Рішення

від 12.12.2011 по справі 5015/6752/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6752/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6752/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання  Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МУРАТОР-Україна», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Політеп», м. Львів

про:  стягнення 7808 грн. 40 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не  з'явився;

відповідача: не  з'явився.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 26.10.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 7808 грн. 40 коп., порушено провадження  та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 року.

                    Позивач в судовому засіданні 28.11.2011 року позовні вимоги підтримав. Надіслав довідку за підписом головного бухгалтера та генерального директора № 122 від 06.12.2011 року про те, що станом на 06.12.2011 року борг відповідача перед ним складає 7808 грн. 40 коп.

            В судове засідання 12.12.2011 року представники сторін не з'явилися, причини неявки не повідомили.

            Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав, позовні вимоги не заперечив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75  Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

            12.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 14.12.2011 року.

            Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Муратор –Україна»(надалі по тексту рішення –позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства «Політеп»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 7808 грн. 40 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір про розміщення рекламних матеріалів у виданнях Товариства з обмеженою відповідальністю «Муратор-Україна»від 19.03.2009 року, на підставі якого позивач розміщував рекламну інформацію у своїх виданнях. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед ним за надані  послуги становить 7808 грн. 40 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 19 березня 2009 року був укладений договір № 72р про розміщення рекламних матеріалів у виданнях Товариства з обмеженою відповідальністю «Муратор-Україна», відповідно до якого виконавець (позивач по справі) зобов'язався надати послуги з розміщення Рекламних матеріалів наданих замовником (відповідачем по справі)  у журналі:

-  «Murator»(свідоцтво серія КВ № 13792-2766Р, від 27.03.2008 року);

-  «Уютно и удобно»»(свідоцтво серія КВ № 13790-2764Р, від 18.03.2008 року);

- «МУРАТОР, ПРОЕКТИ КОТТЕДЖЕЙ»(свідоцтво серія КВ № 137-2765Р, від 18.03.2008 року).

Замовник, відповідно до п.п. 1.1 договору зобов'язався своєчасно оплатити надані послуги.

Конкретні умови розміщення рекламних матеріалів (розмір/кількість смуг, розташування рекламних матеріалів, строки розміщення, номер/дата виходу видання. Вартість послуг, наданих виконавцем у відповідності з цим договором, а також інша інформація, яку сторони вважатимуть за необхідне узгодити) фіксується у додатках до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

19 березня 2009 року сторони підписали додаток № 1 до договору та додаток № 2 до договору № 72Р від 19.03.2011 року.

На виконання умов договору, позивачем надано послуги рекламних матеріалів у виданнях ТОВ «МУРАТОР-Україна»№ 72/р/2009 від 19 березня 2009 року, Додатку № 2 до нього та рахунку на оплату № 93 від 13 березня 2009 року на суму 6480 грн.. 00 коп., крім цього ПДВ –20% - 1296 грн. 00 коп. ПРЗ –0,5% - 32 грн.40 коп., всього 7808 грн. 40 коп.

Вищезазначену рекламну інформацію, у вигляді кольорового макету, розміром 1/8 полоси формату А4 (модульна), було розміщено у редакційному матеріалі № 5/2009 (травень), № 6 /2009 (червень), № 7/2009 (липень), № 8/2009 (серпень), № 9/2009 (вересень), № 10/2009 (жовтень) журналу «Murator» (Муратор).

Послуги надані позивачем були прийняті відповідачем, як належним чином надані, шляхом підписання Актів надання послуг:

-  № 142 від 28 квітня 2009 року;

-  № 212 від 28 травня 2009 року;

-  № 273 від 22 червня 2009 року;

-  № 314 від 28 липня 2009 року;

-  № 407 від 26 серпня 2009 року;

-  № 503 від 28 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 5.1.4 договору замовник зобов'язався сплатити вартість послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів в строки, порядку та в розмірі, зазначеному в цьому договорі та відповідних додатках до нього.

Однак, відповідач боргу у розмірі 7808 грн. 40 коп. позивачеві не сплатив. Факт наявності боргу у розмірі 7808 грн. 40 коп. станом на 06.12.2011 року підтверджується довідкою позивача від 06.12.2011 року № 122.

Зважаючи на відсутність оплати, позивач звернувся до суду із позовом, оскільки  відповідач своїми діями щодо несплати вартості отриманих послуг порушив як умови договору так і застереження визначені Цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного Кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.  Відповідно до ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.4 договору замовник зобов'язався сплатити вартість послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів в строки, порядку та в розмірі, зазначеному в цьому договорі та відповідних додатках до нього. У п. 4.3 договору зазначено, що вартість послуг виконавця з розміщення рекламних матеріалів і порядок оплати визначаються сторонами у додатках до цього договору. Додаток № 2 до договору № 72Р від 19.03.2009 року визначає термін оплати, щодо кожного окремого номеру видання. Останнім та кінцевим строком оплати є 02.08.2009 року за розміщення рекламної інформації в номері 10/2009 (жовтень) журналу «Муратор».

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 7808 грн. 40 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

           Стягнути з Приватного підприємства «Політеп», м. Львів, вул. Листопадна, б.1 кв. 33 (код ЄДРПОУ 20803793) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУРАТОР-Україна», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55 (код ЄДРПОУ 35632676) 7808 грн. 40 коп.,  боргу, 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                                                     Матвіїв Р.І.