставив його та не повернув суму попередньої плати за нього.

          Відповідно до приписів частин 2 та 3 ст. 693 Кодексу якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати. На   суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути встановлений  обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від

          Отже, вимога позивача про повернення йому суми попередньої плати є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі; позивач не ставить питання про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, - що є його правом.

          Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,49,66-67,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд

в и р і ш и в :

         1.Позов задовольнити  у повному обсязі.  

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд-Луганськ", ідентифікаційний код 33352229, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Мурманська, 65, - на користь Відкритого акціонерного товариства "Об'єднання Склопластик", ідентифікаційний код 05758977, яке знаходиться за адресою:  місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова,2, Луганської області, -  грошові кошти (попередню плату за товар) у сумі 4303 (чотири тисячі триста три) грн. 20 коп., а також судовий збір у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          У судовому засіданні 12.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

                  Рішення складено у повному обсязі та підписано –   16 січня 2012 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа